РОЗДІЛ 2.
УМОВИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА
2.1. Агрокліматичні умови проведення дослідів
Польові досліди проводилися в 1999 – 2002 роках на полях експериментальної бази
Селекційно-генетичного інституту – Національного центру насіннєзнавства та
сортовивчення УААН “Дачна”, що знаходиться в типових грунтово-кліматичних
умовах степової зони півдня України. Господарство розташоване на південному
острозі Волино-Подільського плато. Рельєф рівний зі слабким нахилом на
південний захід. Ґрунтовий покрив однорідний і представлений здебільшого
важкосуглинистими чорноземами, материнська порода – лісовидний суглинок.
Основний гумусний горизонт складає 40 – 45 см, вміст гумусу в орному шарі
складає 4,13 – 4,38 %. Вміст доступних форм елементів живлення (в мг екв. на
100 г ґрунту) 3 – 4 азоту, 10 – 15 P2O5 і 20 – 30 К2О. Реакція ґрунтового
розчину близька до нейтральної, рН дорівнює 7,2.
Клімат зони помірно теплий, влітку часто спостерігаються посухи і висока
температура повітря, характерна для континентального клімату. Середньорічна
температура повітря + 9,6 оС. Сума ефективних температур (вище 10 оС) 3300 –
4000 оС, середньобагаторічна сума опадів дорівнює 430 мм. Запаси продуктивної
вологи в метровому шарі ґрунту до початку весни коливаються від 80 до 150 мм.
Нестача весняних запасів вологи метрового шару ґрунту посилюється вкрай малою
кількістю опадів і нерівномірним їх розподілом по місцях. Часті випадки
ґрунтової та атмосферної посухи.
Сумарна вірогідність отримання урожаю соняшнику вище 20 ц/га коливається в
межах 0 – 28 %. Забезпеченість отримання урожаю 10 – 20 ц/га дорівнює 62 – 65
%, а вірогідність низьких врожаїв – нижче 10 ц/га складає 21 - 38 %.
Весна здебільшого затяжна. Ґрунт відтає в другій декаді березня і прогрівається
на глибині 0 – 20 см до температури +10 оС в другій декаді квітня. Часті
суховії.
Літо спекотне і довге. Основним фактором, що лімітує урожай соняшнику в умовах
регіону, є недостатня кількість опадів. За даними Одеської агрометеорологічної
станції періодичність посух складає раз у чотири роки. Грунт у літній період
втрачає вологу внаслідок високих температур і зниження відносної вологості до
30 %.
Осінь порівняно тепла. Для неї характерне поступове зниження температур. Перші
заморозки на поверхні ґрунту спостерігаються в жовтні. В цей період випадає
незначна кількість опадів (рис.2.1).
Одним з важливих показників вологозабезпеченості є гідротермічний коефіцієнт
Селянінова (ГТК), який розраховується як відношення суми атмосферних опадів і
конденсації до кількості її можливої втрати (випаровування) за певний термін
[188]. Вважається, що кількість випаровування співпадає з сумою ефективних
температур повітря, зменшеною в десять разів. Тому відношення суми атмосферних
опадів до суми температур, розділене на 10 представляє собою ГТК і характеризує
вологозабезпеченість того чи іншого району:
ГТК = еР / еТ>10 х 0,1
де еР – сума атмосферних опадів, мм;
еТ>10 – сума ефективних температур (вище 10 оС).
Вважається, що при ГТК більше 1,0 вологозабезпеченість є високою, при 0,8 – 1,0
– середньою, при 0,5 – 0,8 – недостатньою, а при менше 0,5 – гостро
недостатньою, яка вказує на посуху.
За роки проведення дослідів (1999 – 2002) умови, що складалися впродовж
вегетаційного періоду, суттєво відрізнялись як за вологозабезпеченістю, так і
за температурним режимом ( рис. 2.1, 2.2).
Погодні умови 1999 року, які склалися в період вегетації, були несприятливими
для розвитку соняшнику. Якщо перші два місяці після сходів рослини розвивалися
добре, то в липні при дуже високій температурі і низькій вологості повітря
опадів випало усього 5 мм. Це негативно вплинуло на загальний урожай і якість
насіння. ГТК за період вегетації склав усього 0,4, що вказувало на гостру
нестачу вологи.
У 2000 році гідротермічні параметри були значно сприятливішими, ніж у
попередньому. Особливо сприятливими за розподілом опадів були такі важливі для
вегетації соняшнику місяці, як червень, липень, серпень. ГТК за період
вегетації склав 1,1, що свідчить в цілому про сприятливі умови і добру загальну
вологозабезпеченість.
2001 рік був винятково несприятливим за своїми метеорологічними умовами для
Одеської області. До третьої декади червня кількість опадів і температура
повітря були задовільними для розвитку соняшника. Але починаючи з третьої
декади червня і до третьої декади серпня випало усього 6 мм опадів при низькій
відносній вологості повітря (до 20 %) і температурі на поверхні ґрунту до 60оС.
Велика кількість опадів в перших числах вересня дещо пом’якшила гідротермічний
стрес, але і створила умови для розвитку хвороб. Внаслідок несприятливих
погодних умов (ГТК нижче 0,7) загальна урожайність соняшнику у 2001 році була
невисокою.
Погодні умови в 2002 році були також досить сприятливими для вегетації
соняшнику. Середньомісячна температура повітря була на рівні попередніх років,
а розподіл опадів за період вегетації був в цілому задовільний. І хоча в травні
рослини дещо потерпали від нестачі вологи, але вже в червні кількість опадів
складала більше 40 мм. В подальші місяці кількість опадів була задовільною для
розвитку рослин. Гідротермічний коефіцієнт за період вегетації склав 0,9. Все
це і забезпечило непогані умови для формування урожаю соняшнику у 2002 році.
Таким чином, можна констатувати, що погодні умови 1999 – 2002 років сильно
варіювали. Це дозволило всебічно вивчити вплив сприятливих і несприятливих умов
на загальний рівень продуктивності гібридів соняшнику, їх адаптивний потенціал
та комбінаційну здатність їх батьківських форм.
2.2. Вихідний матеріал
Для досліджень використовували самозапилені лінії і прості гібр
- Київ+380960830922