Ви є тут

"Звільнення від кримінальної відповідальності, від покарання та його відбування за злочини у сфері господарської діяльності"

Автор: 
Золотарьов Анатолій Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U000907
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Поняття, підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності та
його види, що можуть застосовуватися при вчиненні злочинів у сфері
господарської діяльності
Як визначено у ч. 3 ст. 3 КК, злочинність діяння, а також його караність та
інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Це
принципове положення свідчить, що будь-який злочин (в тому числі й у сфері
господарської діяльності) може тягти за собою й інші, окрім покарання,
кримінально-правові наслідки. Приписи чинного КК дозволяють стверджувати, що
одним із таких наслідків є звільнення особи, що вчинила певний злочин, від
кримінальної відповідальності за нього.
Уявляється, що для ґрунтовного вирішення поставлених у цьому розділі завдань
доцільно попередньо проаналізувати деякі загальні ознаки, які характеризують
звільнення від кримінальної відповідальності. Сьогодні цей інститут сучасного
кримінального права України є досить складним та розгалуженим, причому існує
тенденція до його поступового розширення. Так, однією з характерних рис чинного
КК визнається, що він передбачає в Загальній частині нові порівняно з
попереднім законодавством види звільнення від кримінальної відповідальності, а
в його Особливій частині вдвічі збільшено кількість заохочувальних норм [195,
с. 7]. Норми, що його утворюють, належать не лише до Загальної й Особливої
частин КК, але й безпосередньо інтегровані до норм конституційного права
(амністія й помилування мають міжгалузеву природу: виходячи з компетенції
органів, що їх приймають, вони є предметом регулювання конституційного права,
але як юридичні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, що
названі в кримінальному законі, як засоби реалізації кримінальної політики
держави – вони, безумовно, входять до сфери регулювання права кримінального
[20, с. 424]). На теперішній час КК передбачає такі види звільнення від
кримінальної відповідальності?: у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК); у
зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв’язку з передачею
особи на поруки (ст. 47 КК); у зв'язку із зміною обстановки (ст. 48 КК); у
зв’язку із закінченням строків давності (ст. 49 КК, ч.ч. 1, 2 ст. 106 КК); у
зв’язку з амністією (ч. 1 ст. 44); звільнення від кримінальної відповідальності
із застосуванням примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього (ст.
97 КК); спеціальні види, передбачені Особливою частиною КК (ч. 2 ст. 111, ч. 2
ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст.
258-3, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч.
4 ст. 311, ч. 3 ст. 369, ч. 4 ст. 401 КК)* [* Дисертант розділяє точку зору, що
добровільна відмова від вчинення злочину не є підставою звільнення особи від
кримінальної відповідальності, а тому ст.ст. 17, 31 КК в системі норм про таке
звільнення не включається [75, c. 44-46] ]. Інститут звільнення від
кримінальної відповідальності органічно поєднується із природою сучасного
права, його гуманістичною й демократичною сутністю. Вважається, що норми цього
інституту застосовуються тоді, коли ще не визріли умови для повної
декриміналізації тих чи інших діянь, але вже є підстави не застосовувати
кримінальну відповідальність за такі діяння у окремих конкретних випадках [215,
с. 187].
Поняття звільнення від кримінальної відповідальності чинний КК хоча й містить,
але змісту його не розкриває. У вітчизняній кримінально-правовій науці щодо
його визначення висловлюються, здебільшого схожі між собою судження. Так,
О.О. Дудоров визначає його як врегульовану кримінальним і
кримінально-процесуальним законодавством відмову держави в особі компетентних
органів від засудження особи, яка вчинила злочин, від застосування до неї
кримінально-правових засобів примусового характеру [125, с. 131]. С.С. Яценко
формулює поняття звільнення від кримінальної відповідальності як здійснювану у
відповідності з кримінальним і кримінально-процесуальним законодавством відмову
держави в особі відповідного суду від застосування заходів
кримінально-правового характеру до осіб, що вчинили злочини [233, с. 99].
Ю.В. Баулін пише, що воно є передбаченою законом відмовою держави від
застосування до особи, що вчинила злочин, обмежень її певних прав і свобод,
визначених КК України [16, с. 58]. На думку О.Ф. Ковітіді, звільнення від
кримінальної відповідальності – це передбачений законом правовий наслідок
злочину, який полягає у відмові держави від засудження особи, що вчинила злочин
і від застосування до цієї особи тих кримінально-правових заходів, які могли
бути покладені на неї у зв’язку з її засудженням [75, с. 20].
Як бачимо, визначення звільнення від кримінальної відповідальності в основному
зводяться до того, що це звільнення є відмовою держави від кримінально-правових
заходів несприятливого характеру, які потенційно могли бути покладені на особу
у зв'язку із засудженням за злочин. Подібні погляди на поняття звільнення від
кримінальної відповідальності висловлювалися й у кримінально-правовій науці
радянського періоду [70, с. 25; 181, с. 7-26; 81, с. 8-9]. Схожої точки зору на
цей кримінально-правовий феномен дотримуються сьогодні й фахівці інших країн.
Наприклад, у одному з коментарів до КК РФ зазначається: що звільнення від
кримінальної відповідальності означає виражене в акті компетентного державного
органу рішення звільнити особу, що вчинила кримінально каране діяння, від
обов’язку піддатися судовому засудженню й перетерпіти заходи
державно-прим