Розділ 2
Дидактична система активного навчання фізики
2.1. Концептуальні засади створення дидактичної системи
Формування у студентів вищих навчальних закладів особистісних рис майбутнього
фахівця передбачає розвиток навичок самостійного учіння студентів. Оскільки
навчання – це діяльність, то теза про розвиток самостійності по суті означає
розвиток у студентів умінь та навичок моделювання власної
навчально-пізнавальної діяльності. Реалізація попереднього положення неможлива
без розвитку активності особистості кожного студента через те, що досягнення
навчальних цілей перебуває у прямій залежності від характеру активності
студента (див. п. 1.3), тобто процес досягнення тих чи інших цілей піддається
управлінню через стимулювання пізнавальної активності. Комплексний результат
реалізації цих двох напрямків забезпечує можливість управління навчанням на
рівні саморегульованого її перебігу. А це не що інше як один із шляхів
формування індивідуального стилю діяльності студентів, у тому числі й
навчально-пізнавальної. Як стверджує П. С. Атаманчук [14, с. 4.], для
утвердження такого феномена необхідно: 1) щоб цілі навчання будувалися за
принципом зрослої складності (витримувалася їхня ієрархія), охоплюючи
когнітивну, афективну та психомоторну сфери діяльності; 2) забезпечувалася
діагностичність та належна інструментальність (зорієнтованість на кінцевий
результат) навчальних цілей; 3) щоб мета навчання була суб'єктивно сприйнятою.
Таким чином, навчання фізики у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів
акредитації повинно бути забезпечено дидактичною системою, яка сприяла б
повноцінному прояву самоорганізації навчальної діяльності студентів.
Враховуючи сформульовані у п. 1.5 засади активного навчання фізики, ми
пропонуємо дидактичну систему, яка охоплює такі складові:
Дидактична система вивчення фізики проектується на засадах активного навчання
із врахуванням закономірностей розвитку рівнів активності суб’єкта
навчально-пізнавальної діяльності (п. 1.3).
Дидактична система активного навчання фізики охоплює розвиток
теоретико-практичних знань та умінь (знання відповідного теоретичного
матеріалу, володіння різноманітними методами розв'язування задач, уміння
користуватися фізичним обладнанням та знання його призначення, володіння
науковими методами аналізу експериментального матеріалу тощо);
пошуково-орієнтаційних умінь (уміння швидко знаходити необхідний для виконання
завдань матеріал та організовувати свою розумову діяльність для отримання
бажаного результату); дивергентних здібностей (уміння знаходити оригінальні та
нестандартні ідеї в процесі розв’язування навчальних завдань). Реалізація таких
напрямків у структурі та змісті дидактичної системи забезпечує розвиток як
конвергентного, так і дивергентного мислення, від рівня розвитку яких залежить
розвиток рівня активності та результативність навчання, а також сприяє
формуванню індивідуального стилю діяльності студента.
Розвиток активної навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних
закладах І-ІІ рівнів акредитації у дидактичній системі вивчення фізики
реалізується за рахунок: а) створення відповідних психолого-дидактичних та
технічних умов, які уможливлюють проектування навчально-пізнавальної діяльності
для кожного студента із врахуванням його можливостей, стилю навчальної
діяльності, психологічних особливостей і пізнавальних потреб; б) запровадження
методів, прийомів, форм і засобів навчання, що сприяють не тільки успішному
виконанню поставлених задач, а й активізують студентів та стимулюють їх до
самостійної навчально-пізнавальної діяльності.
Розвиток пізнавальної активності студентів у навчальній діяльності та
забезпечення індивідуального підходу до її організації передбачає забезпечення
дидактичної системи активного навчання практично-пошуковими завданнями,
виконання яких може здійснюватися із застосуванням різноманітних засобів
навчання, що можуть бути використані студентами для задоволення пізнавальних
потреб. У змісті таких завдань ілюструються не тільки основні фізичні поняття,
висхідні факти, принципи, моделі та їх наслідки, які об’єднуються фізичними
теоріями, а й демонструються конкретні приклади застосування фізичних
закономірностей у техніці, що стимулює студентів до технічної творчості. Така
система має бути забезпечена методичними рекомендаціями, інструкціями,
алгоритмами, прикладами, достатніми для їх самостійного опрацювання
студентами.
Важливим фактором, що активізує студента у навчанні, є експериментальний метод,
котрий сприяє усвідомленню та опануванню фізичних понять і законів, більшість з
яких є абстрактними під час першого ознайомлення з ними. Тому дидактична
система вивчення фізики забезпечується відповідним навчальним експериментом та
методикою його застосування.
Розвиток рефлексії, самооцінки і встановлення зворотного зв'язку у дидактичній
системі реалізується через діагностику результатів навчально-пізнавальної
діяльності студентів. Студент повинен обов'язково мати відомості про результати
власних дій на кожному етапі вивчення навчального матеріалу, адже вони
виступають для нього показниками успішності у його навчанні. Крім інформативних
функцій про наслідки діяльності, діагностика виконує ще й прогностичні та
коригуючі функції через надання повної інформації, необхідної для коригування
змісту та форм навчальної діяльності з метою отримання позитивного кінцевого
результату (п. 1.5).
У сучасних умовах розбудови освіти взагалі та вдосконалення фізичної освіти,
зокрема, процес вивчення фізики неможливий без
- Київ+380960830922