РОЗДІЛ 2
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ
ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩОГО ТЕХНІЧНОГО
НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ.........................................................79
2.1. аксіологічні засади формування екологічної культури особистості.................................................................................79
2.2. обґрунтування технології формування екологічної культури студентів технічного вищого навчального закладу на аксіологічних засадах...............................................................................................................102
2.3. аналіз ходу, узагальнення та інтерпретація результатів експериментальної перевірки теоретичних положень дослідження...........136
Висновки до другого розділу..............................................177
ВИСНОВКИ............................................................... 180
ДОДАТКИ.................................................................. 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................221
ВСТУП
Для сучасного суспільства все більше стає характерним протиріччя між об'єктивними вимогами до особистості в контексті "людина - природа" та рівнем розвитку її екологічної культури. Практика свідчить, що не зважаючи на значний прогрес в екологічній освіті, рівень екологічної культури в більшості населення залишаться низьким. Повною мірою це стосується студентської молоді. У цієї категорії молодих людей переважає утилітарний підхід до природи, проблеми екології не включені в систему особистісних цінностей, не є частиною їхніх моральних переконань, для багатьох із них притаманний пасивно-споживацький рівень взаємодії з природою.
Аналіз екологічної освіти і виховання у ВНЗ показав, що такому її стану передує багато причин. Зокрема, екологічні знання, що отримуються у процесі навчання, носять невпорядкований, безсистемний характер. На цьому фоні відчувається недолік еколого-значущих знань ціннісного характеру. Знання, уміння і навички екологічного спрямування носять переважно вузько кон'юнктурне забарвлення, не співвідносяться з ціннісною домінантою життєдіяльності - гармонізацією людини та природи, збереженням як цінності людини, так і потенціалу довкілля.
Водночас у зв'язку з об'єктивними процесами, які відбуваються в соціально-економічному житті України, екологічна підготовка випускника BH3 має розглядатися як обов'язковий чинник його професійної кваліфікації, вплив якого повинен виявитися у вдосконаленні всіх компонентів педагогічного процесу вищого навчального закладу, сприяти створенню умов для забезпечення якісно нового розуміння місця людини в системі "людина - природа - суспільство" з позиці гуманізму й духовності.
Проблема екологічного виховання знайшла достатньо широке висвітлення в педагогічній теорії та практиці. Гносеологічним основам її розв'язання присвячено роботи М. Дробнохота, В. Коменської, М. Гомової, Т. Чурилової та інших. Сутність екологічної культури, її характерні особливості розкриваються у працях Е. Гірусова, С. Дерябо, А. Захлєбного, Г. Ільїної, І. Суравегіної, Л. Печко. Структура екологічної культури, її місце в системі загальнолюдської культури знайшла відображення в дослідженнях О. Вербицького, Е. Гірусова, А. Горлова, Б. Лихачова, А. Лук'янова, М. Моісєєва, А. Урсул, А. Фалєєва.
Психологічним аспектам формування екологічної культури присвячені роботи І. Белавіної, С. Глазачева, М. Вересова, Н. Дєжнікової, С. Дерябо, В. Ясвина та інших. Аксіологічним підходам до організації виховного процесу - праці С. Алєксєєва, В. Бакирова, Г. Костецької, Н. Назарової, М. Нікандрова, В. Сєрікова, І. Солдаткіної, Т. Стоєк. Культурологічні методи як засоби формування світоглядних позицій особистості висвітлено у публікаціях Т. Біленко, І. Зязюна, Г. Пустовіта, В. Сластьоніна, О. Рижикової, В. Соколова, А. Степанюк та інших. Інтеграції екологічних понять у сучасних напрямах виховання присвячено дослідження С. Глазачева, А. Некоса, Ю. Шуйського, С. Шмалей.
Слід відзначити, що переважна більшість робіт з екологічної освіти й виховання стосуються загальноосвітньої школи (О. Вербицький, В. Веронський, Н. Дежнікова, А. Волкова, А. Ільїна, В. Коменська, В. Крисаченко, Н. Пустовіт, О. Ціхоцька, В.Шарко та інші), середніх спеціальних закладів та профтехосвіти (В. Анненков, Є. Іванова, Л. Лук'янова, А. Захлебний, Т. Кузнєцова, Г. Пономарьова, Л. Донець та інші). Щодо вищої школи, то це питання, як правило, розглядається крізь призму окремих аспектів екологічної освіти й виховання студентської молоді (А. Бегека, Л. Білик, Т. Вайда, О. Газман, О. Гданська, С. Глазачов, В. Дзюба, Н. Крилова, Т. Корнер, Р. Кантарія, Н. Максимчук, А. Некос, Н. Назарова, Л. Романенко, М. Реут, Г. Тарасенко, С. Сапожніков, В. Сухомлинський, С. Сухорукова, Т. Чурилова, М. Шапочка, М. Швед, Є. Флешер та ін.).
Поряд з когнітивним і діяльнісним компонентами в структурі екологічної культури дослідники виділяють аксіологічну її складову (С. Алєксєєв, Т. Баранова, А. Бегека, І. Бєлавіна, А. Захлібний, Г. Костецька, З. Кокарєва, С. Ніколаєва, І. Пономарьова, О. Ніконорова, С. Новикова, С. Шмалей та ін.). Типовим недоліком залишається відсутність інтегративного підходу до екологічної культури як цілісного особистісного утворення. У традиційних моделях екологічної освіти передбачається насамперед формування суми відповідних знань, відношень, діяльності й недостатньо береться до уваги розвиток аксіологічної основи екологічної культури майбутніх фахівців. У педагогічній теорії та практиці взаємозв'язки між екологічною освітою й екологічними цінностями залишаються фактично невивченими.
Водночас проблема розвитку екологічної культури на засадах аксіології представляє інтерес не тільки у зв'язку із загальновизначеною її актуальністю, а й у контексті реформування національної системи освіти, компетентнісно орієнтованого підходу до за