Оптимізація лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок

РОЗДІЛ 2
ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ, ОБ’ЄКТІВ ТА МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІКАРСЬКОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ХВОРИХ
ІЗ ЗАХВОРЮВАННЯМИ НИРОК
Методичні підходи дослідження грунтувались на сучасній законодавчій базі щодо
медичного і лікарського забезпечення населення та умов його фінансування,
особистих результатів вивчення цих питань стосовно хворих із захворюваннями
нирок в Україні та в інших країнах світу. Так, стан лікарського забезпечення
населення оцінювався за такими чинниками, як якість, вітчизняний (закордонний)
виробник, іновації виробника, ціна, а тому враховувались діючі переліки, при
формуванні яких ці ознаки враховані: Національний перелік лікарських засобів і
виробів медичного призначення (2006 рік), Перелік лікарських засобів
вітчизняного та іноземного виробництва за торговельними назвами та виробниками,
які можуть закуповувати заклади й установи охорони здоров’я, що повністю або
частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів згідно Наказу МОЗ
України № 86 від 27.02.2006 року [107, 158].
У формуванні методичних підходів під час проведення досліджень керувались
Постановами КМУ, наказами МОЗ і АМН України. Серед них Наказ МОЗ України від
27.07.1999 року № 226 «Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних
технологій діагностичного лікувального процесу стаціонарної допомоги населенню
в лікувально-профілактичних закладах України», наказ АМН і МОЗ України від
30.09.2003 року № 65/462 «Про поліпшення якості та організації системи медичної
допомоги дорослим хворим нефрологічного профілю», протокол надання медичної
допомоги хворим з нефротичним синдромом, протокол надання медичної допомоги
хворим на пієлонефрит та ін. [154,155,156,157,159,160].
При аналізі вказаних пріоритетів методики дослідження базувались на сукупності
знань і методології фармакоекономіки, під якою ми розуміли ту, що вивчає,
аналізує і порівнює співвідношення між витратами і ефективністю, безпечністю,
якістю життя при альтернативних схемах лікування й профілактики захворювань.
Особисті методичні підходи в таких дослідженнях передбачали використання
фармакоекономічних методіві з послідуючим встановленням раціонального
використання фінансових коштів кожної конкретної лікувально-профілактичної
установи і оптимального забезпечення потреб хворих із захворюваннями нирок у
лікарських препаратах [20].
У методичних підходах, при проведенні досліджень, нами дотримувалась певна
термінологія, за якою використанний термін «лікарський препарат», який за
думкою науковців конкретніше надає інформацію для лікарів і хворих щодо
лікарської терапії, використовується в рекомендаціях ВОЗ ООН і уніфікованій
класифікаційній системі (АТС) [3,108]. Такий підхід дозволив нам більш чітко
ідентифікувати лікарські препарати на фармацевтичному ринку і успішно здійснити
маркетингові дослідження по їх оптимальному використанню для забезпечення
хворих із захворюваннями нирок в окремих лікувально-профілактичних установах і
в цілому у вітчизняній системі охорони здоров’я.
Об’єктами досліджень були схеми терапії, рівень і якість лікарського
забезпечення хворих із захворюваннями нирок в умовах стаціонарного лікування у
спеціалізованих лікувально-профілактичних, науково-дослідних та клінічних
установах.
Кількість об’єктів, на базі яких можна було отримати репрезентативні дані про
стан лікарського забезпечення хворих із захворюваннями нирок, встановлювалась
завдяки вибірковому методу за схемою безповторної вибірки (одиниця може бути
відібраною лише один раз) малої величини, з урахуванням відповідності середніх
величин розподілу Стъюдента [21,22,31,37]:
Обсяг вибірки розраховували за формулою [14,27,107]:
(2.1)
де n – обсяг вибірки (мінімальна кількість об’єктів дослідження);
N – обсяг генеральної сукупності у даній групі за профілем;
t – коефіцієнт довіри, рівний 2 при заданій імовірності 95%;
h – похибка вибірки, яка приймається у розмірі 5-10% (0,05-0,1);
–fвнутрішньогруповий квадратичний коефіцієнт варіації, який розра-ховували за
формулами:
, , (2.2; 2.3; 2.4)
де – внутрішньогрупова дисперсія:
– загальне середнє значення перемінних:
У табл. 2.1 представлені науково-дослідні та лікувально-профілактичні установи,
на базі стаціонарів яких проводились дослідження. Таких об’єктів відібрано 12 і
ця кількість є репрезентативною для даного профілю ЛПУ (за розрахунками
мінімальна кількість має складати біля 10). Всього охоплено 7 регіонів України
із 27, що становить 26,0% від загальної їх кількості (25 областей, міста Київ і
Севастопіль).
Таблиця 2.1
Перелік науково-дослідних і лікувально-профілактичних установ, спеціалізовані
стаціонари які розглядались об’єктами досліджень
№ п/п
Об’єкти дослідження
Місце розташування
Стаціонар за профілем (кількість)
відділень
ліжок
фахівців за профілем
1.
Харківський обласний клінічний центр урології та нефрології ім. В.І. Шаповала
Харків
10
420
94
2.
Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України
Харків
30
68
3.
Харківська медична академія післядипломної освіти, кафедра терапії і нефрології
Харків
20
10
4.
Харківський медичний університет, кафедра пропедевтики внутрішньої медицини №2
Харків
12
10
5.
Буковинський державний медичний університет
Чернівці
120
19
6.
Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова
Дніпро-петровськ
130
15
7.
Запорізька обласна клінічна лікарня
Запоріжжя
60
15
8.
Інститут нефрології АМН України
Київ
60
47
9.
Інститут урології АМН України
Київ
220
37
Продовж. табл. 2.1
10.
Українська військово-медична академія, кафедра військової терапії
Київ
30
15
11.
Луганський державний медичний університет, кафедра хірургії та уролог