Ви є тут

Українські телепрограми для дітей та юнацтва: концептуальні засади

Автор: 
Кошак Катерина Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U004267
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИХОВНА ФУНКЦІЯ ТЕЛЕПРОГРАМ ДЛЯ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА
2.1. Параметри відбору теоретичного та фактичного матеріалу для дослідження
телепрограм для дітей та юнацтва
Враховуючи те, що метою дослідження було не тільки виявлення типологічних і
жанрових особливостей телевізійних програм для дітей та юнацтва, а й визначення
основних сучасних тенденцій їх функціонування у системі телевізійного мовлення,
здобувачка свідомо обрала як теоретичний (аналіз і переосмислення вже відомої
інформації), так і практичний (пошук нових тенденцій, синтез нового знання на
базі творчого досвіду роботи у галузі телевиробництва) напрями досліджень. У
дисертації визначається сучасний стан функціонування дитячого мовлення. В
теоретичному аспекті спираємося на аналіз літератури з теорії журналістики та
екранних мистецтв, психолого-педагогічних джерел із питань дитячого розвитку та
їх ставлення до телеперегляду. Оскільки однією з основних специфік дитячого
мовлення є адресація програми чітко визначеній віковій аудиторії, ми
розглядатимемо телебачення для юних глядачів як один із можливих засобів
виховання, формування світогляду, нових моделей поведінки, що обумовлюються
сучасним розвитком суспільства.
У роботі ми керуватимемося таким припущенням: дитяче мовлення має базуватись на
виховній функції, втілювати просвітницькі та навчальні засади; існують певні
гуманітарні – комунікаційні, мистецькі, соціальні – завдання, які телепрограми
для дітей та юнацтва, порівняно з іншими методами виховання, можуть виконувати
якнайкраще.
Наукові дослідження у галузі історії, теорії і практики телемовлення для дітей
та юнацтва ускладнюються насамперед браком архівних матеріалів. Незважаючи на
те, що завдяки сучасній техніці можна компактно зберігати готові телепрограми,
матеріальне забезпечення каналів, як правило, не дозволяє мати вичерпний архів
телепродукції тієї чи іншої редакції. У першу чергу це стосується дитячих
телепрограм.
Під час роботи над другим та третім розділами дисертаційного дослідження нами
були переглянуті відеоматеріали як державних, так і комерційних мас-медійних
структур, що займаються виробництвом телепрограм для дітей та юнацтва. Зокрема,
до зони нашої уваги потрапила продукція 43 телекомпаній та студій. Нами було
переглянуто понад сто програм для дитячо-юнацької аудиторії, що вийшли в ефір
протягом 2003–2005 років в Україні. Переважну більшість матеріалу для
дослідження допомогли зібрати організатор Фестивалю-тренінгу виробників
дитячих, молодіжних телепрограм і юних журналістів „Будьмо разом!” О.
Лішанський та директор Всеукраїнського фестивалю фільмів, радіо і телепрограм
для дітей та юнацтва „Золоте курча” О. Стрєлков. Звернення до них було
обумовлено тим, що організація та форма проведення цих фестивалів суттєво
різниться. Крім того, перший проводився на комерційній основі, а другий – на
державних засадах. У фестивалях взяли участь різні виробники дитячої
телепродукції. Це дозволило зібрати інформацію безпосередньо від практиків і
залучити її до нашого дослідження. Повний перелік переглянутого відеоматеріалу
представлено у Додатку А.
Для системного аналізу типологічних та жанрових характеристик нами відібрано
відеоматеріали з числа переглянутих передач. Обираючи продукцію для системного
аналізу, ми користувалися трьома принципами. По-перше, відбирали продукцію тих
каналів, що охоплюють значну територію держави і, відповідно, їх продукцію має
змогу переглянути велика кількість дитячо-юнацької аудиторії. Таким чином для
системного аналізу ми відібрали 12 телепрограм для дитячо-юнацької аудиторії
Національної телекомпанії України, 2 – Телекомпанії „Студія „1+1”, 6 – АТЗТ
„Українська незалежна телекорпорація” „Інтер”, 2 – Телекомпанії „ТЕТ”, 1 –
Телекомпанії „Україна”.
По-друге, ми намагалися дослідити продукцію каналів різних за формою власності.
Тому для аналізу обиралась продукція як державних телекомпаній (Національної
телекомпанії України, Полтавської ОДТРК), так і комерційних (Телекомпанії
„Студія „1+1”, Студії телебачення та преси „Разом” – м. Дніпропетровськ).
По-третє, для системного аналізу обиралась продукція дитячих телестудій, які
працюють в різних областях країни. Зокрема Громадської організації „Дитячий
медіа-центр „Сімба” та Асоціації милосердя „Емануїл” (м. Київ), Студії
телебачення та преси „Разом” (м. Дніпропетровськ), „Дитячого телевізійного
агентства” (м. Хмельницький), Дитячої телевізійної студії „Разом” Полтавської
ОДТРК „Лтава”.
Таким чином, у нашому дослідженні використано синхронний підхід для аналізу
телепрограм, що вийшли в ефір упродовж 2003–2005 років на різних каналах.
Зокрема, детальний аналіз типологічних та жанрових характеристик
стосуватиметься дитячих телепрограм, що вийшли в ефір на загальнонаціональних,
регіональних та місцевих обласних каналах, повний перелік яких представлено у
Додатку Б.
Важливо зауважити, що у дослідженні галузі телемовлення для дитячо-юнацької
аудиторії потрібно аналізувати і зіставляти максимально можливу кількість
відомостей про об’єкт вивчення, порівняти дані з різних джерел або одержані за
допомогою кількох методик (обмежуватись однією, зовні найнадійнішою,
неприпустимо).
Для продуктивної реалізації мети і завдань дослідження ми скористалися кількома
методами:
1. В основу вивчення наукового доробку з обраної тематики, дослідження
історичних віх питання було покладено теоретичний метод. Цей метод дозволив
вивчити попередні напрацювання у галузі телевиробництва, зокрема телепрограм
для юної аудиторії.
Крім традиційного для історії і теорії ЗМІ аналізу опублікованих наукових
джерел, здобувачка користувалася деякими специфічними