РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНА ОСНОВА ПОЛІТИКИ ЦЕНТРИЗМУ, ЇЇ СУБ’ЄКТИ
2.1. Соціальна структурованість як фактор політичного життя
У першому розділі дисертації нами проведено дослідження еволюції поглядів, які
лягли в основу політики центризму та визначили її суть. Це дало змогу дійти
висновку, що політика центризму нерозривно пов’язана з демократією. Політика
центризму, на нашу думку, є породженням демократії, і її ефективність прямо
залежить від рівня розвитку демократичних інститутів і цінностей. До основних
елементів демократичної політичної культури належать толерантність до опозиції,
довіра до своїх колег політичних діячів, бажання співпрацювати, іти на
компроміс, а отже, й певна гнучкість, поміркованість, ввічливість і стриманість
у захисті своїх інтересів. Успішне утвердження демократичних принципів, таким
чином, доводить важливість участі в політичному житті, толерантності,
компромісу, консенсусу.
Демократичне суспільство передбачає також певну соціальну структуру, адже саме
люди є суб’єктами політичного життя і носіями демократичних чи будь-яких інших
цінностей. Люди об’єднуються в спільноти, громади, групи і відіграють роль
опосередкованих суб’єктів у світі політики. Такий груповий рівень політики є
елементарною одиницею і фундаментальною основою політичного процесу. Саме з
групового рівня, який організований в суспільстві в певну соціальну структуру,
виявляються основні риси політичних систем. Для аналізу соціальної структури і
соціальних процесів використовують теорії соціальної стратифікації. Вчені
зазначають, що для стабільності демократії стратифікаційний поділ має бути не
дуже гострим, оскільки різка поляризація населення на багату меншість та
малозабезпечену й бідну більшість, за невисокої частки середньозабезпечених і
заможних людей, є чинником соціальної напруженості й політичної
нестабільності.
Соціальна стратифікація формується і змінюється під впливом технологічного й
економічного розвитку і, у свою чергу, обумовлює політичну диференціацію
населення. Соціальна структура і політична структура суспільства взаємозалежні
і взаємно детерміновані. Характер соціальної структури та інтереси соціальних
груп відображаються в політичній системі, а функціонування політичної системи
впливає на розвиток соціальної структури, задовольняючи, підтримуючи, гальмуючи
або навіть ігноруючи інтереси тих чи інших соціальних верств. Тому дуже важливо
дослідити вплив соціальної стратифікації на політичне життя суспільства.
Вченими доведено, що багаті люди, які займають високе становище в суспільстві,
як правило, мають владу і політичний вплив. Середні прошарки – це
високоосвічені люди інтелектуальної праці, ділові люди з доходом середнім і
вище середнього. Як правило, вони задоволені своїм становищем у суспільстві і
дотримуються поміркованих політичних поглядів. Бідним прошаркам населення
(нижчому класові) притаманна ворожість щодо існуючих суспільних інституцій,
антагоністичні форми соціальної нетерпимості, схильність до спрощених і
здебільшого радикальних рішень, крайній індивідуалізм. Нижчі верстви
концентрують значний потенціал соціальної нестабільності та громадянської
непокори в країні. Оскільки політичний центризм характеризується поміркованою
політикою, яка уникає крайнощів, то в нашому дисертаційному дослідженні
доцільно докладніше проаналізувати політичну роль середнього класу. Ключем до
розуміння теорії середнього класу є теорія соціальної стратифікації.
Соціальна стратифікація – процес соціального відтворення, внаслідок якого
верстви (страти), групи, класи виявляються нерівними між собою і групуються на
ієрархічно розміщені страти з різним престижем, власністю та владою. Соціальна
стратифікація означає не просто різне становище у суспільстві окремих
індивідів, родин чи цілих країн, а саме нерівне їх становище.
Усі суспільства характеризуються нерівним розподілом матеріальних і символічних
благ, винагород і можливостей як відносно окремих індивідів, так і між групами
в середині суспільства. Нерівність виступає констатацією специфічного людського
існування. Люди від народження нерівні у фізичному, фізіологічному,
психологічному, ментальному аспектах. Це закладено у природі людини і є
біологічним, генетичним законом. Соціальна нерівність є наслідком включення
людини до соціальних відносин, її породжує суспільне життя. Соціальна
нерівність означає різний доступ індивідів, соціальних груп до соціальних
ресурсів, якими володіє суспільство. Під соціальними ресурсами розуміють різні
матеріальні й нематеріальні блага, зокрема такі чинники, як влада, освіта,
соціальні зв'язки, престиж. Нерівний розподіл цих факторів між населенням і
створює соціальну нерівність.
Соціальна стратифікація – це процес, який безперервно триває у суспільстві, і
водночас результат цього процесу. Вона не лише метод виявлення верств даного
суспільства, але й “портрет” цього суспільства. Простратифікувавши все
населення країни за тими чи іншими критеріями, можна виділити страти (верстви),
з яких це населення складається. Тому стратифікація – риса будь-якого
суспільства. Вона наявна в усіх державах, оскільки що ті чи інші верстви наявні
в будь-якому суспільстві, у будь-якій країні. Кожна соціальна верства має свій
перелік схем сприйняття, осмислення й оцінки явищ політичного життя. У кожної
верстви є не тільки особливі інтереси, але й свій спосіб їх реалізації, свій
стиль політичного життя. Характер стратифікації населення обумовлює стан і
тенденції політичного життя окремих країн. У розвинених країнах конфігурація
соціальної структури має “ромбоподібний” характер і забезпечує демократизм і
політичну стабі
- Київ+380960830922