Розділ 2. Експериментальне дослідження впливу творів живопису на формування у
старших дошкільників естетичного ставлення до природи
2.1. Вивчення практики роботи з формування у старших дошкільників естетичного
ставлення до природи засобами живопису 102
2.2. Система роботи з формування у дітей старшого дошкільного віку естетичного
ставлення до природи 133
2.3. Ефективність системи роботи з використання пейзажного живопису у
формуванні естетичного ставлення до природи старших дошкільників 163
Висновки до другого розділу 179
Загальні висновки 182
Список використаних джерел 186
Додатки 210
ВСТУП
Кінець ХХ – початок ХХІ століття є перехідним періодом, що характеризується
суперечливими тенденціями, нестабільністю, змінами світоглядних позицій,
переорієнтацією цінностей та пріоритетів. На сучасному етапі цивілізаційного
розвитку особливої актуальності набуває проблема гуманізації змісту освіти, її
мети та принципів, що пропагує формування особистості, яка здатна до
самоактуалізації, творчого сприйняття світу та соціально значущої діяльності,
спрямованої на розвиток і гармонізацію суспільства (В.Андрущенко, І.Бех,
А.Богуш, М.Каган, В.Кузь, Л.Левчук, Б.Неменський, І.Смольянінов та ін.).
Необхідність модернізації змісту дошкільної освіти зумовлюється тенденціями
розвитку суспільства на межі епох та реформуванням галузі згідно з Національною
доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законами України «Про
дошкільну освіту» та «Про охорону дитинства» (2001 р.), Базовим компонентом
дошкільної освіти в Україні (1999 р.), Коментарем до Базового компонента
дошкільної освіти в Україні (2003 р.). Реформування системи дошкільної освіти,
яка поряд з інститутом сім'ї є основотворчим структурним елементом у системі
освіти та виховання підростаючої особистості, стратегічні зміни її
концептуальних і організаційних основ у контексті соціально-економічних
перетворень, що відбуваються в Україні, здійснюється задля розвитку творчої
особистості, її загальної та еколого-естетичної культури (А.Бєлєнька,
Е.Бєлкіна, О.Богініч, Н.Гавриш, Н.Глухова, А.Гончаренко, В.Кузьменко, Н.Кот,
С.Кулачківська, М.Машовець, С.Ніколаєва, Т.Піроженко, З.Плохій, Т.Поніманська,
Г.Сухорукова та ін.). Оскільки на кожному історичному етапі розвитку людства
формування особистості відбувається відповідно до завдань, поставлених
суспільством перед освітою, сучасна розбудова системи дошкільної освіти та
виховання передбачає оновлення змісту та форм організації дитячої діяльності.
Становлення незалежної держави потребує спрямованості навчально-виховного
процесу на формування національної свідомості особистості, в структурі якої
чільне місце належить моральним пріоритетам та цінностям, про що яскраво
свідчать державні документи в галузі освіти. У Законі України «Про освіту»
сформульовано мету освіти, сутність якої полягає у всебічному розвитку людини
як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її розумових та
фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян,
здатних до свідомого суспільного вибору. Виходячи із стратегічних завдань
дошкільної освіти, питання розвитку духовно-моральних якостей дітей дошкільного
віку, складовою яких виступає естетичне ставлення до природи, є одним з
центральних у навчально-виховному процесі. У Базовому компоненті дошкільної
освіти в Україні (1999 р.) наголошується, що «демократичні процеси у державі
потребують вироблення нових суспільних вимог до освіти, зокрема її дошкільної
ланки, як основи соціокультурного становлення особистості» [18, с.11]. У
Коментарі до Базового компонента дошкільної освіти в Україні підкреслено, що
сфера культури прилучає дошкільника до надбань національної та світової
культури, допомагає набути уявлення про види мистецтва: «Основна мета
естетичного виховання – виховання культури почуттів. Головне завдання –
розвинути у дитини сприйнятливість як базову особистісну якість, прищепити
здатність «приймати», «передавати», «трансформувати», тобто бути споживачем і
творцем культури» [128, с.142].
В умовах сьогодення особливої вагомості набуває проблема виховання у
дошкільників естетичного сприймання об’єктів і явищ природи та формування
естетичного ставлення до природи. Це зумовлено насамперед тим, що протягом
останніх десятиліть виокремлюється тенденція домінування прагматичного
ставлення до природи як до об’єкта отримання матеріальних та духовних благ, а
природа як об’єкт отримання естетичної насолоди залишається поза увагою
фахівців у галузі дошкільного виховання і, як наслідок, не відображається у
роботі з дошкільниками. Враховуючи той факт, що дошкільне дитинство відіграє
особливу, унікальну, своєрідну роль у становленні особистості і свідченням
цього є ґрунтовні дослідження Л.Божович, Л.Венгера, Д.Ельконіна, О.Запорожця,
В.Мухіної, О.Кононко, М.Лісіної та ін., – цей вік є сенситивним для становлення
первинного синкретичного світогляду, встановлення супідрядності вчинкових
мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій самосвідомості,
закладання основ морально-естетичного світосприймання і соціокультурного
становлення особистості (А.Бєлєнька, І.Бех, О.Богініч, Е.Вільчковський,
Н.Зубарєва, М.Івашиніна, О.Кононко, М.Машовець, Г.Підкурганна, Т.Поніманська та
ін.) та проявляється «пік» інтересу до природи (І.Гончаров). Актуальність теми
дослідження зумовлена тим, що одним із пріоритетів розвитку дошкільної освіти
на сучасному етапі є розвиток почуттів дитини, емоційної сприйнятливості,
емпатії; попередження виникнення та корекція емоційної глухоти, нечутливості,
ба
- Київ+380960830922