РОЗДІЛ 2
ПРИЧИНИ ТА ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ
БУНДІВСЬКОГО РУХУ В ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ
2.1. Соціально-економічне та правове становище єврейської національної меншини
наприкінці ХІХ ст.
Популярність бундівських ідей на території Правобережної України пояснювалася
багатьма факторами. Звичайно, що набути поширення вони могли у тих населених
пунктах регіону, де значний відсоток становили їхні носії – представники
єврейської національної меншини. Більшість міст і містечок краю належали до
таких населених пунктів, де останні були однією з найчисельніших етнічних
спільнот.
Підтверджували наявність значного відсотку євреїв на території Правобережної
України матеріали І Всеросійського перепису 1897 р. [192; 193; 194], праці
О. Погребінської [289; 290], Г. Самарцева [302], Б. Кравченка [267], Чорного
[224], В. Малого [331], А. Гуменюка [246], О. Наймана [279]. Вони розглядали
проблеми розселення євреїв у краї, їх чисельність у населених пунктах регіону,
роль в економічному житті.
Правове становище євреїв у Російській імперії досліджували Г. Аронсон [227],
А. Гольденвейзер [244], О. Подольський [291; 292], М.Щербак та Н. Щербак
[323].
І Всеросійський перепис 1897 р. зафіксував, що в Російській імперії проживало
5 189 000 євреїв [231, 138], або 4% від загальної чисельності населення [310,
221]. З них в українських губерніях – 1 644 488 осіб – 8% [289, 32].
На території Правобережної України проживало 1 221 569 євреїв, що становило
12,8% жителів регіону [267, 20]. Варто звернути увагу на те, що євреї
Правобережжя складали наприкінці ХІХ ст. 74,2% від усіх представників цієї
спільноти у Наддніпрянській Україні та 23,5% в межах Російської імперії.
Землі Київщини, Волині і Поділля були місцем їх значної концентрації. Селилися
вони в цих краях ще з ХVІ – XVІІ ст. [302, 22].
Найбільше євреїв проживало у Київській губернії – 430 489 осіб або 12,1% від
загальної кількості [224, 12-13; 273, 14; 193, 3]. [Розподіл по повітах та
повітових центрах див. додатки А, Б].
Друге місце серед правобережних, посідала Волинська губернія. На її території з
2 989 500 жителів, 394 800 осіб становили представники єврейської національної
меншини, що у відсотковому відношенні дорівнювало 13,2% [224, 8-9]. [Розподіл
по повітах та повітових центрах див. додатки В, Д].
Найменше євреїв серед губерній краю проживало на Поділлі. Згідно даних І
Всеросійського перепису 1897 р. з 3 018 200 жителів євреїв нараховувалося
370 612 [194, 19; 224, 10-11], що становило 12,2% від усього населення
губернії. У Подільській губернії проживало 22% усіх євреїв Наддніпрянської
України [331, 18]. Розподіл по повітах та повітових центрах. [Див. додатки Е,
Ж].
У поселеннях міського типу та містечках краю відсоток євреїв був значно вищим і
сягав від 30 до 77 %. Єврейське міське населення дев’яти українських губерній
становило 830 459 осіб, а у відсотковому відношенні – 27% [267, 20]. Зокрема, в
містах Київської губернії їхня частка становила 31,75%, або 142 222 осіб [273,
16; 193, 3; 217, 511]. У Волинській – 50,5% від загальної кількості [192, 6-10;
224, 8-9; 216, 739]. У Подільській губернії проживало 46,1% євреїв, а в
кількісному відношенні 102 888 осіб [224, 10-11; 194, 37; 273, 16; 218, 648].
Сучасний дослідник А. Гуменюк підрахував, що євреї у містах Правобережжя
становили 39,7% [246, 108].
Відзначимо, що у містечках Правобережної України концентрація представників
вищезгаданої національної меншини була найвищою у порівнянні з іншими
регіонами. У середньому відсоток по Правобережжю становив – 53% [279, 186]. В
окремих населених пунктах частка єврейського населення була домінуючою,
наприклад, у Тульчині проживало 10055 представників цієї національної меншини,
що становило 55%, у Деражні проживало 3333 євреїв (68%), у Меджибожі - 6040
осіб (70%), у Михалполі – 1392 особи (60%), у Хмільнику 5979 осіб (51,29%)
[214, 91, 125, 164, 227].
Підкреслимо, що бундівські організації розпочали діяльність та вели її досить
активно саме в тих населених пунктах, де євреї становили значний відсоток. Рух,
який захищав інтереси цієї національної меншини мав тут усі шанси на
популярність і підтримку.
Соціал-демократичні ідеї, як нові та радикальні, сприймалися в основному
молоддю. Відзначимо, що частка дітей та молоді серед євреїв була домінуючою. За
підрахунками дослідниці Л. Чернової, наприкінці ХІХ ст. представники цієї
вікової категорії складали 52% усіх євреїв на території України, а працююче
населення становило 42% [313, 103].
Київська, Волинська та Подільська губернії належали до так званої «смуги
осілості». Це явище склалось в результаті обмежувальної щодо єврейської
національної меншини політики російського царизму у ХІХ ст. Поза нею євреям
дозволялося тимчасове, строком до 6 тижнів перебування з поважних причин, як то
успадкування власності, вирішення справ у торгівельних та судових установах
[290, 32].
Загалом до неї входило вісім з дев’яти українських губерній. В її межах питома
вага представників єврейської національної меншини була досить суттєвою.
Обмеження «смуги осілості» не стосувались окремих категорій – купців 1-ї
гільдії (і їхніх прикажчиків), дантистів, провізорів, фельдшерів, а також, як
було сказано в правилах, «євреїв-механіків, винокурів, броварників взагалі
майстрів і ремісників». Вищезгадані категорії населення могли проживати по усій
Російській імперії [334].
Законодавство також надавало право постійного проживання євреям, які отримали
дипломи доктора медицини і хірургії, або доктора медицини і дипломи на вчені
ступені доктора, магістра або кандидата [195, 10].
«Смуга осілості» поступово ставала прозорішою. Згідно перепису 1897 р., поза її
межами прожи
- Київ+380960830922