РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
2.1. Прийняття управлінських рішень: основні принципи, етапи та класифікація
У загальному вигляді система державного управління складається з трьох
взаємозв’язаних ланок: суб’єкт управління – об’єкт управління – методи
управління. Суб’єкт управління – це державний орган або посадова особа, яка
здійснює управління, використовуючи наявні ресурси. Об’єкт управління – це
фізичні та юридичні особи або державні органи нижчого рівня, на яких спрямовані
дії суб’єкта управління (підприємства, організації, громадяни). Методи
управління – це наявні ресурси, які дозволяють суб’єкту управління в межах
чинного законодавства реалізувати свою волю щодо об’єкта управління. В свою
чергу управлінське рішення є уособленням вимог суб’єкта управління щодо об’єкта
управління у вигляді письмового або усного розпорядження, яке спрямоване на
виконання в певний проміжок часу.
У сучасному світі під впливом інформаційної революції змінився характер,
швидкість та технологія прийняття управлінських рішень [1 Даній проблемі була
присвячена науково-практична конференція “Технології інформаційного суспільства
– Інтернет і сучасне суспільство” (м. Санкт-Петербург, 20-24 листопада 2000
року) [146].]. Особливої ролі в процесі прийняття управлінського рішення набули
знання та інформація, як зазначає дослідник П. Дракер, знання вже
застосовується щодо сфери самого знання, і це можна назвати революцією у сфері
управління [49, c. 71]. На сьогоднішній день змінилася сама філософія
управлінської діяльності та технологія прийняття управлінського рішення у
інформаційному суспільстві. Визначаючи сутність управління, в контексті
прийняття системних управлінських рішень, П. Дракер підкреслює, що управління –
це використання знань для пошуку найбільш ефективних способів застосування
наявної інформації з метою отримання необхідних результатів [49, c. 95]. Таким
чином, в наш час знання систематично та цілеспрямовано використовуються для
розробки й прийняття управлінського рішення.
В основі процесу прийняття управлінських рішень щодо управління тією або іншою
структурою, на думку фахівців, повинні бути закладені чотири основних принципи,
ігнорування яких може привести до помилкових рішень і незадовільних
результатів. Дотримання ж цих принципів дає можливість приймати якісні рішення
на всіх рівнях управління.
Перший принцип – це принцип організаційної відповідності. Форма організації
повинна бути пристосована до безперебійного здійснення зв’язків, що полегшує як
процес прийняття рішень, так і контроль за їхнім виконанням.
Другий принцип: політика, стратегія й мета повинні бути настільки чітко
сформульовані, щоб вони дозволяли приймати рішення загального характеру, які
стосуються нових видів діяльності та виходять за межі сьогоднішніх потреб.
Третій принцип вимагає мати достатню кількість надійних даних про ситуацію, що
змінюється, необхідних для підтримки ефективних зв’язків між керівниками вищого
рівня й низовими рівнями функціонуючих підрозділів. Надзвичайно важливо робити
відбір наявних даних таким чином, щоб менеджери вищого рівня мали у своєму
розпорядженні тільки ті факти, які їм дійсно потрібні, і не були перевантажені
фактичним матеріалом, що не стосується справи.
Четвертий принцип передбачає гнучкість, без якої можуть залишитися
невикористаними різноманітні можливості. При ідеальних умовах (наявність точних
критеріїв, ясних цілей і повної інформації) потреба у виконавцях, що приймають
рішення, була б невелика. На жаль, ми живемо далеко не в ідеальному світі й
постійно існує потреба у кваліфікованих суб’єктах управлінської діяльності, що
визначають оптимальні напрямки дій організацій, державних структур тощо. За
своєю природою перераховані принципи є універсальними і їх необхідно
дотримуватися як в управлінській, так і в підприємницькій діяльності [144,
c. 6-8].
Відзначимо, продовжуючи роздуми в цьому контексті, що суб’єкти управління
приймають рішення, які співвідносяться з певними зобов’язаннями й необхідністю
реалізовувати їх у життя. Якщо рішення прийняте, зазвичай важко його змінити.
Процедура аналізу з приводу альтернатив при прийнятті рішень відрізняється від
процедури при причинно-наслідковому аналізі. Саме рішення може приймати низку
форм, а саме: стандартне рішення, при прийнятті якого існує фіксований набір
альтернатив; бінарне рішення (так чи ні); поліваріантне рішення (є дуже широкий
спектр альтернатив); інноваційне рішення, коли потрібно почати дії, але немає
прийнятних альтернатив. Необхідно зазначити, що особливості управлінського
рішення проявляються залежно від сфер в яких здійснюється управління:
управління суспільством, управління державою, управління галузями та сферами
народного господарства, управління підприємствами, установами, закладами,
фірмами [9, c. 34].
Разом з тим вчені зазначають, що найпоширеніший тип рішень це стандартне
рішення. Аналітичні кроки, необхідні для його прийняття, застосовуються також і
для інших типів рішень. При прийнятті будь-якого типу рішень досвід суб’єкта
управлінської діяльності використовується з першого кроку і в процесі всієї
технологічної процедури вироблення рішення. Якщо в причинно-наслідковому
аналізі необхідно побоюватися “стереотипних причин” дій керівників, то при
прийнятті рішень можна стати жертвою “стереотипних альтернатив”. У цьому
випадку перевага стереотипному варіанту може спотворити весь аналіз і призвести
до заздалегідь відомого вибору. Тобто на всіх етапах прийняття рішення на
заваді може стати консервативне мислення, усталені точки зору, відпрацьовані
схеми, що за
- Київ+380960830922