Вы здесь

Еволюція змісту та пізнавальних функцій поняття "соціальний престиж" у соціології.

Автор: 
Марченко Алла Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000836
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ОБҐРУНТУВАННЯ ПОНЯТТЯ "СОЦІАЛЬНИЙ ПРЕСТИЖ" ЯК КАТЕГОРІЇ ТЕОРЕТИЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ

2.1. Поняття і категорія в соціології: статусно-функціональна характеристика

Соціологія як наука, що відстежує зміни у соціальних відносинах і соціальній структурі суспільства, має відтворювати цю динаміку у своєму понятійно-категоріальному апараті. Зміна соціальної структури у пострадянському суспільстві стала джерелом нових способів його пояснення. Більш того, потребу в аналізі категорій можна пояснити потягом до наукових канонів, критеріїв науковості, які багато у чому стали проблематизуватися та критикуватися на етапі постмодерну. Таким чином, на сучасному етапі розвитку соціології актуальною стала проблема нового осмислення наукових засад, вирішити яку можна лише шляхом детального аналізу проблем, виявлених постмодерними теоріями. Чи мають поняття та категорії таку ж наукову значущість на сучасному етапі розвитку суспільства, як це стверджується класичними теоріями? Це питання було актуалізоване у 2002 році, коли у російському провідному соціологічному журналі "Социологические исследования" була опублікована стаття Жана Тощенка "О понятийном аппарате социологии" [240]. Згодом на сторінках журналу розгорнулая дискусія (П.Д.Павленок, Ю.А.Качанов [176; 99]), на тлі якої було проведено IV Харчевські читання "Основные категории современной социологической мысли: единство и многообразие" [207].
Власне термін "категорія" походить від грецького "kategoria" - "висловлювання", "ознака", але в своєму розвитку він пройшов тривалу історію. Когнітивний арсенал різних наук, і соціологія тут не є винятком, опертий переважно на загальнофілософське та загальнонаукове визначення категорій. Згідно з визначенням філософського енциклопедичного словника, категорії є загальними, фундаментальними поняттями, які відображають найбільш суттєві, закономірні зв'язки відносно дійсності та пізнання [246, с.251]. Підкреслюється також, що категорії виступають формою і засобом узагальнення як соціального досвіду людей, так і їх пізнавального досвіду. У соціологічному енциклопедичному словнику наводиться схоже визначення: категорія - це загальне поняття, яке відображає найбільш суттєві властивості та відношення предметів і явищ, вид, група, тип, виокремлені в будь-якій класифікації [224, с.120]. Дана схожість визначень пояснюється тим, що і термін "категорія" виник спочатку у філософії, а вже потім став поширеним і в інших галузях знання.
У філософії категорії вивчалися ще Арістотелем - трактат "Категорії" міститься на початку його "Органону". Вчений вживав термін "категорія" для позначення "необхідного значення слів". Це означає, що смисл кожного слова є видом однієї з категорій, а самі категорії є найбільш загальними (родовими) поняттями, які неможливо звести до якоїсь спільної "надкатегорії". Аристотелем виокремлено десять категорій - суще, кількість, якість, відношення, місце, час, положення, володіння, дія та страждання. Вчений не розглядав взаємозалежності чи будь-які інші зв'язки між цими категоріями, декларуючи їх як рівноправні та незалежні.
Німецький філософ Імануїл Кант запропонував свою "трансцендентальну таблицю категорій". У ній є чотири розділи - "кількість", "якість", "відношення" та "модальність", кожний із яких містить три категорії, де одна з них об'єднує дві інші, що перебувають у зв'язку протилежності. Таким чином, І.Кант звернув увагу на взаємозв'язки категорій та на їх системну природу, чого не було зроблено раніше.
Наведене вище визначення категорій дає нам лише загальне уявлення про їх сутність. З нього можна лише зробити попередній висновок, що категорії соціології відрізняються від категорій інших наук тим, що вони відображають соціальну реальність, яка пов'язана з суспільним життям. Однак дана особливість соціологічних категорій не є основною, що буде показано далі.
Нині у соціології відсутня концептуальна єдність щодо теорії як такої та місця категорій у ній.
У класичній позитивній науці (О.Конт, Г.Спенсер) стверджувалося, що вона має виконувати дві функції - передбачення та опис, куди пояснення не входило [60, с.21]. За О.Контом, наука є соціальним за своєю природою знанням (тобто створюється людством), що містить у собі факти, певний метод, а також закони і принципи. Ідеалом науки, згідно з позитивізмом, є математика з її чіткою понятійно-категоріальною системою. Однак для суспільних наук така "математичність" і задана точність трактування понять не є досяжною, через що соціологія набула свого розвитку крізь призму інших теорій.
Однією з традицій, яка тривалий час була домінуючою у соціології, є традиція, яка започаткувалася ще у марксистсько-ленінській філософії. У філософії вона відтворилася як діалектичний матеріалізм, а у суспільних науках - як історичний матеріалізм.
Згідно з позицією діалектичного матеріалізму, категорії як елементи пізнання та складові теорії науки існують поряд із законами, принципами, поняттями, термінами.
Всі ці елементи якісно відрізняються один від одного, однак мають і спільні властивості - їх основою виступає відображення дійсності як головна характеристика.
Соціологічні категорії існують у єдиному теоретичному просторі серед інших категорій, а також законів, принципів, понять. Вони є якісно відмінними від цих казаних елементів теоретичного апарату науки.
Соціальний закон - це об'єктивний, стійкий і повторюваний зв'язок між певними соціальними явищами, який реалізується завдяки діяльності людей [223, с.20]. Закони у соціології мають свою специфіку порівняно з законами природничих і точних наук. Ця специфіка проявляється у тому, що дані закони характеризують соціальну реальність, а вона постійно змінюється. Можна сказати, що закони у соціології відображають суттєві і повторювані зв'язки між явищами, які, однак, справджуються не завжди. Ще німецький соціолог Макс Вебер зазначив, що встановлення закономірностей є не метою, а лише засобом пізнання [36, с.378]. К