глава ІІІ “про злочини проти осіб та власності, що мають
захист у випадку збройних конфліктів” [97, с. 184–187]
Відповідно до міжнародно-правових актів, до осіб, що перебувають під
заступництвом під час збройного конфлікту, можна віднести:
військовополонених та осіб, чий статус прирівняний до статусу
військовополоненого;
жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру;
осіб, свобода яких обмежена;
інших осіб, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у
воєнних діях.
Отже, наш погляд, під терміном “особа, що перебуває під заступництвом під час
збройного конфлікту”, слід розуміти осіб, правовий статус яких під час
збройного конфлікту визначається міжнародними договорами, згода на
обов’язковість яких надана Верховною Радою України: військовополонені
(комбатанти, некомбатанти), особи, чий статус прирівняний до статусу
військовополоненого, жертви збройних конфліктів неміжнародного характеру,
особи, свобода яких обмежена, та інші особи, які не беруть безпосередньої
участі або припинили брати участь у воєнних діях.
Таким чином, з метою удосконалення кримінальної відповідальності за порушення
законів та звичаїв війни пропонуємо у ст. 438 КК слова “військовополоненими або
цивільним населенням” замінити словами “особами, які перебувають під
заступництвом під час збройного конфлікту”.
2.2. Об’єктивна сторона порушення законів та звичаїв війни
Частина 1 ст. 11 КК визначає злочин як передбачене цим Кодексом суспільно
небезпечне винне діяння (дію або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Будь-яке діяння має своє зовнішнє вираження, певним чином впливаючи на
зовнішній світ. Специфіка злочинного діяння полягає в тому, що воно, маючи своє
зовнішнє вираження та певним чином впливаючи на зовнішній світ, спричиняє шкоду
об’єктам кримінально-правової охорони. Свій зовнішній прояв будь-яке злочинне
діяння знаходить в об’єктивній стороні. Об'єктивна сторона злочину – це
зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно
небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками,
причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем,
часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину [75, с. 103].
Її опис найбільш докладно дається в статтях Особливої частини КК, де
передбачена відповідальність за конкретні злочини.
Хоча в теорії кримінального права питання щодо ознак об’єктивної сторони
злочину вирішується неоднозначно, все ж таки більшість вчених вважають, що
характерними ознаками об’єктивної сторони, що властиві всім злочинам, є:
суспільно небезпечне діяння особи, суспільно небезпечні наслідки, причинний
зв’язок та обставини, що характеризують час, місце та спосіб вчинення злочину.
Відправним моментом суспільної небезпечності є злочинне діяння. У теорії
кримінального права суспільно небезпечне діяння визначається по-різному, але
насамперед діяння характеризується такою сукупністю ознак: діяння повинно бути
суспільно небезпечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом
поведінки людини [75, с. 105]. Ці ознаки діяння обов’язкові для всіх злочинів,
але безперечно, що в кожному злочині діяння має індивідуальні, певною мірою
визначені ознаки, які дають змогу встановити об’єкт злочину і сприяють
розмежуванню даного злочину і злочинної поведінки іншого виду.
Відповідно до ст. 438 КК об'єктивна сторона складу цього злочину може бути
виражена в таких формах:
жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням;
вигнання цивільного населення для примусових робіт;
розгарбування національних цінностей на окупованій території;
застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом;
інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними
договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
віддання наказу про вчинення таких дій.
1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням.
Стаття 438 КК передбачає відповідальність за жорстоке поводження, проте
визначення цього терміна в статті не дається. В українській мові під
жорстокістю розуміється суворість, різкість, немилосердність, лютість [120, с.
306]. У юридичній літературі висловлювалася думка про те, що особлива
жорстокість пов’язана з проявом “крайньої суворості”, “безсердечності”,
“нелюдськості”, “нещадності”, “безжалісності” [121, с. 131–132; 122, с. 15].
Проте такі висловлювання не можуть у повному обсязі розкрити зміст ознак цього
злочину, вони скоріше допомагають визначити коло можливих способів вчинення
жорстокого поводження.
Безперечно, диспозиція кримінально-правової норми, що встановлює
відповідальність за порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК), є
бланкетною. Втім деякі автори вважають такі норми відсильними. Так,
І. Б. Геріханов називає такі норми “відсильними нормами” і визначає їх як
норми, що за своїм змістом і спрямованістю свідчать про можливість наявності
міжнародних договорів у відповідній галузі правозастосування [123, с. 16–17].
Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням у злочині,
передбаченому ст. 438 КК, на наш погляд, розглядається законодавцем як один із
видів порушення законів та звичаїв війни. Отже, при розгляді цього питання
обов’язково слід звернутися до міжнародних актів, що формулюють ці порушення.
Устав Нюрнберзького воєнного трибуналу відносив до такого роду дій: вбивства,
катування або звернення в рабство чи з іншою метою цивільного населення
окупованої території; вбивства або катування військовополонених чи осіб, що
перебувають у морі
- Київ+380960830922