РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених у роботі завдань застосований комплексний підхід в
обстеженні 100 жінок пізнього репродуктивного віку з лейоміомою матки й 30
здорових жінок аналогічного віку.
Обстеження складалося з вивчення анамнезу життя, соматичного анамнезу,
акушерсько-гінекологічного анамнезу, анамнезу захворювання, гінекологічного
статусу. Увага була приділена даним, що характеризують менструальний цикл –
становлення й характер менструації, зміни менструального циклу. Дослідження
виконання репродуктивної функції включало: вік початку статевого життя, методи
контрацепції, кількість вагітностей (вік настання та їх результат). При
вивченні анамнезу захворювання особливу увагу приділено часу встановлення
діагнозу й розміру пухлини на той момент, першим симптомам (за їх наявності),
здійснюваному лікуванню, динаміці розмірів пухлини, зміні функції суміжних
органів.
При гінекологічному дослідженні увага акцентувалася на характеристиці комплексу
тіло матки – пухлина: положення, розмір, консистенція, форма, рухливість,
болючісті.
В оцінку об’єктивного статусу було включене обчислення індексу маси тіла (ІМТ)
за формулою Кеттле:
ІМТ = Вага (кг)/Зріст (м)2
Нормальному ІМТ відповідає значення < 25 кг/м2; від 25 кг/м2 до 29 кг/м2 – 1
ступінь ожиріння; від 30 кг/м2 до 34 кг/м2 – 2 ступінь ожиріння; від 35 кг/м2
до 39 кг/м2 – 3 ступінь ожиріння; > 40 кг/м2 – 4 ступінь ожиріння (морбідне).
Вивчення психоемоційного стану жінок основної й контрольної груп здійснювалося
з використанням експериментально-психологічних методик – для діагностики:
ступеня виразності нервово-психічної напруги – питальник нервово-психічної
напруги Т.А. Немчина; ступеня виразності астенічного стану – шкала астенічного
стану Л.Д. Малкової в адаптованому Т.Г. Чертовою варіанті; ступеня виразності
зниженого настрою-субдепрессії – шкала зниженого настрою-субдепресії, яка
ґрунтується на питальнику В. Зунга й адаптована Т.Н. Балашовою; рівня
реактивної й особистісної тривожності – тест Спілбергера–Ханіна.
Питальник нервово-психічної напруги, запропонований Т.А. Немчиним, становить
перелік ознак нервово-психічної напруги, складений за даними
клініко-психологічного спостереження і містить 30 основних характеристик цього
стану, розподілених за трьома ступенями виразності, що розкриває більш детальну
картину психічного стану. Дослідження проводиться індивідуально в окремому,
добре освітленому й ізольованому від сторонніх звуків і шумів приміщенні. Після
заповнення бланка підраховуються набрані випробуваною особою бали шляхом їх
підсумовування. При цьому за оцінку «+», поставлену випробуваною особою проти
пункту «а», нараховується 1 бал, проти пункту «б» – 2 бали й проти пункту «в» –
3 бали. Мінімальна кількість балів, що може набрати випробувана особа, дорівнює
30, а максимальна – 90. Діапазон слабкої, або детензивної, нервово-психічної
напруги розташовується в проміжку від 30 до 50 балів, помірної, або
інтенсивної, – від 51 до 70 балів і надмірної, або екстенсивної, – від 71 до 90
балів. Отримані в такий спосіб дані вносяться до протоколу.
Шкала астенічного стану, створена Л.Д. Малковою й адаптована Т.Г. Чертовою на
базі даних клініко-психологічних спостережень і відомого питальника MMPI,
складається з 30 пунктів-тверджень, що відображають характеристики астенічного
стану. Після заповнення тестового бланка здійснюється підрахунок шляхом
підсумовування набраних випробуваною особою балів. При цьому за знак «+», який
знаходиться в графі «ні, невірно», нараховується 1 бал, у графі «мабуть, так» –
2 бали, у графі «вірно» – 3 бали й у графі «цілком правильно» – 4 бали. Увесь
діапазон шкали, таким чином, включає від 30 до 120 балів. Таким чином,
результати кожної випробуваної особи передбачають один із чотирьох ступенів
виразності астенії. У відповідних графах протоколу вказується кількість
набраних випробуваною особою балів за шкалою астенії й ступінь її виразності.
Статистичні дані, отримані на 300 здорових випробуваних, показали, що середня
величина індексу астенії дорівнює 37,22±6,47 бала. Якщо прийняти результати
дослідження здорових осіб за «відсутність астенії», то весь обсяг шкали можна
розділити на 4 діапазони: 1-й – від 30 до 50 балів – «відсутність астенії», 2-й
– від 51 до 75 балів – «слабка астенія», 3-й – від 76 до 100 балів – «помірна
астенія» і 4-й – від 101 до 120 балів – «виражена астенія».
Для дослідження якості настрою, виявлення наявності депресії, чи її відсутності
була використана шкала зниженого настрою-субдепресії, яка ґрунтується на
питальнику В. Зунга й адаптована Т.Н. Балашовою. Шкала містить 20 тверджень, що
характеризують вияви зниженого настрою - субдепресії. Після заповнення
тестового бланка підраховуються бали, набрані випробуваною особою. У питальнику
представлені 10 «прямих» (1, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 13, 15 і 19) і 10 «зворотних»
питань (2, 5, 6, 11, 12, 14, 16, 17, 18 і 20). Кожна відповідь оцінюється від 1
до 4 балів. «Зворотні» відповіді підраховуються окремо за допомогою
спеціального шаблону з прорізами, який накладається на заповнений
випробовуваною особою тестовий бланк, при цьому оцінки відповідей знаходяться
над прорізами. Після цього бали, набрані випробуваною особою за «прямі» й
«зворотні» відповіді, підсумовуються, й отримана таким чином «сира» оцінка
переводитися в шкальну за допомогою формули:
Нормативні дані, отримані на 200 здорових випробуваних, указують, що середня
величина індексу зниження настрою дорівнює 40,25±5,99 бала. Увесь діапазон
шкальних оцінок розподіляється на 4 зони: нижче 50 балів – особи, які не мають
на момент експерименту зниженого настрою; ві
- Київ+380960830922