Ви є тут

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування комплексу мікроелементних та фітопрепаратів у терапії хронічного обструктивного захворювання легень

Автор: 
Зубань Алла Богданівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U005145
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Об’єм і методи клінічного дослідження
Для досягнення сформульованої мети і розв’язання поставлених завдань нами
проведене поглиблене клінічне та лабораторно-інструментальне обстеження 151
хворого на хронічне обструктивне захворювання легень Й – ЙV стадій тяжкості,
віком від 38 до 64 років, середній вік склав 56,12±7,31 років. Усі обстежені
знаходились на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному та профпатологічному
відділеннях Івано-Франківського обласного клінічного фтизіопульмонологічного
центру. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб, співставимих за
віком і статтю, без наявних ознак пульмонологічних захворювань та іншої
патології внутрішніх органів.
Верифікацію діагнозу та його формулювання проводили за матеріалами наказу МОЗ
України № 499 від 28.10.2003р. - „Інструкція про діагностику, клінічну
класифікацію та лікування хронічних обструктивних захворювань легень” [147].
З метою дослідження клініко-патогенетичних особливостей перебігу хронічного
обструктивного захворювання легень обстежені були розподілені за групами: І-а
група складалася з 40 хворих із хронічним обструктивним захворюванням легень І
стадії; ІІ-а група – 40 пацієнтів із хронічним обструктивним захворюванням
легень ІІ стадії; ІІІ-а група – 40 пацієнтів із хронічним обструктивним
захворюванням легень ІІІ стадії; ІV-а група – 31 пацієнта із хронічним
обструктивним захворюванням легень ІV стадії.
Серед 151 обстеженого пацієнта чоловіків було 103 (68,2%), а жінок 48 (31,8%).
Серед хворих переважали особи у найбільш працездатній і продуктивній віковій
категорії 40 – 60 років (78,4%).
Серед наявних факторів ризику, що спровокували виникнення хронічного
обструктивного захворювання легень у дослідної групи хворих, переважали куріння
тютюну –79 осіб (52,3%), вплив несприятливих факторів виробничого середовища
–72 особи (47,7%), або їх поєднання. Середній стаж куріння склав 23,4
пачко-років, а середня тривалість роботи в шкідливих умовах праці – 18,6±5,4
роки. Безпосередньою причиною госпіталізації 112 пацієнтів (74,2%) вважали
загострення на фоні провокуючого впливу респіраторних інфекцій та
переохолодження.
Усім хворим на хронічне обструктивне захворювання легень надавалось базове
лікування відповідно до передбачених матеріалами наказу МОЗ України № 499 від
28.10.2003р. - „Інструкція про діагностику, клінічну класифікацію та лікування
хронічних обструктивних захворювань легень” схем згідно із ступенем тяжкості
перебігу [147].
Хворим призначали комплекс лікувальної дихальної гімнастики, інгаляції
бронходилятуючих, відхаркувальних та антисептичних фітозасобів; відповідну
дієту та режим.
Для вивчення ефективності використання запропонованих нами програм лікування
хронічного обструктивного захворювання легень всі обстежені були розподілені на
підгрупи в залежності від призначеного їм лікування.
І-а підгрупа порівняння складалася з 37 хворих, котрі лікувалися за
загальноприйнятими базовими методиками, відповідно до чинних положень [147].
ІІ-а підгрупа – 37 хворих, котрим на фоні базової терапії призначали препарат
уролесан: всередину краплями, нанесеними на цукор по 10-12 крапель 3 рази на
добу після прийому їжі, курсом 20 днів.
ІІІ-я підгрупа – 37 хворих, котрі на фоні базового лікування отримували
препарат есмін по 1 капсулі 2 рази на добу всередину, курсом 20 днів.
ІV-а підгрупа – 37 хворих, котрі окрім базової терапії отримували уролесан і
есмін у вище означених дозах та курсах.
При цьому необхідно зауважити, що всі виділені групи та підгрупи обстежених
хворих були репрезентативні між собою за віком, клініко-інструментальними
проявами патології, а також за вираженістю змін параметрів проведених
досліджень, що дозволяє пов’язувати та аналізувати динаміку, отриману в процесі
їх медикаментозної корекції.
Усі дослідження проводилися нами за єдиною схемою: на час поступлення хворого у
клініку та на 20 добу від початку лікування і відображені в первинній карті
хворого.
Критеріями клінічної ефективності проведеного лікування хронічного
обструктивного захворювання легень були: інволюція симптоматики та стабілізація
клініко-лабораторних, функціональних, біохімічних, імунологічних параметрів
стану хворого.
2.2. Комплекс використаних методик при спостереженні за хворими на хронічне
обструктивне захворювання легень
З метою дослідження патогенетичних закономірностей становлення і перебігу
хронічного обструктивного захворювання легень при обстеженні пацієнтів нами
застосовано визначення функціональної активності моноцитів шляхом виділення їх
з периферійної крові за методом Н. Recalde (1984) та імуноферментне дослідження
продукованих ними ІЛ-1в, ІЛ-8 та ЛтВ4 [171]; оцінку поверхнево-активної фракції
системи сурфактанта легень проводили за методом Вільгельмі-Люгмера; оцінку
рівня мікроелементів у крові та рідині бронхоальвеолярного лаважу (Fe, Cu, Zn,
Co) атомно-абсорбційним методом на атомно-абсорбційному спектрометрі С-115 ПК,
кількісне визначення каталази (за А.Н. Бахом, С. Зубковою, 1968) [172],
активності вугільної ангідрази в крові (за В.П. Вендтом, 1968) [172],
дослідження активності церулоплазміну в сироватці крові (за Г.О. Бабенком,
1968) [172], оцінку насиченості трансферину плазми крові залізом (за Г.О.
Бабенком, 1965) [172] та визначення рівня СМП у крові скрининг-методом (за Н.І.
Габріеляном і співавт., 1981) [173].
Усім хворим на хронічне обструктивне захворювання легень проводилося повне
клінічне обстеження у відповідності з вимогами ЙЙЙ рівня надання
спеціалізованої пульмонологічної допомоги в лікувально-профілактичних