РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ
2.1. Характеристика району досліджень. Південно – східний Крим в природно –
географічному відношенні являє собою продовження Південного берегу Криму, однак
має ряд особливостей, пов’язаних із дещо більш суворими кліматичними умовами.
Умовними межами району досліджень є мис Меганом на Заході та мис Чауда на Сході
(рис. 2.1.1.).
Рис. 2.1.1 Район досліджень
З гідрологічної точки зору досліджувана акваторія являє собою шельфове плато
протяжністю до 16 миль від берегової лінії і з плавним збільшенням глибин до
100 м. Вся акваторія, включно із бухтами, відкрита для вільного водообміну із
прилеглими водами (як прибережними, так і з центральної частини Чорного моря)
[230].
Не зважаючи на це, за гідродинамічними характеристиками в межах району умовно
виділяються райони із дещо відмінним режимом: напівзакрита Феодосійська затока
(обмежена мисами Іллі та Чауда), район високої динамічної активності,
зумовленої вихореутворенням, довкола мисів Іллі та Кіїк – Атлама, мілководні
відкриті бухти Коктебельська, Тиха та Провато, та ділянка Карадазького взмор’я,
що простягається від мису Мальчин через акваторію Карадагу та бухту Лісью до
мису Меганом, який відрізняється високою гідродинамічною активністю та є
умовною природною межею між Карадазьким узбережжям та Судакською бухтою (що за
гідрохімічними та гідрологічними показниками фактично належить до ПБК) [144].
Сезонний хід температур в акваторії південно – східного Криму не відрізняється
від такого по всьому ПБК, однак мінімальні зимові значення дещо нижчі, що
пов’язують із близькістю одного з центрів формування холодного перехідного шару
– прикерченського [230].
Гідрохімічний режим акваторій ПСК характеризується нестійкістю термохалінної
структури, яка визначається в першу чергу взаємодією чорноморських водних мас
із розпрісненими азовоморськими водами [230, 145]. Весь досліджуваний район
зазнає впливу трансформованих азовоморських водних мас, однак ступінь цього
впливу неоднаковий як у різні періоди року, так і на різних ділянках акваторії.
Присутність азовських вод зростає з заходу на схід, в весняний період вони
відмічались по всій досліджуваній акваторії, тоді як влітку постійно присутні
лише на сході Карадазького взмор’я та у Феодосійській затоці [230, 144].
Взаємодія двох водних мас в поєднанні з згінно – нагінними явищами зумовлює
значну просторову неоднорідність вод району, та значні міжсезонні варіації
гідрохімічних показників.
Дані щодо антропогенного забруднення району не є однозначними. Основними
джерелами забруднення є місто та порт Феодосія та смт. Орджонікідзе, також
зафіксовані локальні джерела органічного забруднення довкола селищ Коктебель та
Курортне [145]. Основними полютантами в районі виступають органічні речовини
неочищених комунальних стоків, також зафіксоване помітне забруднення
поліхлорбіфенілами та пестицидами [208, 50]. Для Феодосійської затоки
характерне також забруднення нафтопродуктами та важкими металами, останні також
зафіксовані в районі смт. Орджонікідзе. В цілому більшість авторів
характеризують акваторію Феодосійської затоки як сильно- або середньозабруднену
[108, 109], акваторію Карадазького взмор’я дехто вважає відносно чистою [145],
але більшість авторів відносить до слабко- або середньозабруднених [51],
акваторія мису Меганом відрізняється максимальною динамікою вод і відповідно
найменшим впливом забруднювачів, хоча за вмістом органічних речовин у донних
відкладах він також може бути віднесений до середньозабруднених районів [194].
2.2. Матеріал та методики. Для опису сучасного стану макрофітобентосу
використовували кількісні проби, відібрані автором у 2002 – 2006 рр. Відбір
проб макрофітобентосу проводили за загальноприйнятою методикою [72] по мережі
станцій на глибинах від 0,5 до 15 м, що дозволяє порівнювати дані із одержаними
у попередні десятиліття [85, 91, 116, 117, 119, 120, 123, 125, 127].
Використовували рамку 0,5 х 0,5 м у чотирикратній повторності.
В районі Карадагу для одержання даних, співставних із даними 1970 – 2001 рр.
[85, 91, 116, 117, 120, 127] гідроботанічні розрізи у 2002 р. виконані біля
мису Біостанції, Кузьмичова каменя, у бухтах Сердоліковій, Пограничній,
Лягушачій, Лісьєй. Додатково до названих було виконано розріз (0,5 – 10 м) біля
Чорного яру та відібрано проби на глибинах 10 м та 15 м біля скелі Іван –
Розбійник, гротів Мишача щілина та Ревучий, на мисі Тупий. У 2003 – 2004 рр.
повторно виконано розрізи у бухті Лісьєй та на скелі Маяк. У 2006 р. повторно
виконано розріз біля скелі Кузьмичів Камінь, та виконано розрізи у діапазоні
глибин 3 – 12 м в районі мису Мальчин, бухт Сердолікової, Пуцоланової, скелі
Левінсона – Лессінга (рис. 2.2.1.). Разом в районі Карадагу та бухти Лісьєй у
2002 – 2004 рр. зібрано і оброблено 216 кількісних проб, що характеризують
макрофітобентос 44 станцій на 11 розрізах, у 2006 р. відібрано 78 кількісних
проб на 24 станціях з 6 розрізів; разом – 294 кількісні проби з 68 станцій з 17
розрізів.
Рис. 2.2.1 Схема розташування гідроботанічних розрізів в районі Карадагу.
1 – мис Мальчин; 2 – бухта Лягушача;3 – бухта Сердолікова; 4 – грот Ревучий; 5
– грот Мишача Щілина; 6 – бухта Погранична; 7 – бухта Пуцоланова; 8 – скеля
Іван Розбійник; 9 – скеля Кузьмичів Камінь; 10 – Чорний Яр; 11 – мис
Біостанції; 12 – бухта Лісья.
Рис.2.2.2 Схема розташування гідроботанічних розрізів у Феодосійській затоці.
1 – с. Приморське;
2 – с. Ближні Комиші;
3 – пляж стадіону “Динамо”;
4 – акваторія Феодосійського морського порту;
5 – мис Іллі.
У Феодосійській затоці гідроботанічні проби за тією ж методикою [72] відбирали
на траверзі мису Іллі, у акваторії мор
- Київ+380960830922