РОЗДІЛ 2
Неврегульовані соціально-трудові конфлікти
як фактори, що обумовлюють проведення страйків
2.1. Основні причини страйків
Для забезпечення соціального діалогу між працівниками й роботодавцями і запобігання страйкам виникає необхідність з'ясувати причини й передумови, що призводять до загострення відносин між власниками і найманими працівниками і породжують страйки.
Наслідками страйків є не лише економічні й соціальні втрати, а й моральні страждання працівників, які припиняють роботу та беруть участь у цих акціях. А тому потрібно розробляти конкретні шляхи їх попередження або згладжувати їх, якщо не вдалося уникнути страйку. А це неможливо здійснити без ретельного аналізу причин страйкового руху.
Конфлікти відомі людству з давніх часів. Як зазначають Л.М. Герасіна та М.І. Панов, глобальні конфлікти попередніх століть стали головною причиною загибелі людей внаслідок терору тоталітарних режимів, заколотів і бунтів, революцій і контрреволюцій. Соціально-економічні й політичні кризи, безкомпромісна боротьба за владу, дисфункції соціальних інститутів, адміністративні конфлікти в організаціях, кримінально-правові конфлікти тяжко травмують людей, завдають шкоди діяльності трудових колективів, нерідко руйнують особистість, штовхають її на маргінальні вчинки чи самогубство. Усе це свідчить про суттєву роль конфліктів у житті окремих осіб, груп людей, цілих суспільств і людства взагалі124 [81].
У той же час важко не погодитися з думкою, що деякі конфлікти генеруються державою. Вони залежать не лише від останньої, а й від інших факторів, у тому числі від особливостей психології та культури населення країни, від традицій, звичок, пануючої ідеології тощо. Але в усій системі чинників, від яких залежить конфліктність суспільства, роль держави особлива. Оскільки саме держава ініціює реформи, зміни, то від неї залежить і їх характер, включаючи і ступінь їх конфліктності125 [82].
Які ж саме конфлікти генеруються державою? Перший вид - це соціальні конфлікти, що породжуються погіршенням становища працівників і мешканців країни в результаті соціально-економічної політики держави.
Серед основоположників вивчення конфліктів можна назвати таких стародавніх філософів, як Геракліт, Сократ, Платон, Епікур, які розглядали їх як важливу умову суспільного розвитку. При цьому мислителі враховували досвід взаємовідносин між основними класами. Тоді колективний трудовий конфлікт був представлений взаємовідносинами між рабами, роботодавцями та державою. Із цього часу вчені розглядали колективні трудові конфлікти, аналізували відносини протилежних класів (раби - рабовласники, кріпаки - феодали, наймані працівники - капіталісти (роботодавці).
У ХVІ ст. подальший розвиток теорія конфліктів отримала у працях Н. Макіавеллі. Розглядаючи конфлікти різного рівня, він вказував на їх позитивну роль у розвитку суспільних процесів. На думку філософа, конфлікти були й будуть, вони супроводжують життя людей, як хвороби. Головним стимулом поведінки людини в конфлікті, вважав він, є інтерес, що проявляється багатоманітно, але пов'язаний з бажанням людей зберегти свою власність126 [83].
Вивчення причин виникнення конфліктів має давню філософську традицію. Так, у працях Ф. Бекона вперше було проаналізовано причини конфліктів: матеріальні, політичні та психологічні. Особливою причиною породження колективних трудових конфліктів стало скрутне матеріальне становище працівників, зубожіння народу. За висловленням ученого: "скільки у державі розорених, стільки й заколотників"127 [84].
На думку більшості науковців країн Заходу, існування й розвиток суспільства без конфліктів не є можливим. Звідси й підтримка ними давньої філософської традиції, відповідно до якої конфлікт є невід'ємною частиною буття, головним двигуном суспільного розвитку.
Конфлікт - це не дисфункція, не аномалія, а норма відносин між людьми, необхідний елемент соціального життя, що дає вихід соціальній напруженості, породжуючи соціальні зміни різного масштабу. Такий підхід простежується в працях учених, які належать до школи наукового управління, адміністративної школи128 [116].
Можна зробити висновок, що конфлікт - доволі поширене явище. Він є невід'ємним складником життя сучасного суспільства. Кожне суспільство, кожна соціальна група в певні періоди тією чи іншою мірою зазнає конфліктів. Але суспільства, за словами Р. Дарендорфа, між собою різняться не за наявністю чи відсутністю конфліктів, а за різним ставленням до них з боку влади. У демократичному суспільстві конфлікти також є, але методи їх врегулювання мають цивілізований характер, що дозволяє не загострювати їх до стану вибухонебезпечності для оточуючих129 [85].
Тема трудових конфліктів і причин їх виникнення стала об'єктом дослідження у вітчизняній правовій літературі порівняно недавно. Це пояснюється тим, що тривалий час в офіційній радянській науці існувала заборона вивчення цієї проблеми.
Трудовий конфлікт - це конфлікт у сфері трудових відносин з приводу рівня заробітної плати, використання професійного й інтелектуального потенціалу, різних елементів і чинників трудового процесу (організації, режиму робочого часу, умов праці тощо), викликаний протилежністю інтересів. В.М. Крівцова вважає, що трудовий конфлікт є протиборством між працівником (групою працівників), з одного боку, і роботодавцем (чи уповноваженим ним органом), з іншого, з приводу використання законодавчих та інших нормативних актів про працю, колективного трудового договору та інших угод про працю, умов трудового договору (контракту), а також інших умов, безпосередньо пов'язаних з трудовими правовідносинами або такими, що випливають з них130 [86]. На нашу думку, трудовий конфлікт - не протиборство, а розбіжність інтересів між працівником і роботодавцем.
Трудовий конфлікт є різновидом конфлікту соціального за умови існування неузгодженостей між суб'єктами трудового права. Трудовий конфлікт існує, поки останні намагаються вирішити певні розбіжності самотужки.
- Київ+380960830922