РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТА І МЕТОДИ ГЕОЕКОЛОГІЧНИХ ТА ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика об’єкта досліджень
В якості об’єкта дисертаційних досліджень обрано ділянку басейну р. Сів. Донець
у межах Харківської області, нафтогазоносна територія якої належить до
Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної провінції і розташована у вигляді широкої
смуги, що простягається діагонально з північного заходу від м. Краснокутськ на
південний схід до м. Ізюм. За орієнтовними підрахунками ця смуга має площу біля
12 тис. км2.
Нафта в області представлена 11-ма родовищами з видобувними запасами – 6263
тис. тонн. З них 4 родовища розробляються, запаси яких складають 5,6 млн. тонн.
Видобуток нафти за 2005 рік склав близько 200 тис. тонн.
Газ природний представлений 45-ма родовищами, сумарні видобувні запаси яких
становлять 312106 млрд. м3. 23 родовища експлуатуються з видобувними запасами –
252,6 млрд. м3 (36 % від запасів України). Видобуток газу за 2005 рік в області
досяг більше 7500 млн. м3.
В області відомі 35 родовищ газового конденсату з видобувними запасами – 10350
тис. тонн. З них 20 експлуатуються і запаси на них – 7,8 млн. тонн (13,5 % від
запасів України). Видобуток газового конденсату за 2005 рік становив понад 150
тис. тонн [92].
Більша частина Харківської області відноситься до басейну р. Дон, самою великою
притокою якої є р. Сів. Донець – найбільша, двічі транскордонна річка
лівобережної України, її довжина складає 1053 км. В середній течії р. Сів.
Донць протікає територією Харківської області довжиною 375 км. і площею
водозбору 22030 км2, що складає 40% від загальної площі області [93].
На території України водні ресурси басейну р. Сів. Донець інтенсивно
використовуються в цілях водозабезпечення промислово розвиненого регіону
України, який включає Харківську область і Центральний Донбас. В басейні
розташовано більш як 600 великих підприємств. Інтенсивного розвитку на
території басейну отримали нафтогазовидобувна та переробна, вугільновидобувна,
металургійна галузі промисловості і теплоенергетика.
Більшість підприємств цих галузей є водоємкими і екологічно небезпечними. Слід
підкреслити, що водозабезпеченість басейну водними ресурсами в 3 рази нижча за
середню по Україні, а з урахуванням транзитного стоку – нижча майже в 8 разів
[93]. Всі ці обставини разом зі значною щільністю населення створюють особливу
гостроту екологічних проблем у регіоні. Враховуючи важливе соціально-економічне
і стратегічне значення р. Сів. Донець та у відповідності до положень «Конвенції
про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер»,
фахівцями у галузі охорони вод від забруднення створено нормативно правові
засади екологічного управління станом транскордонних водних об’єктів в Україні,
у тому числі басейну р. Сів. Донець з метою запобігання збільшенню
антропогенного впливу на басейн, визначення головних напрямів дій щодо охорони
водних ресурсів, забезпечення сталого функціонування екосистеми басейну р. Сів.
Донець [9, 94, 95]. У «Концепції…», зокрема, наголошується, що сучасний стан р.
Сів. Донець характеризується як надзвичайно екологічно напружений. Це
обумовлено значним антропогенним навантаженням на її екосистему, яке перевищує
самовідновлюючі процеси. Подальше зволікання з вжиттям дієвих заходів,
спрямованих на стабілізацію та поліпшення екологічної ситуації у басейні р.
Сів. Донець, може призвести до екологічної катастрофи, сповільнити або
унеможливити економічний розвиток регіону. В той же час підкреслюється, що
екологічний потенціал басейну ще не вичерпаний і, за умови зменшення
антропогенного навантаження і відновлення нормальних умов функціонування водної
екосистеми річки Сів. Донець, ще є можливість самовідновитися і забезпечити
якісною водою населення і стійкий розвиток Харківської області та інших
регіонів України.
Серед основних причин ситуації, що склалася у басейні р. Сів. Донець, слід
відзначити високий рівень забрудненості водних об’єктів басейну, деградацію
водних екосистем внаслідок надмірного антропогенного навантаження та
відсутність інтегрованого басейнового підходу до розв’язання екологічних
проблем.
За даними, які наведено в «Концепції...» [9] у воді водних об’єктів басейну
рибогосподарського водокористування спостерігається перевищення ГДК
нафтопродуктів, фенолів і металів у 10-100 разів. Щороку із стічними водами до
р. Сів. Донець надходить понад 2 млн. тонн забруднюючих речовин, зокрема
нафтопродуктів, завислих речовин, сульфатів, хлоридів, фенолів, детергентів,
заліза, міді, цинку, хрому, тощо.
Усвідомлюючи необхідність покращання екологічного стану басейну р. Сів. Донець,
а також керуючись тими обставинами, що проблеми охорони транскордонних водних
об’єктів можливо вирішувати тільки шляхом спільних зусиль та тісного
співробітництва зацікавлених регіонів України і Російської Федерації, було
прийнято Меморандум, відповідно до положень якого було розроблено
«Межрегиональную экологическую программу по охране и использованию вод бассейна
реки Северский Донец». У межах Програми, виконання якої заплановано на період з
2004 до 2015 року [10], передбачається проведення комплексу заходів з
покращання екологічного стану водних об’єктів басейну р. Сів. Донець. Серед цих
заходів важливого значення набули такі, що пов’язані з удосконаленням існуючої
системи моніторингу вод та джерел їх забруднення, інвентаризацією екологічно
небезпечних об’єктів, виробнича діяльність яких може призвести до виникнення
аварійних ситуацій. Як приклад, у Програмі наведено нафто- та газовидобувні
підприємства, магістральні нафто-, газо- та продуктопроводи.
Таким
- Київ+380960830922