Вы здесь

Модельно-цільові характеристики фізичної підготовленості юнаків призовного віку в системі фізичного виховання.

Автор: 
Лошицька Тамара Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004373
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Вибір методів дослідження визначався поставленими метою та задачами роботи, для
вирішення яких були застосовані:
вивчення літературних джерел, даних спеціальної літератури;
теоретичний аналіз і синтез;
опитування фахівців ( бесіда, анкетування);
методи антропометричних вимірювань;
фізіологічні методи дослідження;
методи рухових тестів;
експрес-методики визначення рівня індивідуального здоров’я;
методика визначення величини максимального споживання кисню;
методика вивчення функції уваги;
методика вивчення стану вестибулярного апарату;
методика вивчення функціонального стану рухливості та сили нервових процесів
м’язової системи;
педагогічний експеримент;
методи математичної статистики.
Методи дослідження застосовувалися у відповідності до загальноприйнятих вимог
[36,58,89,161].
2.1.1. Вивчення літературних джерел та даних спеціальної літератури
Вивчення проводилося для визначення передумов постановки проблеми, формування
робочої гіпотези, складання та пояснення отриманого матеріалу.
Особлива увага приділялася вибору критеріїв, за якими визначалася придатність
до служби, взаємозв’язку показників здоров’я та фізичної підготовленості,
постановці задач фізичного виховання призовників в умовах підготовки до служби
за контрактом, вивченню методів, які забезпечували максимальний ефект фізичного
виховання.
2.1.2. Теоретичний аналіз і синтез
Ці методи використовувалися з метою визначення актуальності дослідження та
розробки гіпотези. За допомогою аналізу визначені характер та особливості
сучасної військової служби та етапу підготовки, що їй передує; виділені суттєві
фактори та умови служби, що впливають на здоров’я, і на які слід звертати
особливу увагу військкомату при виборі характеру та режимної зони служби
призовника. Теоретичним шляхом (синтезом) були зроблені висновки про результати
констатуючого та формуючого експериментів.
2.1.3. Опитування фахівців
Метод опитування використовувався для отримання фактичної інформації з різних
проблем дослідження. Він проводився у вигляді анкетування учнів, студентів,
директорів шкіл, медпрацівників, учителів та викладачів фізичної культури,
працівників та службовців військкоматів (додаток А). Запитання анкети допомогли
визначити відношення юнаків до служби у Збройних Силах України; особливості та
зміст їх вільного часу; зайнятість у різних формах рухової активності;
відношення до здорового способу життя, шкідливих звичок. За допомогою
опитування та анкетування військових та працівників військкомату було вивчено
критерії визначення придатності до служби; особливості сучасного призовного
контингенту; умови прийому та служби за контрактом, тощо.
2.1.4. Методи антропометричних досліджень
Названі методи включали вимірювання:
довжини тіла стоячи;
довжини тіла сидячи;
маси тіла;
околів грудної клітини, шиї, талії, стегна, голені, плеча, зап’ястя;
ширини плеч.
Антропометричні вимірювання здійснювалися за загальноприйнятими методиками
[161].
На основі результатів вимірювання зросту, маси та околів проводилися розрахунки
індексів фізичного розвитку.
Масо-зростового індексу Кетле (ІК):
ІК= маса тіла (г) / довжина тіла (см) ( 2.1)
Плечового індексу (ПІ) для оцінки ступеня кифотичності постави:
ПІ = (ширина плеч, см х 100 %)/ плечова дуга, см, (2.2)
де ширина плеч – це відстань між плечовими точками, що вимірюється спереду, а
плечова дуга – відстань між тими ж точками, що вимірюється позаду спини. При ПІ
менше 90 – постава сутула, при 90-100 – нормальна .
3. Індексу Ерісмана (ІЕ)для оцінки розвитку грудної клітини [89]:
ІЕ=ОГК – 0,5 Р, (2.3)
де ОГК – окіл грудної клітини, см; Р – довжина тіла стоячи.
Позитивне значення індексу свідчить про нормальну ширину грудної клітини,
негативне – про вузькогрудість, тобто про її недостатній розвиток. Значення
індексу від 1 до 5 характеризує середній розвиток, більше 5 - хороший.
Гармонійність розвитку мускулатури.
Технологія розрахунку нормативів гармонійності атлетичного розвитку [89]
передбачала множення околу таза на відповідний коефіцієнт (середнього або
вищого стандарту)(табл. 2.1).
Оцінка індивідуальних охватних розмірів окремих частин тіла проводилась шляхом
порівняння фактичних результатів із середнім або вищим стандартами окремо для
кожного досліджуваного.
Таблиця 2.1
Значення коефіцієнту для розрахунку охватних розмірів частин тіла для чоловіків
18 – 35 років (за В. Погасієм, 1996 )
Частини тіла
Середній стандарт гармонійного атлетичного розвитку
шия
0,411
груди
1,11
талія
0,84
стегно
0,595
гомілка
0,397
плече (біцепс)
0,381
Гармонійність атлетичного розвитку оцінюють як „нижче середнього”, „середній
рівень”, „вище середнього рівня”, та „високий рівень гармонійності атлетичного
розвитку” при відповідності певним стандартам.
У своїй роботі ми порівнювали одержані величини із середніми стандартами і
обчислювали різницю між фактичними та належними результатами.
Тип тілобудови визначався за околом зап’ястя робочої руки:
у нормостеніків він дорівнює 16,0 – 18,5 см;
у астеніків - у гіперстеніків - >18,5см.
2.1.5. Фізіологічні методи дослідження
Фізіологічні методи застосовувались для вивчення функціонального стану
організму та фізичної працездатності.
Функціональний стан вивчався за показниками ЧСС (в умовах спокою),
артеріального тиску (АТ) та життєвої ємності легень (ЖЄЛ).
ЧСС визначалась пальпаторно підрахунком ударів за 10 с і множенням на 6 та за
15 с і множенням на 4 у відповідності до вимог конкретного тесту [25,75].
АТ визначався за методикою Короткова [75] за допомогою тонометра .
Показники АТ слугували для ро