РОЗДІЛ 2
ВИСВІТЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ УКРАЇНЦІВ У РАННІЙ ТВОРЧОСТІ ТА
МЕМУАРИСТИЦІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
2.1. Методологія дослідження. Національний характер у творах Олеся Гончара
довоєнного часу та в „Щоденнику”
Для дослідження особливостей відображення національного характеру українців у
творах Олеся Гончара про війну методологічною основою став аналіз праць
вітчизняних учених у галузі історії літератури (О. Бабишкін[1],
В. Галич[11-16], О. Галич[18-22], М. Гуменний[73-75], М. Зобенко[92-94],
М. Жулинський[86; 87], А. Погрібний[132; 133]); збірників статей:
„Прапороносці” О. Гончара і зображення людини на війні: Матеріали творчої
конференції (Упоряд. М.К. Наєнко)” [136], Про Олеся Гончара:
Літературно-критичні матеріали. Упорядник Олександр Дяченко [138], „Слово про
Олеся Гончара: Нариси, статті, листи, есе, дослідження (Упоряд. В.К. Коваль)”
[149], а також присвячені даній проблемі матеріали літературних дискусій,
конференцій, літературознавчі статті в періодиці; джерела з психології, що
розкривають сутність необхідних понять, дослідження з історії української
філософії Д. Донцова[81; 82], М. Костомарова[105; 106], С. Кримського[109;
110], О. Кульчицького[111], В. Липинського[114], І. Лисяк-Рудницького[115;
116], Д. Чижевського[158], народознавчі праці Н. Бердяєва[5],
М. Гончаренка[66], І. Грабовської[69], Г. Лозко[117], І. Мірчука[123; 124], В.
Янева[162-164], аналіз архетипів, здійснений О. Донченко та Ю. Романенком[83]
та ін.
Науковий пошук проводився з використанням таких етапів, як збір матеріалу, його
осмислення та інтерпретація. При виконанні пошуку застосовувались ефективні
методи дослідження, які охарактеризовано нижче.
Загальнонауковий метод добору й систематизації матеріалу реалізується через:
реєстр творів Олеся Гончара про війну, їх варіантів; укладання картотеки
бібліографічних джерел, що включають тексти творів про війну, літературу, що
стосується досліджуваної наукової проблеми.
Метод класифікації зібраного матеріалу допомагає розподілити та конкретизувати
досліджувані об'єкти.
При вивченні творів про війну Олеся Гончара, зокрема, у дослідженні рис
національного характеру, має широке застосування описовий метод. Цей метод
поділяється на кілька етапів: відбір групи творів, розподіл їх за жанрами,
класифікація та інтерпретація (пояснення, опис) рис характеру українців.
Важливе місце в нашому дослідженні посідає загальнонауковий
порівняльно-історичний метод. Техніка порівняльно-історичного методу
складається з двох паралельних процедур: порівняння літературних творів
(причому для цього залучають тільки споріднені твори) та їх розгляд в
історичному аспекті. Він реалізується під час порівняння творів різних років
видання.
Розподіляючи твори за проблематикою, ми використовували
порівняльно-типологічний метод.
Зіставний метод (контрастивний, типологічний) – сукупність прийомів дослідження
й опису творів певного письменника з метою виявлення їх специфіки через
системне порівняння з творами інших письменників. Цей метод застосовується до
вивчення будь-яких явищ – як споріднених, так і неспоріднених. Зіставний метод
спрямований передусім на виявлення відмінностей між зіставлюваними творами,
тому називається також контрастивним. Він дає можливість, порівнюючи схожі
явища у творчості самого Олеся Гончара, його сучасників, знаходити те
типологічно спільне, особливе, що їх об’єднує, виділяти те окреме, своєрідне,
специфічне, у чому вони різняться. Це дозволяє простежити ґенезу окремих
літературних явищ, взаємовпливи досліджуваних об’єктів, їхню еволюцію,
контактологію і врешті-решт прийти до широких узагальнень та висновків.
Метод лінгвістичного експерименту полягає у з'ясуванні образотворчих функцій
тих елементів мовної системи, які використовуються для створення такого
ефективного прийому, як лексико-семантичний аналіз, доцільного в спостереженнях
над трансформаціями у внутрішній структурі слова, ключового в реалізації
проблеми відтворення національного характеру, нарощуванням у його внутрішній
структурі нових символічних значень.
До цих методів слід додати роботу зі словниками, довідковою літературою. Для
підведення підсумків роботи вжито метод синтезування.
Така специфічна ознака творів Олеся Гончара про війну, як автобіографізм,
спонукає звернутись до методу „автобіографічного синергену”, запропонованого
літературознавцем Костянтином Дубом. „До об’єму автобіографічного синергену
входить усе життя письменника, все написане, сказане, задумане ним, а також те,
як воно відбилось у свідомості й виразилось в оцінках критиків,
літературознавців, у спогадах сучасників” [85, 15]. Це означає, що при
дослідженні враховуються листи, щоденники письменника, такі екстралітературні
фактори, як культурно-освітня й суспільно-політична атмосфера, в яких
формувалися особливості характеру, моральні якості Олеся Гончара, його
громадянська свідомість.
Витоки глибокого інтересу до проявів національного характеру в художній
творчості Олеся Гончара треба шукати в його біографії.
Олесь Гончар народився 3 квітня 1918 року в робітничому селищі Ломівка на
околиці Дніпропетровська. Батько, Терентій Сидорович Біліченко, працював у
„наймах” у крамниці. Там він і побачив свою майбутню дружину Тетяну Гончар.
Вона з дев’яти років працювала нянею двох дітей у заможній родині й часто
бувала в крамниці. У 1913 році вони одружилися. Подружжя почало будувати власну
хату, Тетяна в усьому допомагала чоловікові. Там вона й підірвала своє
здоров’я. Коли О
- Київ+380960830922