РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ ТА МЕТОДИ ЇХ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих на загострення хронічного сальпінгоофориту
Ообстежено 190 хворих жінок репродуктивного віку на хронічний сальпінгоофорит
(ХСО) в стадії загострення. Усі пацієнтки знаходилися на лікуванні у
гінекологічних відділеннях Сумського обласного клінічного центру акушерства,
гінекології та репродуктології і Сумської центральної міської клінічної лікарні
з 2002 по 2006 роки. При цьому 97 осіб основної групи отримували лікування за
запропонованою нами оригінальною методикою лімфотропної терапії, а 93 хворі
групи порівняння – стандартну комплексну схему лікування, яка включала
інфузійну терапію, антимікробні препарати різних груп, протизапальні,
десенсибілізуючі та розсмоктуючі, біостимулятори, вітаміни, фізіопроцедури.
Результати клініко-імунологічних досліджень порівнювалися з аналогічними
показниками у 36 здорових жінок репродуктивного віку без генетичної та
соматичної патології, які склали контрольну групу.
Обстеження хворих розпочинали із детального вивчення та аналізу скарг, анамнезу
хвороби і життя. Вивчаючи скарги, надавали особливе значення больовому
синдрому, уточнювали характер болю, його локалізацію, тривалість та частоту
появи впродовж доби, деталізували можливу ірадіацію.
Після цієї частини обстеження проводили об’єктивне дослідження, яке включало
вивчення пацієнток по органам і системам. Провідне значення при цьому надавали
гінекологічному статусу. Проводили огляд зовнішніх статевих органів, промежини
та анальної ділянки, у дзеркалах – шийки матки та цервікального каналу,
піхвових стінок та склепінь. Звертали увагу на колір, кількість та запах
виділень, наявність висипу, розчісувань, варикозного розширення вен, кондилом,
ерозій та таке інше. Одночасно проводили забір матеріалу для цитологічного,
мікроскопічного та бактеріологічного досліджень. Завершували огляд простою та
розширеною кольпоскопією. Під час біманульного обстеження вивчали розташування
та розміри додатків матки, їх болісність, щільність, рухливість, наявність
пухлиноподібних утворень та стан склепінь і стінок малого тазу.
Усі дослідження проводили на базі клініко-діагностичної лабораторії Сумської
обласної клінічної лікарні при поступленні хворих у відділення та перед
випискою із стаціонару. Лабораторія акредитована комісією МОЗ України (атестат
акредитації № 000610 від 02.10.2002 року), завідувач лабораторії – к.мед.н.
Медведєва І. М. Методики, за якими проводились дослідження, уніфіковані в
Україні і стандартизовані у зазначеній лабораторії.
Основна група досліджуваних пацієнток складалась із 97 жінок, які страждали на
хронічні запалення додатків і тривалий час лікувались без належного ефекту.
Група порівняння складалась із 93 жінок. На підставі вивчення вікового складу
пацієнток можна стверджувати, що серед досліджуваних превалювали особи молодого
віку 20-34 років. Отже, цей вік треба віднести до такого, який є фактором
ризику у розвитку запальних захворювань додатків матки.
У основній групі початок менархе закінчився до 18 річного віку у 100,0 %
пацієнток, а у групі порівняння – у 98,9 %. Наведене свідчить, що суттєвих
ендокринних порушень пубертатного періоду у пацієнток обох груп не було. Отже,
вони були цілком спорідненими і подальше порівняння перебігу захворювання
додатків матки є правомірним.
За оваріально-менструальним циклом (ОМЦ) встановлено, що регулярний тип
превалював у обох групах, достовірно не відрізняючись: 70,1 % та 80,6 % у
основній та групі порівняння відповідно. За всіма вивченими типами розладів ОМЦ
достовірної різниці між групами не було, що дає право порівнювати результати
лікування.
У основній групі пацієнток вагітніли 48 жінок – 49,5 %. З усіх вагітностей
(147), що вони мали, у 93,9 % випадках була нормальна маткова локалізація.
Пологами закінчились лише 29 (19,7 %) вагітностей. Медичним абортом за різними
показаннями вагітність була перервана у 56 (38,1 %) випадках. Найважливішим
виявилось те, що 53 вагітності (36,1 %) із 147, у 17 (17,5 %) пацієнток
закінчились самовільним абортом. При цьому позаматкова вагітність мала місце у
9 осіб (6,1 %). Не вагітніло 49 (50,5 %) обстежених нами пацієнток. У 19 (19,6
%) – встановлена вторинна неплідність, у 3 (3,1 %) – первинна. Інші 27 (27,8 %)
пацієнток тимчасово від вагітності утримувались. Узагальнюючи, ми підрахували,
що негативний вплив хронічних запальних захворювань додатків матки на
репродуктивну функцію жінок у основній групі мав місце у 48 (49,5 %) осіб (рис.
2.1).
Рис. 2.1. Характеристика репродуктивної функції в основній групі.
У групі порівняння вагітніли 39 жінок – 41,9 % (р'>0,05). Маткова вагітність
мала місце у 105 (95,5 %) (р'>0,05) випадках, а позаматкова – у 5 (4,5 %)
(р'>0,05). Вагітність закінчилась пологами у 26 (23,6 %) (р'>0,05) випадках,
медичним абортом – у 41 (37,3 %) (р'>0,05), самовільним перериванням – у 38
(34,5 %) (р'>0,05) випадках, що зареєстровано у 12 ( 12,9 %) пацієнток
(р'>0,05). Вторинне непліддя встановлено у 17 (18,3 %) осіб (р'>0,05), первинне
у 4 (4,3%) (р'>0,05). Не народжували – 37 (39,8%) (р'>0,05). Врахувавши
патологічний перебіг вагітностей у пацієнток групи порівняння, можна чітко
констатувати, що, як і у основній групі, хронічні запальні процеси додатків
матки негативно впливали на репродуктивну функцію у 38 (40,9 %) (р'>0,05) цих
хворих.
Отже, за впливом хронічних сальпіногоофоритів на цю функцією групи були
спорідненими (рис 2.2).
Рис. 2.2. Характеристика репродуктивної функції у групі порівняння.
2.2. Клініко-лабораторна характеристика досліджених хворих
З метою вивчення впливу лімфотр
- Київ+380960830922