РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика клінічного матеріалу
Під наглядом знаходилося 179 хворих на АД в гострий період захворювання. Всі
хворі обстежувалися і лікувалися амбулаторно під спостереженням клініки
клінічної імунології та алергології Луганського державного медичного
університету. Після проходження основного курсу лікування хворі один раз у три
місяці протягом року були у клініці для з’ясування скарг, фізикального
обстеження і уточнення частоти загострень, тривалості ремісії основного
захворювання. Чоловіків серед обстежених хворих було 71 (39,7%) особа і
108 жінок (60,3%), тобто чоловіків було в 1,5 рази менше. Вік хворих
коливався від 18 до 56 років, середній вік складав 29,4±1,2 років. Розподіл
обстежених хворих за віком та статтю представлений на таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на АД за віком та статтю (абс. і %)
Вік обстежених
Чоловіки
Жінки
Всього
18 – 25 років
28/15,6
54/30,2
82/45,8
26 – 49 років
31/17,3
29/16,2
60/33,5
50 і старше
12/6,8
25/13,9
37/20,7
Всього
71/39,7
108 / 60,3
179/100
Як видно з таблиці 2.1 переважну більшість (79,3%) серед обстежених на АД
складали хворі у віці від 18 до 49 років, тобто люди молодого та середнього
віку і лише 20,7% пацієнтів були люди старшої вікової категорії. Таким чином,
серед вікових груп хворих, що були під наглядом виявлена тенденція до
зростання захворюваності АД в осіб молодого та середнього віку, тобто
переважали хворі найбільш працездатного віку.
У залежності від характеру перебігу алергічного запального процесу на шкірі
всіх обстежених хворих розподілений на три групи (рис 2.1):
- з дебютом алергічного процесу на шкірі – 36 хворих (20,1%);
- з розвитком рецидивів не частіше 2-3 разів на рік (рідкі епізоди АД) – 62
пацієнта (34,6%);
- з виникненням рецидивів 4 і більш на рік (часті рецидиви хвороби) – 81 особа
(45,3%).
Тобто, частіше зустрічалися хворі з часто рецидивуючим перебігом АД.
Рис. 2.1. Розподіл обстежених хворих за частотою рецидивів АД
У 143 обстежених встановлено розвиток рецидиву АД. Так, у 72 хворих
(50,3%) рецидив алергічного запалення на шкірі розвинувся у терміні до 1
місяця після дебюту хвороби, у 38 осіб (26,6%) – від 1,5 до 3 місяців, у 18
хворих (12,6%) – від 3,5 до 6 місяців і у 15 осіб - понад 6 місяців після
вперше встановленого діагнозу АД. Клінічний перебіг АД у частини хворих (32
особи – 22,4%) був тривалим, причому останнім часом відмічалася тенденція до
обтяження їхнього загального стану (збереження проявів загальної слабкості,
тривале безсоння).
В якості можливого чиннику, який викликав захворювання або його рецидив у 28
хворих (15,6%) – відмічено вплив дратівливих речовин безпосередньо на
шкіру (косметичні та миючі засоби), 64 пацієнтів (35,8%) – прийом ліків, 42
хворих (23,5%) – порушення дієти, 45 осіб (25,1%) – не змогли вказати чітко
причину, яка викликала хворобу. Більшість пацієнтів (140 осіб - 78,2 %)
привернуло увагу на сполучену дію різних етіологічних чинників. До нашого
дослідженні було включено 151 (84,4%) хворих на АД, спричинений речовинами,
прийнятими усередину, що за Міжнанародною класифікацією 10 розгляду (МКХ-10)
відповідає коду L27 (L27.0 - L27.9), а також у решти (28 осіб - 15,6%) АД,
контактний (L23.2, L23.3) [34]. Отже, найбільш частіше зустрічалися хворі з
АД, який спричинений речовинами, прийнятими усередину.
Клінічні ознаки АД у 126 (70,4%) хворих відповідали середньотяжкому
перебігу хвороби, у 21 (11,7%) – легкому і у решти (32 особи – 17,9%)
обстежених симптоми алергічного запалення шкіри та загального стану можна
охарактеризувати як тяжку форму АД.
У 104 (72,7%) хворих рецидиви АД частіше виникали в осінньо-вісняний період,
тоді як у 25 (17,5%) обстежених сезонного загострення алергічного запалення не
відмічалося.
У переважної більшості (118 осіб – 65,9%) обстежених хворих патологічний
процес на шкірі мав розповсюджений характер, у решти (61 чол. – 34,1%) –
обмежений. Локалізація алергічного висипу на обличчі діагностовано у 19
пацієнтів (10,6%), на руках – 61 (34,1%) пацієнта, гомілках – 46 (25,7%)
хворих, тулубі - 87 (48,6 %) осіб, кісті рук та стопи – у 37 (20,7%)
обстежених. При чому у 93 (49,2%) хворих ураження шкіри захоплювало більше
однієї анатомічної області, зокрема на животі та кінцівках.
Клінічний розвиток АД характеризувався нападами виснажливого свербежу, що
охоплював досить великі ділянки на початку зовсім незміненої шкіри, причому
свербіж був різного ступеня інтенсивності. Так, у 131 (73,2%) хворих свербіж
був дифузним, у решти – локальним. У хворих з рецидивуючим перебігом АД
відмічалося посилення свербежу у нічний період. Поряд із свербежем, у 123
(68,7%) хворих спостерігалося паління та відчуття напруги шкіри.
При об`єктивному обстеженні хворих на АД виявлялася гіперемія та сухість
шкіри. У 47 (26,3%) обстежених спостерігався набряк шкіри у місці клінічних
проявів алергічного запалення шкіри. При пальпації шкіра була гаряча на дотик.
Шкірний синдром був представлений у 89 (49,7%) обстежених уртикарною
висипкою, у 54 (30,2%) – еритемо-уртикарною, у 32 (17,9%) хворих – папульозною
і у 4 (2,2%) – папульозною з наявністю поодиноких везикул.
У хворих на АД, який був викликаний лікарськими препаратами на шкірі
виникали еритематозні плями з насиченою синюшною центральною частиною та
яскравою, набряклою периферичною каймою. Висип у таких пацієнтів мав
уртикарний характер з вираженим свербежем.
В періоді зворотного розвитку алергічного