РОЗДІЛ 2
Передумови європейської інтеграції країн Балтії
2.1. Економічні та соціальні передумови
В процесі європейської інтеграції економічні чинники відіграють вирішальну
роль. Створення Європейського Союзу відбулося саме завдяки прагненню
країн-членів до тісної співпраці у економічній сфері, тому перші інтеграційні
ініціативи мали виключно економічну спрямованість. Позитивні здобутки у цій
сфері обумовили згодом необхідність поширення інтеграційного процесу в Європі
на політичну, соціальну, культурну, правову сфери життя.
Одними з найголовніших передумов європейської інтеграції Латвії, Литви, Естонії
ми вважаємо саме економічні. На наш погляд, доцільним є умовний поділ усього
комплексу економічних передумов на дві групи. Перша, це інтереси країн Балтії,
пов’язані з експортом товарів та послуг, сільським господарством, фінансовою
сферою, залученням іноземних інвестицій, можливістю отримання від ЄС значних
коштів на розвиток економічної, соціальної та інших сфер. Друга – передумови
власне Європейського Союзу, які включають в себе зацікавленість у нових ринках
збуту, можливості вигідного інвестування капіталів, безперешкодний доступ до
важливих торгівельних артерій у Балтійському регіоні.
У економічному положенні Латвії, Литви та Естонії можна виділити такі спільні
риси – відсутність власної потужної сировинної бази, пріоритетність розвитку
експортних галузей обробної промисловості, використання переваг географічного
положення. Економіка прибалтійських республік розвивалася переважно виходячи із
інтересів СРСР , згідно з загальносоюзними планами. За оцінками експертів лише
10-15 відсотків продукції, що вироблялася у цих республіках відповідала
міжнародним стандартам [194, с. 224]. Після проголошення незалежності у 1991
році, у Латвії, Литви та Естонії починається складний перехідний період, що
характеризувався високим рівнем інфляції (в середньому близько 1000 % у 1992
році), кризовими явищами у промисловості, які спричинялися розривом економічних
зв'язків з колишніми радянськими республіками. Рівні інфляції на початку 90-х
років ХХ століття у країнах Балтії були найвищими серед групи країн Центральної
та Східної Європи, разом із якими вони вступлять до ЄС 2004 року. Із діаграми у
додатку А бачимо, що цей показник у Латвії, Литві та Естонії був у середньому в
3-5 разів вищий ніж у Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Болгарії, Угорщині.
У першій половині 1990-х років економіка країн Балтії в цілому переживала
значну кризу, яка була пов’язана з необхідністю серйозних структурних змін,
переорієнтації на випуск конкурентноспроможних товарів.
Слід зазначити, що рівень розвитку країн Балтії у порівнянні з колишніми
республіками Радянського Союзу був значно вищим. Таблиця у додатку Б відображає
основні економічні показники Латвії, Литви, Естонії та країн СНД. На момент
вступу до ЄС у 2004 році ВВП на душу населення прибалтійських республік був
найвищим серед зазначеної групи країн. У Латвії він складав – 11500 доларів
США, у Литві – 12500, у Естонії – 14300. У той час цей показник у країнах СНД
був меншим в 3 – 7 разів. Об’єм експорту країн Балтії також має достатньо
високий показник, якщо враховувати розміри країн та кількість населення. За
офіційними даними у країнах Балтії, на відміну країн СНД, не було населення, що
проживало за межею бідності, найбільшим цей показник є у Арменії ( 63 % у 2004
році), Грузії ( 55 % у 2004 році) та Казахстані (53% у 2004 році). Країни
Балтії мають одни найвищих показників долі обробної промисловості та сфери
послуг у ВВП: Латвія – 13,4 % та 73,3% відповідно; Литва – 20,8 % та 61,3%,
Естонія – 18,4 %. та 66,9% відповідно.
Аналіз розподілу експорту з країн Балтії показує значну переорієнтацію з
східних ринків на західні. З діаграми 2.1.1 ми бачимо постійне зростання
показників експорту у країни ЕС, майже на 100 % за дев’ять років та поступове
зменшення цих показників відносно країн СНД. Експорт до країн СНД скоротився на
150% за відзначений період. Особливо це помітно після кризи 1998 року, яка мала
значний негативний вплив не лише на російський ринок, а й на інші пострадянські
країни.
Діаграма 2.1.1
Географічний розподіл експорту країн Балтії у 1993-2002 рр. ( у відсотках до
підсумку)
Відмічається також збільшення імпорту з країн ЄС на 16 % та його зниження з
країн СНД на 30% ( Діаграма 2.1.2).
Діаграма 2.1.2
Географічний розподіл імпорту країн Балтії у 1993-2002 роках (у відсотках до
підсумку )
Такі показники пов’язані з переорієнтацію економік Латвії, Литви та Естонії на
західні ринки. Після економічної кризи 1998 року у Росії, країни Балтії ще
більше активізують торгівельні відносини із західними сусідами. Вихід на нові
ринки збуту, безумовно, був дуже вигідним для економік усіх трьох республік,
також підприємства змогли представити себе у привабливому світлі для можливих
інвесторів. Вільний експорт з країн Балтії до країн ЄС став можливим завдяки
наданню сторонами одна одній режиму найбільшого сприяння в торгівлі, це було
задекларовано у угодах про торгівлю і співробітництво між Європейськими
співтовариствами та Латвією, Литвою та Естонією, які були підписані у 1993-1994
роках [115, p.2–218.]. Вже наприкінці 1990-х років основними напрямками
експорту товарів та послуг для країн Балтії стають держави-члени ЄС. Діаграма
2.1.3 показує, що головними партнерами Латвії були Німеччина, на долю якої
припадає майже 17% латвійського експорту, Велика Британія, куди спрямовувалося
16,4% продукції та Швеція, яка отримувала 10, 7 % експорту цієї прибалтійської
республіки.
Діаграма 2.1.3
Основні напрямки експорту Латвії у 1999 році ( у відсотках до підсумку)
Латвійський експорт, як показа
- Київ+380960830922