Ви є тут

Населення Нижнього Подніпров'я 12 - початку 15 ст. за антропологічними даними.

Автор: 
Литвинова Людмила Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U000967
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Палеодемографічна характеристика населення Нижнього Подніпров’я
(за матеріалами ґрунтового могильника Мамай Сурка)
Вивчення демографічної ситуації населення давніх епох, при відсутності
письмових джерел, неможливе без залучення палеоантропологічного матеріалу, який
дає інформацію про важливі демографічні показники: середній вік померлих,
тривалість репродуктивного періоду і, в цілому, покоління, дитячу смертність, а
також дозволяє отримати дані про статево-вікову структуру та тривалість життя
давніх популяцій.
Аналіз та реконструкція демографічної структури населення різних епох проведене
антропологами на значному палеоантропологічному матеріалі з окремих курганних
та ґрунтових могильників, а також невеликих могильників, об’єднаних у групи за
територіальним та хронологічним принципом [Алексеев, 1972; Великанова, 1975;
Потехина, 1981; Мовсесян, 1984; Круц, 1984; Денисова и др., 1985; Покас,
Назарова, Дяченко, 1988; Романова, 1989; Гудим-Левкович, Покас, 1990; Потехина,
Кислый, 1994; Балабанова, 2000; Богатенков, 2000; Батиева, 2001, 2002;
Алексеева и др., 2003, Козак, 2005].
Найкращі результати дають палеодемографічні дослідження з використанням таблиць
смертності проведено на окремих великих могильниках, таких як, Ківуткалнський
могильник доби бронзи у Латвії, який нараховує 237 визначень статі та віку
[Денисова и др. 1985]. Демографічний аналіз на основі таблиць смертності
проведено на матеріалах могильника скіфського часу Ак-Таш (Крим), що налічує
280 визначень. Велика чисельність цієї серії дозволила провести диференційний
аналіз, спираючись на різні типи поховальних споруджень: склепи та колективні
поховання. Таблиці смертності показують, що очікувана тривалість життя у групі
зі склепів дещо вища, ніж в колективних похованнях [Покас, Назарова, Дяченко,
1988, с. 124, 125]. Таблиці смертності використані також для реконструкції
демографічної структури населення скіфського часу Степу та Лісостепу. І.Д.
Потєхіна та О.Є. Кислий залучили значний антропологічний матеріал – 1151
визначення статі та віку із 10 окремих могильників та курганних груп. Таблиці
смертності були розраховані з поправкою на 50% рівень дитячої смертності.
Аналіз палео-демографічних даних дозволив зробити певні висновки: населення
лісостепової зони характеризується більш низькими показниками тривалості життя
в порівнянні з популяціями степової України. Відзначена більша тривалість життя
населення піздньоскіфського часу у порівнянні з населенням Степу та Лісостепу
скіфського часу [Потехина, Кислый, 1994, с. 1–21].
Дослідження курганного могильника Європейської Скіфії Мамай Гора дозволило
зібрати репрезентативну палеоантропологічну колекцію з 341 визначення статі та
віку та дослідити демографічну структуру рядового населення скіфської культури
Степу 5–4 ст. до н.е. [Литвинова, 2004, с. 48–51].
Палеодемографічні дослідження дозволяють виявити статево-вікову структуру
популяцій за такими параметрами: середній вік смерті з урахуванням дітей,
середній вік смертності серед дорослого населення, середній вік смертності
жінок, середній вік смерті чоловічої частини популяції, рівень дитячої
смертності, співвідношення чоловічих та жіночих скелетів, розподілення за
віковими групами дорослих та дітей.
Палеоантропологічний матеріал з ґрунтового могильника Мамай Сурка є доволі
об’єктивним джерелом для демостатистичного аналізу середньовічного населення та
може вважатися палеопопуляцією за такими ознаками:
1) загальна чисельність похованих на могильнику складає 1160 поховань,
антропологічна серія налічує 1143 індивідууми, у яких визначені стать та вік;
2) досліджено значну площу могильника, за підрахунками археологів розкопана
майже половина поховань;
3) археологічний матеріал, знайдений на могильнику Мамай Сурка дозволяє
датувати цю пам’ятку другою половиною 13 століття - початком 15 століття, таким
чином, на могильнику були поховані, очевидно, 7-8 поколінь населення;
4) отриманий антропологічний матеріал достатньо рівномірно розподілений на
території могильника та ймовірно представляє випадкову групу із загального
числа похованих;
5) загалом, добра збереженість матеріалу дозволяє провести для більшості
похованих статево-вікове визначення у межах 5-10- річних інтервалів для
дорослих та 1-2 річних або кілька місяців для дітей з залученням різних
діагностичних методів;
6) могильник, безумовно, не є групою випадкових поховань.
За цими критеріями антропологічна серія із могильника Мамай Сурка репрезентує
палеопопуляцію [Алексеев, 1989, с. 63-90], яка може вважатися моделлю групи
давнього населення, яка реально існувала та залишила могильник. Ці обставини
дозволяють залучити різні методи для отримання палеодемографічної інформації.
Основні методологічні засади відповідають методам, що широко застосовуються в
палеодемографії [Ascadi, Nemeskeri, 1970; Weiss, 1973]. Визначення статі та
віку проводилось різними методами, що застосовуються в палеоантропології
[Алексеев, Дебец, 1964; Пашкова, 1958; Ubelaker, 1984], їх визначення подаются
в таблиці 1 (Додаток А).
За результатами статево-вікових визначень індивідууми групуються у вікові
когорти, на підставі яких розраховуються таблиці смертності для об’єднаної
серії з урахуванням дітей та окремо для чоловіків та жінок. Визначається
середній вік смерті у групі, в цілому, з урахуванням дітей, середній вік смерті
дорослих та окремо жінок і чоловіків. Розраховується співвідношення чоловіків
та жінок, рівень дитячої смертності та смертність серед немовлят.
Статево-віковий склад населення, що залишило могильник Мамай Сурка поданий у
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Статево-віковий склад населення популяції Мамай Сур