РОЗДІЛ 2
Регіональне телебачення як інструмент політичного впливу
Становлення повноцінного політичного дискурсу посередництвом телеорганізацій в посткомуністичному просторі залежить від рівня суспільної раціональності, і головне, від соціально-психологічних аспектів впливу трансформацій на учасників дискурсу.
Вважаємо необхідним для подальшого дослідження критично аналізувати становлення посткомуністичного політичного дискурсу та нової комунікативної спільноти з їхніми специфічними ознаками. Головний висновок щодо посткомунізму полягає у тому, що політичне мислення сьогодні вплетене в повсякденну практику суспільства. Йдеться не лише про надзвичайну політизованість масової свідомості. Йдеться про те, що теорія посткомунізму вже не може, як це намагалася зробити класична суспільно-політична думка, бути відстороненою від політичної практики, від практики влади й боротьби за владу - як окрема, ідеальна система думок та політичних абстракцій.
Сучасний політичний дискурс, який реалізується посередництвом медіа, а особливо, регіональних, принципово вирізняється тим, що його постійною ознакою можна назвати практичний незбіг задекларованих політичних намірів і їх реального змісту після втілення. "Хотіли якнайкраще, а вийшло як завжди!" - цю максиму, що вийшла з вуст відомого російського політика, можна зробити епіграфом до характеристики посткомуністичного дискурсу. А в українському варіанті цього епіграфу, заявленому колишнім президентом України - "Маємо те, що маємо", -пряма констатація незалежності політичної "логіки намірів" (прихованих або несвідомих політичних мотивів і неочікуваних для самих акторів політичної гри результатів) - від "логіки знань" (продуманих політичних програм, "обґрунтованих" шляхом парламентських обговорень). Таке явище політологи називають "ситуацією, за якої відносний поділ свідомості і буття є абсолютним", тобто суспільне життя міфологізувалося, а мова верховних політиків підміняє мову науки [57, с.310]. Очевидним є намагання медіа передбачити здійснення політичної події, й одночасно і нав'язати її оцінку, щоб скерувати хід думок глядача в необхідне русло.
В чиїх же руках ТБ? На жаль, детальні соціологічні дослідження, аналіз функціонування ЗМІ в нових умовах практично відсутні. Проте зарубіжний досвід дозволяє аналізувати цікаві соціологічні дослідження, великий запас фактів, користуючись якими, можна прояснити і нашу перспективу щодо подальшого функціонування ЗМІ.
Саме про регіональне ТБ як інструмент політичного йтиметься у підрозділах цього розділу. Для з'ясування вірності твердження про здійснюваний місцевими ТК ідеологічний вплив на глядачів у другому підрозділі звернемося до результатів проведеного в рамках дисертаційного дослідження опитування керівників телеорганізацій та глядачів в різних областях Україні [173].
2.1. Функціональні особливості регіонального телемовлення
У будь-якій демократичній країні у громадян є два легальних механізми впливу на владу: вираження своєї волі на виборах і доведення до влади своїх думок і бажань через ЗМІ. Право громадянина на достовірну інформацію - це свого роду право-гарантія, оскільки його встановлення і реальне забезпечення означає істотне досягнення в підвищенні правової захищеності особистості в посттоталітарних країнах. Вільна циркуляція інформації в суспільстві при проведенні виборчої компанії дозволяє громадянину не залежати від державних структур і поряд з гарантіями економічної і соціальної самостійності та відсутністю інформаційного тиску створює повні гарантії реалізації його інтересів. Повноцінне інформаційне середовище має створювати основу для проведення демократичних виборів, при відсутності якої вибори перетворюються в засіб маніпуляції суспільною свідомістю. Що масовішим є засіб пропаганди, то активніше він служить політичним інтересам правлячої верхівки, в чому легко переконатися на прикладі місцевого ТБ.
2.1.1. Концепція програмування регіонального телеефіру та політична ситуація
Функціонування сучасних постіндустріальних суспільств примушує їх громадян увесь час знаходитися під впливом потужних сил, які підтримують структури цих суспільств: економічних, психологічних, соціальних. Однією з таких сил є телеорганізації. Природа телебачення і результати його впливу на аудиторію стала предметом уваги соціологів, політиків, філологів, психологів. Це не данина популярності телебачення серед інших ЗМІ, а, насамперед, прояв побоювань відносно подальшої долі суспільства, які з'являлись у дослідників після усвідомлення ними ролі ТБ у соціальному і політичному житті, що проявляється у формах впливу на індивіда та суспільство в цілому у відповідності з певними установками.
Оперативність передачі інформації, ефект віртуальної присутності і при цьому комфортність домашнього сприйняття - вся сукупність характерних і відмінних від інших ЗМІ ознак ТБ, забезпечує йому наймасовішу аудиторію та можливості для її щоденного політичного виховання в рамках соціальних комунікацій, тобто "в комунікативній діяльності людей, обумовленій рядом соціально значимих оцінок, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у суспільстві" [39, с.6]. Зараз в Україні є реальна потреба аналізу "якості соціалізації" [91, c.66], адже використовуються "можливості маніпулювання свідомістю мас у найгіршому розумінні" [48, с.272-291].
Звичайно, телеглядач може розпізнати тиск політичних сил: від призначення друга президента на посаду голови суспільного каналу до антисербських і антиіракських кадрів, відзнятих і розповсюджуваних американськими каналами. Така ж ситуація з економічною залежністю: розуміючи обсяг затрат на виробництво телепередач, глядач інстинктивно не довіряє мовнику, адже канал фінансує певна політична сила, однак, як показує досвід, аудиторія не одразу помічає масштабну брехню на замовлення, наприклад, групи лобістів.
На думку Бурдье П., візуальний вплив - це насилля, яке використовується за мовчазної згоди тих, хто його використовує,