РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріал дослідження
Для рішення завдань, що були поставлені, проведено обстеження 130 спортсменок
віком від 10 до 17 років, які займались художньою гімнастикою (n=45), стрибками
на батуті (n=45) та бадмінтоном (n=40) у спеціалізованих ДЮСШ м.
Дніпропетровська. Ці види спорту відносять до ациклічних складнокоординаційних
видів спорту [119, 121, 140].
Розподіл на групи контингенту, що спостерігався, проводився за паспортним
віком, з урахуванням стажу занять спортом та спортивної кваліфікації.
Необхідність такого формування по групах спортсменок та їх одноліток, які не
займались спортом, обумовлена тим, що в кожному хронологічному віці були
дівчата, які мали різні темпи біологічного розвитку. Зважаючи на те, що
більшість дослідників наводять дані з урахуванням паспортного віку, нами для
з'ясування вікової адаптації до фізичних та психоемоційних навантажень у
процесі занять складнокоординаційними видами спорту, був проведений аналіз
результатів за хронологічним віком: першу групу склали досліджувані у віці
10-11 років, другу – 12-13 років, третю – 14-15 років, у четверту групу
включені спортсменки віком 16-17 років (табл. 2.1).
На момент початку обстеження спортсменки, які займались художньою гімнастикою,
мали спортивний стаж 6,2±0,6 роки, спортсменки-батутистки – 3,1±1,1 роки,
спортсменки-бадмінтоністки – 2,2±0,7 роки.
Таблиця 2.1
Кількісна характеристика контингенту
Вид спорту
Вік (роки)
10-11
12-13
14-15
16-17
Контрольна група
12
12
11
10
Художня гімнастика
14
11
10
10
Стрибки на батуті
12
10
12
11
Бадмінтон
10
10
10
10
З віком та збільшенням стажу занять спортом у спортсменок, що спостерігались,
відмічалося підвищення спортивної майстерності. Так, серед спортсменок віком
від 10 до 17 років, які займались художньою гімнастикою, 40% обстежуваних мали
спортивну кваліфікацію I дорослий розряд, 42,2% - кандидат у майстри спорту,
17,8% - майстер спорту. Серед спортсменок-батутисток 46,6% мали спортивну
кваліфікацію I дорослий розряд, 37,8% - кандидат у майстри спорту, 15,6% -
майстер спорту. Серед спортсменок-бадмінтоністок 35% мали кваліфікацію II
дорослий розряд, 40% - I дорослий, 25% - кандидат у майстри спорту.
Спортсменки, які займались художньою гімнастикою, тренувалися 18-20 годин,
батутистки – 10-12 годин, бадмінтоністки – 8-10 годин на тиждень.
Обстеження контингенту, що спостерігався, проводилося в змагальному періоді, а
у тих спортсменок, у яких наступило менархе – на 8-10 добу менструального
циклу, в залежності від тривалості менструального циклу.
Контрольну групу склали 45 дівчаток того ж віку, які за станом здоров'я були
віднесені до основної медичної групи та займалися фізичним вихованням в обсязі,
який передбачений програмою загальноосвітньої школи.
2.2. Методи дослідження
Методи дослідження контингенту, що спостерігався, були обумовлені поставленими
в роботі задачами та включали комплекс клінічних, інструментальних,
психологічних та статистичних методів.
Клінічний метод складався з оцінки даних анамнезу та загальноклінічних методів
дослідження.
Обстеження включало збір анамнезу, скарг, клінічний огляд та фізикальні методи
обстеження. Для діагностики супроводжуючої соматичної патології усіх дітей
оглядали отоларинголог, офтальмолог, хірург-ортопед, ендокринолог та
гінеколог.
Контингенту, що спостерігався, проводилося анкетування, згідно якого вивчався
анамнез спадкоємності [95]. Ретельно вивчався біологічний анамнез дитини (стан
здоров'я матері і батька, перебіг вагітності і пологів у матері, довжина та
маса тіла при народженні, перебіг періоду новонародженості та раннього
дитинства та ін.), особливості розвитку дитини до моменту обстеження (динаміка
фізичного, психічного розвитку, соматичні захворювання). З'ясовували перенесені
в дитинстві, пре- та пубертатному періодах захворювання, в тому числі
інфекційні (з підрахуванням інфекційного індексу). Дані про захворюваність
дитини протягом життя одержували за допомогою анкет.
Фізичний розвиток спортсменок, які спостерігались, та дівчаток з контрольної
групи вивчали за допомогою методу антропометрії [20, 36, 45, 70, 96, 145, 183].
Визначали наступні показники: масу тіла, довжину тіла, довжину ноги, окружність
грудної клітини, міжакроміальний розмір, чотири розміри тазу (dist. spinarum,
dist. cristarum, dist. trochanterica, conjug. diagonalis externae).
Масу тіла визначали за допомогою медичних ваг з точністю до 50 г. Вимір довжини
тіла проводили за допомогою ростоміра з точністю до 0,5 см. Довжину ноги
(відстань від підлоги до вертлюжної крапки) визначали сантиметровою стрічкою.
Окружність грудної клітини (ОГК) вимірювали за допомогою сантиметрової стрічки
(у дівчинок-підлітків сантиметрову стрічку накладають позаду під нижнім кутом
лопаток, а спереду – над грудною залозою у місці переходу шкіри із грудної
клітини на залозу).
Вимір поперечних розмірів тіла (міжакроміальний розмір та розміри тазу)
виконували за допомогою толстотного циркуля з ґудзиковими браншами, вигнутими
вбік, та вимірювальною лінійкою, градуйованої у сантиметрах (см). Бранши
встановлювали в крапках виміру та знімали дані по лінійці. Ширину плечей
(міжакроміальний розмір) визначали між плечовими крапками. Остистий розмір таза
(dist. spinarum) вимірювали між передньо-верхніми остями крил обох клубових
остей; гребінцевий (dist. cristarum) – між найбільш латеральними крапками
гребенів крил обох клубових кісток; вертлюжний (dist. trochanterica) – між
великими вертлюгами обох стегнових кісток; зовнішню пряму кон'югату (conjug.
diagonalis externae) – між серединою верхнь
- Київ+380960830922