РОЗДІЛ 2
СПЕЦИФІКА РЕЛІГІЙНОСТІ В США ТА
ДИНАМІКА РЕЛІГІЙНИХ ПОГЛЯДІВ У КОНТЕКСТІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ ХІХ ТА ХХ
СТОЛІТЬ
Специфікою контингенту колоністів Нової Англії (тобто майбутніх США) було те,
що значною мірою вони були тими європейцями, які іммігрували до нових земель у
зв’язку з релігійними переслідуваннями. У той час, як у Європі релігія дедалі
більше набувала обрисів символу старого режиму, який був в опозиції до
політичних та економічних інновацій, на теренах майбутніх США релігія складала
основу суспільного життя і, навпаки, легітимувала як чинний порядок, так і
прагнення до поступу. Таким чином, американська релігійність колоніальних часів
була вищою, ніж європейська, через специфіку міграційних процесів, і водночас,
з одного боку, уособлювала в собі продовження європейської християнської
традиції, а з іншого – представляла частину того протестантизм, якому не
вдалося знайти своє місце в тогочасній католицькій Європі та навіть
протестантській Англії.
У цьому розділі насамперед буде виокремлено демократичну складову християнської
традиції. Очевидно, що християнство містить достатньо різнобічне, навіть
суперечливе, поєднання ідей, адже його вдавалося використовувати як для
легітимації монархічного ладу в Європі, так і республіки в США. Водночас, якби
демократична ідея була повністю відсутня в цій релігійній традиції,
християнство не змогло б зрештою стати символічним підґрунтям демократизації
для багатьох активістів. Виокремлення положень, які узгоджуються з демократією,
допоможе зрозуміти, завдяки чому стало можливим використати християнство з
метою легітимації демократичного ладу.
Надалі буде розглянуто специфіку американської релігійності та виокремлено
основні світоглядні переходи, які відбулися в релігійних поглядах у контексті
демократизаційних процесів. Як було пояснено під час розгляду
теоретико-методологічних засад дослідження, я орієнтуватимусь саме на зміни,
примітні в громадському релігійному дискурсі по відношенню до основних
демократизаційних та де-демократизаційних процесів. Таким чином, буде визначено
світоглядні аспекти, які, будучи складовою певного релігійного світогляду,
визначають його конґруенцію або, відповідно, конфлікт з демократичним ладом.
Через те, що на початкових етапах США формувалися з іммігрантів, чиї погляди
часто були опозиційними по відношенню до домінантних на їхній батьківщині, ті
соціальні науковці, які мало знайомі з історичними матеріалами, нерідко
недооцінюють складність становлення у цьому суспільстві свободи віросповідання,
витворюючи ідеалізовану картину розвитку цього феномену. Внаслідок такої
ідеалізації, протестантизм нерідко презентують як релігійний напрям, що
однозначно культивував демократію. З подібних міркувань, також недооцінюють
складність становлення свободи слова, яка була тісно переплетена зі становлення
свободи віросповідання, оскільки в обох випадках йдеться про можливість
відкрито декларувати переконання, відмінні від домінантних, і не зазнавати за
це каральних санкцій. У цьому розділі я продемонструю, що історична реальність
була складнішою і взаємодія протестантизму з демократизаційними тенденціями
різнилася у часі та просторі. Таким чином, буде проілюстровано недоречність
однозначної асоціації певної релігійної течії з демократією і важливість
інтерпретації, якого набуває певне релігійного вчення у різних контекстах.
2.1. Демократична складова християнської традиції та специфіка американської
релігійності від колоніальних часів і до початку ХІХ століття
2.1.1. Демократична складова християнської традиції.
Незважаючи на те, що християнство протягом щонайменше п’ятнадцяти століть було
асоційовано насамперед з автократичним правлінням, священні тексти цієї
релігійної традиції містили достатньо думок, які відповідають демократичним
цінностям та моделям, щоб уможливити подальше наближення християнства до
демократичної традиції через теологічні роботи своїх адептів [100)
Християнство співіснувало з демократичним ладом порівняно незначну частину
своєї історії, натомість його успішно використовували протягом понад півтора
тисячоліття для легітимації недемократичного правління – відповідно, ретельного
аналізу потребує саме його демократична складова.]). Нижче я виокремлюю кілька
положень християнської традиції, які, на мою думку, були ключовими для
уможливлення її реінтерпретації таким чином, щоб узгодити цю світоглядну
систему з ідеєю демократії: дозвіл на протест проти правителів, відсутність
чітко сформульованої ідеї посередництва духовенства та присутність у Новому
Заповіті ідеї рівності та ідеї служіння лідера всім іншим членам громади.
У християнській громаді кожна людина зв’язана з іншими через свій особистий
зв’язок з Ісусом, який прийшов, щоб порятувати всіх [231] [101) [231] Yoder
J.H. The Politics of Jesus. – Grand Rapids, Mich.: Eerdmans, 1972. – P. 114.]).
Христос запросив до Царства Божого усіх, не залежно від їхнього соціального
статусу: варто зазначити, що відповідно до канонічних текстів Нового Заповіту,
Ісус не стільки схвалює бідність, скільки демонструє, що бідним необхідна
допомога й у цьому сенсі заперечує усталений порядок, за якого одні мають
моральне право не експлуатацію інших [195] [102) [195] Sheppard D. Bias to the
Poor. – London: Hodder and Stoughton, 1983. – P. 12.]).
Євангелія від святого Марка та Євангелія від святого Матвія, містять положення,
що відкрито наголошують на ідеї рівності та ідеї служіння лідера всім іншим
членам громади, що відповідає демократичному сприйняттю осіб, наділених
владними повноваженнями, як таких, що були найняті сус
- Київ+380960830922