РОЗДІЛ 2
ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДЕКОРАТИВНОГО МИСТЕЦТВА ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ
На основі вивчення археологічно-предметних джерел, які представлені залишками
поселень, поховань, майстерень, різноманітними засобами праці, зброєю,
прикрасами, предметами домашнього користування, що відтворюють етапи формування
матеріальної культури у синтезі з духовним аспектом людської діяльності.
Доцільно розглянути, як формувалися стереотипи формоутворення, орнаментації,
методи виготовлення у найдавніших культурах, починаючи з неолітичних часів.
2.1. Мистецтво з найдавніших часів до XI ст.
Керамічний посуд складає найчисельнішу групу предметів матеріальної культури,
на прикладі якого можна простежити зв’язок між функційністю та поступовою
появою декоративності форми й орнаментації. Перші спроби формоутворення
глиняного плоскодонного посуду виявляються у мезолітичних культур Подністров’я,
в яких простежується вплив традиції дністровського варіанту буго-дністровської
культури і розширили типологію глиняного посуду [93, 110].
Важливим досягненням неолітичної епохи є поява глиняного посуду, який
виготовлявся ліпним способом, без гончарного кругу, і є найбільш показовою
групою знахідок предметного комплексу. Серед кераміки лінійно-стрічкової
культури (Більче-Золоте, печера “Вертеба”) [165, 4] та в селах Торське і
Звинячин [74, 128] домінує ритуальний посуд, який завдяки кращому технічному
виконанню отримує нові фактурні якості – поверхня добре загладжена, залощена, а
стінки посуду тонкі. Горщики мають чітку форму – кулястий тулуб, невелике дно
та відносно широку горловину. У деяких формах є слабо окреслена шийка, на
поверхні посуду елементи лінійного і ямкового орнаменту (з’являється “нотний
орнамент”), поширюються набувають дуговидні мотиви та зрідка меандр. Усі ці
взори дуговидних мотивів з’являються завжди з орнаментом у вигляді двох,
чотирьох горизонтальних ліній, що нанесені під вінчик, шийку посуду. Окрім
цього на посуді зустрічається орнаментальний мотив у вигляді паралельних ліній,
які повторюють взори дуговидного мотиву.
Столова кераміка за формою аналогічна до ритуальної, переважають кулясті
посудини. У порівнянні з ритуальною керамікою цей посуд орнаментований бідніше,
в основному ямковими та рельєфними елементами.
Значно вищого рівня досягнуто за доби мідного віку, який є на території України
одним із найяскравіших періодів, пов’язаним із розвитком так званої
трипільської культури (VI – III тисячоліття до н. е.). Трипільська кераміка
відзначалася специфічними конічними, біконічними та кулеподібними формами і
багатим поліхромним оздобленням. Осілість трипільських племен, що в ІІІ – ІІ
тис. до н.е. доходили з Балкан на територію Придніпров’я та Придністров’я,
сприяла розвитку гончарської техніки. Хоча посуд ліпили вручну і випалювали на
вогнищах, трипільці досягли високої майстерності у виготовленні та розпису його
форм. Серед них вирізнялись бочкоподібні піфоси, грушовидні посудини,
широкогорлі “кратери”, що використовувались для зберігання продовольчих
запасів.
Уявлення про кераміку трипільської культури дають археологічні матеріали
кошилівецької групи (с. Кошилівці, с. Семенів-Зеленче, с. Кунисівці, м. Бучач)
[114, 228]. Домінує посуд, виготовлений з добре відмуленої глини, розписаний
фарбами одного, двох і трьох кольорів. Це різні кулясті форми посуду, конусні
мисники, чаші з опуклими стінками, кубки з високою шийкою, приземкуваті горщики
з широким горлом, шоломовидні покришки. Художньої виразності цим формам надає
розпис, що нанесений на звичайне тло, або на поверхню зафарбовану білою,
червоною фарбою. В залежності від кольору тла розпис виконаний чорною,
коричневою, білою фарбою. На кулястих амфорах орнамент розміщений в одному
широкому горизонтальному поясі, який розділений вертикальними лініями на окремі
площини, а їх поверхня заповнена S – видними мотивами, півколами, відрізками
стрічок. На горщиках орнамент розташований у двох горизонтальних поясах і
складається з мотивів зубців, стрічок. У ритуальному посуді (чаші, кубки)
відрізки стрічок розміщені у вигляді місячних знаків, хрестів та звивистих
ліній. Ці пам’ятки відносяться до останнього етапу трипільської культури,
пов’язаної з ослабленням ролі землеробства і як відзначає Б. Рибаков, що
“розпис спростився, схематизувався, старі уявлення ще існували, але нового в
розписі з’явилося мало” [145, 211].
У кошилівецьких пам’ятках та серед знахідок печери “Вертеба” багато
антропоморфної пластики, представленої жіночими фігурками видовжених пропорцій
зі сплющеними голівками, плоским торсом і разом з’єднаними ногами. Окремі
деталі виконані заглибленими лініями або відбитками штампів (узори –
піктограми: ромб зі знаком зерна), що вказує на зв’язок цих зображень з
аграрною магією [145, 178]. Тут також знайдено грузила до ткацького станка,
плоскі прясла для веретен, що свідчать про розвиток у трипільців ткацтва. Серед
ремесел важливе місце займали обробка шкур тварин, виготовлення взуття,
зимового одягу, прядіння, ткацтво і мало сезонний характер.
У більш пізніх культурах, зокрема, в культурі лійчастого посуду та кулястих
амфор, продовжують формуватися мистецькі традиції. Про це свідчить
різноманітність форм посуду та його орнаментація. Археологічні розкопки в
урочищі “Стінка” біля села Глибочок Борщівського району (1991 р.) виявили
фрагменти товстостінних посудин грушевидної форми з широким горлом, а також
посуд, розписаний червоною фарбою на білому фоні. В орнаментаційних мотивах
переважають дугасті та спіральні елементи. Деякі уламки мають розпис як на
зовнішній, так і внутрішній поверхні. Кераміка добр
- Київ+380960830922