РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика обстежених хворих
Клінічна частина дослідження побудована на аналізі історій хвороби 110 літніх пацієнтів ПГ, що знаходилися на лікуванні у хірургічному відділенні №2 Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання (ДОКТМО) з 1998 по 2005 роки.
Критеріями включення до дослідження служили вік і захворювання, що асоціюються з порушеннями репаративної функції тканин. До дослідження включені хворі віком понад 60 років з супутньою патологією: цукровим діабетом 2-го типу, стабільною стенокардією, після інфарктним кардіосклерозом, гіпертонічною хворобою, ізольованою систолічною гіпертензією, хронічним обструктивним захворюванням легенів. З дослідження виключені операції, що виконувалися у хворих на ПГ за невідкладними показаннями при наявності грижового защемлення. Всім пацієнтам включеним до дослідження виконано тільки планову операцію.
Методом випадкової вибірки хворі з ПГ були розподілені на дві групи (основну і контрольну). До основної групи включено 46 хворих, а до контрольної - 64 пацієнтів. Дизайн дослідження наведений на рисунку 2.1.
Всім хворим основної групи досліджували вміст в сироватці крові ФРФО. Результати порівнювали з нормальними величинами, що отримані із довідкової літератури [273]. На підставі результатів дослідження ФРФО, хворих основної групи розподіляли в дві підгрупи. До першої підгрупи включили 28 пацієнтів, у яких рівень ФРФО дорівнював нормі (0,5-32 пг/мл). Цим хворим виконували операцію за методикою Ліхтенштейна із застосуванням поліпропіленової сітки.
При зниженому рівні ФРФО (<0,5 пг/мл), хворих відносили до 2-ї підгрупи, що складалася із 18 пацієнтів із зниженими тканинними репаративними можливостями.
Цим хворим також виконували операцію Ліхтенштейна (ОЛ), але поліпропіленову сітковий протез, попередньо (перед імплантацією хворому) обробляли КА, що були культивовані в лабораторних умовах in vitro.
До контрольної групи включено 64 пацієнта, яким виконувалася ГП за загальноприйнятими хірургічними методиками.
За тривалістю захворювання серед чоловіків 1-ї підгрупи основної групи переважали хворі з давністю хвороби, що не перевищувала 1 рік (46,4%). У 28,6% хворих тривалість ПГ коливалася в межах 2-5 років і у 21,4% перевищувала 5 років.
Розподіл хворих за тривалістю захворювання в 2-й підгрупі основної групи встановив аналогічну закономірність. У переважній більшості чоловіків (44,4%) тривалість ПГ не перевищувала 1 року, у 33,3% - 2-5 років. Лише у 11,1% чоловіків тривалість захворювання була більше 5 років.
Частота супутньої патології наведена в таблиці 2.5.
Таблиця 2.5
Частота супутньої патології серед представників різних груп
Супутня патологія
Групи хворихОсновна (n=46)Контрольна
(n=64)1-а підгрупа (n=28)2-а підгрупа (n=18)Цукровий діабет
2-го типу5(17,8%)3(16,7%)10(15,6%)Стабільні форми стенокардії6(21,4%)4(22,2%)15(23,4%)Після інфарктний кардіосклероз8(28,6%)4(22,2%)25(39,1%)Гіпертонічна хвороба або ізольована систолічна артеріальна гіпертензія13(46,4%)7(38,9%)22(34,4%)Хронічні обструктивні захворювання легенів5(17,8%)4(22,2%)13(20,3%)
Слід відзначити, що частота після інфарктного кардіосклерозу серед представників контрольної групи була частішою за основну. Якщо частота після інфарктного кардіосклерозу в групі контролю становила 39,1%, то в 1-й підгрупі основної групи - 28,6%, а 2-й підгрупі основної групи - 22,2%.
Навпаки, в 1-й підгрупі основної групи частіше зустрічалася гіпертонічна хвороба або ізольована систолічна артеріальна гіпертензія - 46,6%, тоді як в 2-й підгрупі - 38,9%, а в контролі - 34,4%.
Частота цукрового діабету 2-го типу, стабільні форми стенокардії, хронічні обструктивні захворювання легенів серед представників груп і підгруп хворих зустрічалися приблизно з однаковою частотою. Статистично вірогідних відмінностей між частотою супутньої патології у представників різних груп не встановлено - (?2=0,3, р=0,9; ?2=1,5, р=0,6; ?2=1,2,8, р=0,6).
2.2. Методика культивування культури аутофібробластів
Людям, хворим на ПГ під час ОЛ імплантували поліпропіленову сітку, на поверхню якої наносили КА, що була отримана в лабораторних умовах in vitro. Крім того, сітку, що була оброблена КА, застосовували для імплантації лабораторним тваринам з наступною оцінкою морфологічних змін з боку парасіткових тканин.
Для отримання КА в умовах стерильної операційної проводили забор біоптатів шкіри. Фрагменти шкіри розміром 5х10 мм (у тварин розміри шматочків шкіри становили 2-4 мм) розміщували в 0,25% розчин трипсину ("Біолот", Санкт-Пітербург) і інкубували при 4?С протягом 16-20 годин. Після трипсинізації шкіри і відділення епідермісу, дерму викладали в чашку Петрі і заливали розчином Хенкса ("Біолот", Санкт-Пітербург), після чого подрібнювали. Надалі шматочки двократно промивали розчином Хенкса ("Біолот", Санкт-Пітербург). Культуральний флакон заливали невеликою кількістю поживної суміші Ігла ("Біолот", Санкт-Пітербург) і переносили шматочки дерми до флакону. Отриманий через 3-4 тижні моношар КА знімали з дна культурального флакону і в асептичних умовах операційної під час проведення герніорафії розміщували на сітку.
Для візуальної оцінки динаміки культивування КА використовували світлову і фазовоконтрастну мікроскопію. Стан процесів зростання КА людини оцінювали за допомогою вказаних методик мікроскопії на 2, 4, 6, 10 і 14 дні культивування.
2.3. Методика імплантації експериментальним тваринам сітчастих протезів
Експериментальне дослідження виконувалося на 30 щурах-самцях лінії Вістар масою 120-150 гр. з використанням поліпропіленових| СП розмірами 1 - 1,5 см. Дизайн експерименту наведений на рисунку 2.3.
Рис. 2.3. Розподіл експериментальних тварин на групи в залежності від метод