РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Для виконання поставлених завдань, нами цілеспрямовано відібрано 70
ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 рр віком 30-50 років, котрі прибули на
курорт Трускавець для лікування калькульозного пієлонефриту. За даними
документів, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25 сҐр, що є
найбільш характерною для даного контингенту [13,33,125,126].
Друга група (контрольна відносно першої), складалась із 86 чоловіків
аналогічного віку з аналогічними патологічними станами, але не підлеглих дії
чинників аварії на ЧАЕС.
Для отримання референтних показників обстежили 20 здорових чоловіків
аналогічного віку, жителів Трускавця.
Критерієм відбору ліквідаторів була наявність притаманної всім енцефалопатії,
яка супроводжувалася одностороннім уратним уролітіазом, вперше діагностованим
після 1986 р. і верифікованим методом ультрасоноґрафії. Конкременти діаметром
до 6 мм локалізувалися в чашечках або мисках, суттєво не порушуючи пасажу сечі,
що підтверджувалося відсутністю змін розмірів чашечко-мискової системи після
введення фуросеміду [109] .
З метою кількісної оцінки (квантифікації) клінічних проявів захворювань була
використана шкала Harrington E.C. [106] (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Шкала Harrington E.C. кількісної оцінки міри відхилення ознаки
Якісна оцінка параметра
Значення
Відсутність ознаки
Дуже слабка вираженість ознаки
0,1
Слабка вираженість ознаки
0,285
Середня вираженість ознаки
0,5
Більше середньої, але не сильна
0,715
Сильна вираженість ознаки
0,9
Дуже сильна вираженість ознаки
В ході дослідження виявлено комплекс симптомів, що включав дратівливість,
порушення сну, підвищену втомлюваність, загальну слабкість, метеочутливість,
лабільність емоційної сфери та настрою, зниження пам’яті і потенції. Згідно з
концепцією школи Ромоданова А.П., ці клінічні прояви характерні для
післярадіаційної енцефалопатії. Комплексна оцінка перелічених симптомів дала
підстави констатувати у переважної більшості (61,5%) обстежених ліквідаторів
слабку вираженість післярадіаційної енцефалопатії, у 23,9% - середню, ще у
13,3% - дуже слабку і лише у 1,5% - більше середньої, але не сильну
вираженість. Пересічний індекс енцефалопатії за шкалою Harrington E.C. (індекс
Н) склав 0,315. Це узгоджується із порівняно низькою сумарною ефективною дозою
опромінення обстеженого контингенту (10-25 сГр).
Больовий синдром, який включав болі в поперековій і епігастральній ділянках, як
спонтанну, так і при пальпації, виявлено у 98,3% ліквідаторів, проте у
переважної більшості (54,0%) він був виражений дуже слабко, ще у 30,0% -
слабко, натомість середня і більша від середньої вираженість відзначена лише у
6,6% і 7,6% обстежених відповідно. Пересічний індекс больового синдрому складає
0,228.
Дизуричні прояви констатовано у 95,7% хворих, в тому числі дуже слабко виражені
– у 41,3%, слабко виражені – у 45,9%, середньо виражені – у 8,6%, що дало
середню величину дизуричного індексу 0,215.
Диспепсичний синдром (нудота, блювання, відрижка, печія, здуття) мав місце у
93,7% ліквідаторів, проте був дуже слабко виражений у 59,3% і слабко виражений
– ще у 34,4%, так що величина пересічного індексу – лише 0,157.
Гіпертензивний синдром проаналізований шляхом іншого статистичного підходу –
гістограмного аналізу. Ґрунтуючись на положенні [121], що середніми вважаються
показники в межах 93-107% середньої величини здорових осіб (звужена норма),
вищими від середніх – в межах 108-120%, нижчими від середніх – в межах 80-92%
(діапазон 80-120% середньої величини відповідає розширеній нормі), ми
побудували гістограми показників артеріального тиску.
З огляду на зумовленість артеріального тиску віком ми виявляли гіпертензію
після обчислення належних величин за формулами [51]:
АТс = 109 + 0,4 * Вік;
АТд = 67 + 0,3 * Вік.
Величини систолічного артеріального тиску (АТс), що перевищують належні більше,
ніж на 20%, виявлені лише у 11,1% ліквідаторів. Аналогічна частість
констатована і для діастолічного артеріального тиску (АТд). В межах 80-92%
належного АТс виявлено у 26,7%, АТд - у 13,3% , а знижені показники -
відповідно у 2,2% і 11,1%.
2.2. Методи досліджень
Верифікація основного діагнозу проведена на основі даних ультрасонографії. При
цьому дотримувались наступних ультрасонографічних критеріїв пієлонефриту [139].
По-перше, зменшення розмірів нирки і її об'єму, нерівність контура при
хронічному запаленні та протилежні зміни - при наявності гострого процесу.
По-друге, стоншення паренхіми нирки, як вогнищеве, так і тотальне - при
хронічному, натомість потовщення її - при гострому пієлонефриті. По-третє,
підвищення ехогенності паренхіми за рахунок склерозу та її неоднорідність, і
навпаки, зниження ехогенності за рахунок набряку і гіперемії - відповідно при
хронічному та гострому процесі. По-четверте, розширення або деформація
чашечко-мискової системи в цілому (калікопієлоектазія) чи розширення окремих
чашечок (калікоектазія), ущільнення і неоднорідність стінок, нечіткість
диференціювання синуса від паренхіми. Калікопієлоектазія притаманна як
хронічному, так і гострому пієлонефриту. З метою підвищення її інформативності
запропоновано обчислювати ряд індексів співвідношення площі синуса та всієї
нирки, об'єму паренхіми і синуса, товщини паренхіми і чашечкових структур. При
хронічному пієлонефриті зміни індексів зумовлені втратою паренхіми в поєднанні
із ретенцією сечі у чашечко-мисковій системі, тоді як при гострому -
збільшенням товщини і об'єму паренхіми. Фібросклеротичні процеси в паренхімі,
звуження, облітерація просвіту с
- Київ+380960830922