РОЗДІЛ 2
Моделі процесів управління функціонуванням та розвитком ВНЗ
2.1. Формалізація процесів функціонування ВНЗ
У загальній структурі моделі системи, що розвивається, можна виділити три рівні: фінансово-технологічний - Т; рівень управління - та рівень управління - . До рівня Т відносяться: власне навчальний процес вищого навчального закладу - ; система "розвиток" - та зовнішнє середовище - узагальнений образ середовища взаємодії (галузі народного господарства, яким необхідні фахівці; організації, що навчають студентів за цільовим призначенням; організації - школи, коледжі та інш., що готують абітурієнтів; конкуренти (інші ВНЗ) і т.і.) [102]. Рівень містить систему управління ВНЗ ; систему управління розвитком та систему управління взаємодією із зовнішнім середовищем . На третьому рівні знаходиться координатор , що забезпечує взаємодію систем . Якщо компонентам відповідають лінійні та функціональні структури управління та компоненти інформаційної системи, то відповідає ректорату та іншим колективним органам прийняття рішень.
Процес управління ВНЗ, як об'єктом, включає наступні функції: планування, облік, контроль, аналіз, регулювання та встановлення нормативів.
Функція планування передбачає визначення сукупності заходів, час і умови їх виконання. Облік - реєстрацію значень параметрів функціонування об'єктів. Контроль - реєстрацію відхилень фактичних значень параметрів від планових. Регулювання - усунення відхилень фактичних значень від планових. Встановлення нормативів - розробку економічно обґрунтованих нормативів, встановлення яких регламентується на даному рівні управління. Соціальні системи, до яких відноситься і ВНЗ, є одночасно і об'єктом і суб'єктом управління, що визначає необхідність розглядати їх у поєднанні керуючої та керованої системи.
До керуючої системи ВНЗ відноситься його ректорат зі своїми підрозділами (тобто всі елементи, що забезпечують процес управління колективами людей, зайнятих у керованій системі). Елементи, що забезпечують безпосередньо навчальний процес (інститути, факультети, центри, філії, і т.д.), а також підрозділи, що займаються наданням додаткових освітніх послуг, відносяться до керованої системи.
Схема зв'язків структурної моделі ВНЗ як системи, що розвивається наведена на рис.2.1. У моделі виділяються три взаємозалежних системи: навчальний процес, розвиток і середовище, що є системою яка самоорганізується, але з позицій метаспостерігача - частково керується з боку системи, що розвивається ().
Системи і , і здійснюють рефлексивне моделювання одне одного для забезпечення взаємної адаптованості. Адаптованість для систем і проявляється в тому, що система , наприклад, перебудовує свій стан у фазовому просторі таким чином, щоб забезпечувався максимум крос-кореляції між її станом і вектором , що діє в якості ініціюючого тригерного управління для системи .
Рис.2.1. Структурна схема моделі ВНЗ як складної системи
Моделі та рівня повторюють динаміку положення, що відповідає рівню підсистем управління. У контурах прямого та зворотнього зв'язку між рівнями и використовуються:
- вектор управляючих параметрів, ;
- вектор інформування про якість функціонування i-ої підсистеми , де - ймовірність існування положення системи в області її гомеостазу ;
- кореляція між інформацією, яка керується з рівня системи та стану системи;
? - час планування та розробки нововведення.
Динаміка стану рівня описується рівняннями:
(2.1) (2.2) (2.3) (2.4) (2.5) (2.6) (2.7) де - вектори стану на рівні відповідно для , [99].
На рівні моделі ,,, зображують нелінійну динаміку розвитку ВНЗ та середовища відповідно:
(2.8) де - вектор положення системи для рівня Т, ; - вектор керованих параметрів; - функція, що зображує фактори невизначеності, які не враховуються в детермінованій компоненті .
Система забезпечує пошук, дослідження, розробку та впровадження інновацій. Навчальний процес здійснює реалізацію інновацій. Середовище забезпечує систему, що розвивається, ресурсами в кількості, що перевищує потреби простого відтворення та дає можливість функціонування системи розвитку . управління взаємодією із середовищем відповідає функціям розвитку фінансового менеджменту ВНЗ, маркетингу та матеріально-технічного забезпечення. Вектором встановлюються нормативи витрат фінансових і матеріальних ресурсів, а також параметри конкурентоздатності ВНЗ та його випускаючих спеціальностей. Вектор віддзеркалює діагностику проблем навчально-економічного рівня, що одержуються в результаті аналізу вектора стану . Вектор являє собою рефлексивне інформування середовища про параметри спеціальностей та технологічних процесів, що мотивує середовище до виділення додаткових ресурсів (кредити, дотації, гранди, введення інновацій й т.і.). Вектор встановлює бажані зміни в параметрах навчально-технологічних процесів.
Рефлексивне взаємне управління систем один одним повинно бути компромісним, оскільки ґрунтується на суперечливих критеріях. З одного боку, кожна система прагне якнайбільше знаходитися в стані гомеостазу, тобто
,(2.9) де - оператор математичного очікування. З іншого боку, орієнтація на взаємну адаптацію пов'язана з інтенсивними рухами в просторі стану, що вимагає максимізації критерію
(2.10) Таким чином, у взаємодії двох систем та може спостерігатися або паритет, або домінування однієї системи над іншою. Встановлення міри домінування (паритету) покладається на координуючий орган, що вирішує наступну задачу пошуку оптимального рішення:
,(2.11) або
,(2.12) де - вагові множники нормування, що задовольняють наступні умови:
У рамках розглянутої вище загальної моделі розвитку ВНЗ як системи, що розвивається, можна виділити три сфери розвитку, кожній з яких відповідає своя функціональна область у загальній структурі ВНЗ:
- фінансовий розвиток - забезпечує ВНЗ фінансовими ресурсами, накопичує їх для підтримки процесів інших типів розвитку;
- навчаль
- Київ+380960830922