РОЗДІЛ II
ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ФОРМИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
СИСТЕМИ ПРАВОСУДДЯ
2.1. Участь органів юстиції у формуванні судового корпусу та кадровому
забезпеченні інституцій судової системи
У новітній історії розвитку правових систем демократичних країн світу однією
із стійких є тенденція щодо неухильного посилення ролі і відповідальності
держави у справі організації та забезпечення правосуддя за міжнародновизнаними
стандартами захисту прав і свобод людини, утвердження ефективного правопорядку.
До справи належного упорядкування та забезпечення діяльності судової системи
залучено широке коло політичних, економічних, інституційних, організаційних,
науково-методичних, матеріально-технічних і фінансових ресурсів. Залежності від
історичних та регіональних особливостей окремих країн завдання даного характеру
збалансовано виконують усі гілки державної влади. І в центрі цього механізму,
як правило, знаходиться Міністерство юстиції як центральний орган здійснення
державної правової політики.
В Україні органи юстиції також традиційно займають помітну позицію у питаннях
упорядкування судової влади, а в нинішніх умовах і у напрямку реформування
системи правосуддя. Свою діяльність вони здійснюють спираючись на
високопрофесійний кадровий потенціал та напрацьовані зв’язки і методологічні
підходи.
Якщо поточні кроки в питаннях реалізації державної правової політики в галузі
правосуддя, як правило, викликані найбільш актуальними сучасними проблемами
практичного характеру, то стратегічно діяльність базується на масштабному
баченні перспектив майбутнього розвитку правової системи з урахуванням основних
напрямів здійснення судово-правової реформи як комплексу соціально зумовлених
цілеспрямованих заходів. До цих напрямів у літературі справедливо відносять
державотворчі процеси втілення в життя ідеї поділу влади, розбудову ефективної
моделі суспільного управління, визначення характеру відносин між державою та
людиною; утвердження нової соціальної моделі національного права; розбудову
фундаменту для нових підвалин розвитку ідеології сучасного відкритого
суспільства в Україні, з формуванням оновленої системи цінностей, найвищою із
яких має бути вільна, моральна, соціально активна людина; наповнення реальним
змістом закріпленої в Конституції України широкої судової юрисдикції та
побудова дійсно демократичних процедур провадження справ; створення системи
судових установ, правоохоронних органів і професійних правозахисних
організацій, здатних на високому рівні забезпечувати належний захист прав і
свобод людини, послідовний розвиток національного права і державності та
розбудову інститутів громадянського суспільства1.
Сучасна судово-правова реформа торкнулася змін, не тільки в питаннях
упорядкування судів та процедури їх діяльності, але також внесла суттєві
корективи в механізм організації всієї системи правосуддя – і щодо формування
її органів, і щодо забезпечення судової діяльності, взаємодії з органами
правосуддя інших країн, виконання судових рішень тощо.
В умовах розвитку демократії, додержання прав і свобод людини створення
належної та ефективної національної системи судового захисту стає одним із
головних завдань держави. До справи реалізації цього завдання долучено ряд
органів та інституцій, серед яких поступово збільшується значення державної
судової адміністрації, і, разом з тим, роль органів юстиції в упорядкуванні та
утвердженні судової влади залишається вельми вагомою та має об’єктивні
передумови для подальшого розвитку. Зазначені передумови пов’язані з розумінням
необхідності цілісного та цілеспрямованого виконання зазначеної державної
функції, погодження всіх
_______________________________________
1[51]Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи /
За ред. Ю.С. Шемшученка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.
В.М.Корецького, 2001. – С. 220
ланок системи правоохорони з сучасними тенденціями посилення в країнах Європи
статусу органів юстиції, їх інтеграцією у Євроюст.
Органами юстиції накопичено чималий досвід у галузі забезпечення системи
правосуддя. За період радянської доби та протягом останніх десятиліть цей
досвід має і негативні відтінки, але в цілому позитивних здобутків у справі
юстиційного управління набагато більше. Нинішнє завдання насамперед полягає у
визначенні чітких орієнтирів розвитку системи правосуддя з урахуванням
міжнародно-правових стандартів і рекомендацій. Не відсторонення органів юстиції
від системи правосуддя, а наближення з огляду на соціальну потребу посилення
ролі держави у справі забезпечення доступності правосуддя, незалежності та
неупередженості суду, його ефективності та справедливості.
Нова, перспективна роль органів юстиції у справі упорядкування правосуддя,
безперечно, пов’язана з новим розумінням демократизації процесуальної форми, з
побудовою сучасної моделі функціонального розподілу в ній, утвердженням
верховенства права.
Проблематика судоустрійних аспектів і процесуальних орієнтирів у відносинах
органів юстиції з органами правосуддя глибоко розроблялась такими відомими
вітчизняними фахівцями, як Г.І. Чангулі, Ю.М. Грошевий, М.М. Михеєнко, В.Т.
Нор, Г.М. Омель’яненко, Д.М. Притика, В.Т. Маляренко, І.Є. Марочкін та ін1.
Але, в контексті сучасного розвитку системи
______________________________________
1Див.зокрема: [37]Гласность судебной деятельности по уголовным делам / АН
Украины Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого; Отв. ред. В.В. Леоненко. -
К: Наукова думка, 1993. – 187с.; [149]Маляренко Б.Т. Конституцiйнi засади
кримiнального судочинства / Нац. юрид. академ
- Київ+380960830922