глава 2 "Неправомірне використання ділової репутації господарюючого суб'єкта (підприємця)" Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" [24].
Окрім того, розвиток системи засобів захисту є також важливим для удосконалення механізму захисту права на недоторканність ділової репутації. Як зазначає Д.М. Чечот, засоби захисту - це початкова дія щодо захисту прав, якою порушується провадження у справі: позов, скарга, заява, клопотання тощо [232, с. 72]. Г.П. Тимченко вважає, що процесуальні засоби служать інструментом здійснення зацікавленими особами захисту своїх прав і тим самим їх реалізації, засобом здійснення передбачених ст. 6 ЦК УРСР (1963 р.) способів захисту цивільного права [288, с. 35]. Слід погодитися з І.О. Дзерою, що без наявності цивільно-правових засобів захисту особа взагалі не може реалізувати своє право на захист [314, с. 494].
На нашу думку, ці законні важелі впливу на права й обов'язки підвищать ступінь їх реалізації за умови їхньої взаємодії. У зв'язку з цим, способи й засоби захисту можна розглядати як складову й невід'ємну частину всього механізму захисту.
Аналізуючи далі елементи механізму захисту права на недоторканність ділової репутації, необхідно акцентувати увагу на такому немаловажному питанні: яким би чином не була організована державна влада, якої б досконалої форми вона б не надавала своїм органам та установам, вона не всюдисуща. Захист права в усіх його формах, видах і виявленнях - справа державної влади в особі судових та інших юрисдикційних органів. Надзвичайно часто трапляється так, що фактично влада не встигає вчасно прийти на допомогу. В такому випадку громадянин може, якщо це дійсно необхідно, власними силами подолати всяку протидію, здійснювану будь-ким для здійснення його суб'єктивного права [86, с. 80-81]. Тобто мова йдеться про неюрисдикційну форму захисту - самозахист, яка охоплює дії громадян і організацій щодо захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, які здійснюються ними самостійно, без звернення за допомогою до державних та інших компетентних органів. Самозахист цивільних прав із позиції цивільно-правової теорії - це форма їх захисту, яка дозволяється тоді, коли потерпілий має можливість правомірного впливу на порушника, не звертаючись за допомогою до судових чи інших правоохоронних органів [142, с. 3]. Така можливість вперше отримала своє легальне закріплення в п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦК України, відповідно до якої, особа має право на самозахист свого цивільного права і права іншої особи від порушень та протиправних посягань. Дана норма, на нашу думку, виступає свого роду гарантією здійснення права на захист за власним розсудом (ч. 1 ст. 20 ЦК України).
Таким чином, вважаємо, що самозахист також є невід'ємним елементом механізму захисту права на недоторканність ділової репутації.
Теоретичне осмислення проблеми цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації дозволяє зробити висновок про те, що це є система взаємоузгоджених способів та засобів цивільно-правового впливу, що застосовуються як самою особою, так і компетентними органами, призначених для безперешкодного й ефективного використання наданих особі можливостей для захисту права на недоторканність ділової репутації, закріплених у нормативно-правових актах.
В основі теоретичного й практичного підходу до визначення "цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації" лежить конкретний рівень його розуміння. Механізм захисту права на недоторканність ділової репутації ефективний тільки тоді, коли він містить всі життєво важливі складові, які мають гармонійно поєднуватися. Виходячи з проведеного дослідження, до них належать: нормативно-правові акти; органи до компетенції і задач яких входить захист права на недоторканність ділової репутації; придатні для ефективного застосування засоби і способи її захисту, а також самозахист. Крім того, вищевказані складові повинні узгоджуватися з суміжними внутрішньоінституційними, міжгалузевими правами й обов'язками та мати конкретний соціальний, часовий та логічний зміст і відповідне тлумачення, а також бути взаємопов'язаними.
Важливим, на нашу думку, є виділення його вихідних положень, загальних начал (принципів) цивільного права. З практичного боку це буде слугувати гарантією дієвості механізму захисту права на недоторканність ділової репутації, основною метою якого є забезпечення за допомогою юридичних засобів ефективності та всебічного захисту прав та інтересів особи.
Крізь призму принципів цивільного права проглядаються всі проекти законів, закони та дії суб'єктів права [87, с. 111]. Не випадково у вітчизняній юридичній літературі піднімається питання про загальне значення принципів права та їхньої офіційної "легалізації" [227, с. 34-37, 52].
Отже, необхідно визначити принципи дії цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації, від відповідності яким залежить його висока ефективність. Для розв'язання цього питання велике значення має дослідження проблеми принципів цивільного права в цілому.
В першу чергу, звернемося до так званого етимологічного значення цього слова. Так, у словнику російської мови С.І. Ожегова під принципом права розуміється основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки [217, с. 515].
Певна увага дослідженню проблеми принципів права приділяється в теорії права. На думку О.Ф. Скакун, принципи права - це об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язанія), які пред'являються до учасників суспільних відносин в цілях гармонійного поєднання індивідуальних, групових і суспільних інтересів [263, с. 240-245].
Принципи цивільного права становлять основоположні (корінні, відправні, визначальні) ідеї (основи, риси), впроваджені або закладені в законі, відповідно до якого здійснюється правове регулювання цивільно-правових відносин та забезпечується реалізація покладених на цивільне право функцій [315,
- Київ+380960830922