РОЗДІЛ 2
УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Інтенсивність росту та розвитку рослин залежить не від окремих факторів, а від
загального їх впливу на організм. Ще Б.Н. Мічурін [163] відмічав глибокий
взаємозв’язок між рослинами та зовнішнім середовищем. В комплексі факторів,
постійно діючих на рослини, найважливішими є ґрунт і клімат.
Головним фактором сільськогосподарського виробництва, як і багато років тому,
залишаються природні умови.
Продуктивність вирощуваних культур у значній мірі залежить від ступеня впливу
цих умов на рослинний організм. Найважливіше завдання полягає у тому, щоб
якмога більше знизити діяльність імовірних негативних дій природних факторів
[170].
2.1. Ґрунтово-кліматична характеристика місця досліджень
Степова зона займає південну половину території України. Вона простирається з
південного заходу на північний схід на 1 100 км, з півночі на південь майже на
до 500 км. Загальна її площа 24,2 млн га, що становить 40 % усієї території
України.
Степова зона України рівнинна, однак неоднорідна і генетично, і структурно. За
ґрунтово-кліматичними умовами вона поділяється на дві підзони: північну та
південну. Північна границя Степу України проходить по лінії: Куп’янськ,
Балаклея, Красноград, Онуфрієвка, Знаменка, Новоукраїнка, Первомайськ, Велика
Михайлівка. Південна границя північного Степу проходить по лінії: Токмак,
Верхній Рогачик, Нікополь, Широке, Нова Одеса, Комінтерн, Біляївка,
Татарбунари, Болград, Рени. Далі на південь простягається південна підзона
Степу України.
До складу північного Степу входять південні райони Луганська, Запоріжжя, Одеси,
Дніпропетровська, Донецька, Кіровоградської, Харківської і Херсонської
областей, а також північна і середня частини Одеської області.
Щодо макрорельєфу відбуваються чергування височини і низовини. На північному
сході поширені відроги Середньоросійської височини, з півночі на Правобережжі
Дніпра на неї заходить Придніпровська височина, на північному заході – відроги
Подільської, південному заході – Молдавської височин, на сході і південному
сході поширені Донецька і Приазовська височини, на півдні розташоване Кримське
передгір’я. Особливістю цих підвищених територій є значне розчленування
балковою мережею – 0,5 - 1,0 км/км2, що спричинило наявність значних площ
схилових земель, які становлять 30-50 % території. Це і визначає дефіцит
вологозабезпечення ґрунтів цих місцевостей через втрату частини вологи з
поверхневим стоком. Значну частину території займають низовини з
плоскорівнинною поверхнею: на півночі заходить Придніпровська, а центр і
південь займає Причорноморська. Їх характерною особливістю є майже повна
відсутність схилових земель, що визначає сприятливість території для
сільськогосподарського використання. В ґрунтовому покрові поширені чорноземи
звичайні малогумусні з глибиною профілю до 75-90 см і вмістом гумусу 4-6 %.
Кряжова частина Донбасу представлена в основному чорноземами середньо- та
важкосуглинковими середньо- і малогумусними з глибиною профілю 100-120 см і
дещо більшим вмістом гумусу [131, 170, 187].
Звичайні чорноземи, утворені на карбонатних лесах різноманітного механічного
складу, також різні за цим показником і змінюються від піщаних до
важкосуглинистих і навіть глинистих. Наявність зернистої структури ґрунту
зумовлює добрі водно-повітряні, фізико-механічні і технологічні властивості,
що, у свою чергу, підвищує мікробіологічні процеси. Реакція ґрунтового розчину
нейтральна, місцями слаболужна, рН водної витяжки коливається в межах 7-8.
Вказані фізико-хімічні властивості обумовлюють високу родючість ґрунту й
підвищену біологічну активність, а це у свою чергу, забезпечує вплив на
динаміку елементів живлення в період вегетації рослин.
Ґрунт дослідної ділянки, розташованої на території філії кафедри землеробства
ХНАУ ім. В.В. Докучаєва ТОВ „Агрофірма „Каравай“ Добропільского району
Донецької області, представлений чорноземом звичайним важкосуглинистим на
лесоподібному суглинку.
Н 0 – 35 см -гумусово-акумулятивний, темно-сірий, важкосуглинистий,
близький до глинистого, грудкувато-зернистий, свіжий,
зернистоґлеюватий, вологий, по всьому горизонту добре
гумусуватий, поступово за забарвленням переходить в
Нрk 35 – 58 см -перехідний, темно-сірий зі слабким паливним відтінком,
грудкуватий, важко суглинистий, близький до глинистого,
ущільнений, вологий, карбонатний, кипить від НСI, добре
гумусований по всьому горизонту, часто трапляються
корені рослин, переходить в
НРk 58 – 84см -перехідний, сіро-палевий, неоднорідний за забарвленням, на
загальному фоні трапляються гумусові плями, грудкуватий,
ущільнений, важкосуглинистий, вологий. Зрідка
зустрічаються корені рослин. Поступово переходить за
забарвленням в
Рhk 84 – 104см -сірувато-палевий, неоднорідний за забарвленням, на
загальному фоні трапляються затворки гумусу та
кротовини, заповнені гумусовим матеріалом,
важкосуглинистий, карбонати виділяються у вигляді
псевдоміцелію, вологий, ущільнений. Поступово за
забарвленням переходить в
Рk 104 – 130см -материнську породу, важкосуглинистий карбонатно-
лесоподібний суглинок. Виділення карбонатів у вигляді
білозірки.
Територія дослідного поля розташована в східній частині північного Степу із
чітко вираженим континентальним кліматом. Середньорічна температура повітря
дорівнює +8,10С (табл. 2.1).
Середня температура найбільш теплого
- Київ+380960830922