РОЗДІЛ 2
ЗНАЧЕННЄВА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДІЄСЛІВНИХ ПРЕДИКАТІВ СТАНУ
2.1. Дієслівна семантика стану на тлі поняття "стан" та "процес"
Побудова семантичної типології дієслівних предикатів стану та відмежування їх від інших предикатів стану становить складну проблему сучасної лінгвістичної науки. У мовознавчій літературі не тільки немає загальноприйнятої їх типології, а й із самим поняттям стану пов'язують різні значення. Одні дослідники тлумачать його у вузькому значеннєвому полі. Так, А.О. Камалова визначає стан як результат "яких-небудь внутрішніх процесів, які відбуваються в організмі людини або в предметах", виокремлюючи такі семантичні підтипи стану, як фізичний амбієнтний стан природи, фізичний патієнтний стан людини та предмета, зумовлений різними потребами організму, температурою, вологістю, структурою, психічний стан людини [85, с. 10]. С.Є. Мильникова стан тлумачить як процес, що відбувається на одному рівні і не передбачає розвиток; процес, у якому не відбувається жодних змін у суб'єкті чи об'єкті, не створюються нові якості - дія одноманітна на всіх етапах тривання [143, с. 68]. На думку Т.М. Смирнової, поняття "стан" передає стан справ, відображених у відчуттях суб'єкта, що сприймає [182, с. 97]. Н.С. Авилова вважає, що "до групи дієслів стану слід зараховувати тільки ті дієслова, які дійсно визначають і називають стан суб'єкта - фізичний і моральний, що не прагне досягнення якої-небудь межі" [2, с. 87].
Інші дослідники витлумачують поняття стану широко ? як "стан справ, коли "нічого не відбувається" [220, с. 16-117; 6, с. 96-97; 77, с. 62], тобто поняття стану обмежене ознакою "статичності" й ототожнене з нею.
За словами Т.А. Кильдибекової, "дія як загальнокатегорійне значення дієслова поділяється на власне дію та стан, що становлять стрижень основних лексико-граматичних розрядів дієслів" [92, с. 53]. До акціональних вона відносить тільки об'єктні (суб'єктно-об'єктні) дієслова, що мають у своєму значенні компоненти активності, доцільності та каузативності (дробить, плавить, сушить і под.), а до неакціональних (дієслів стану), семантична особливість яких полягає у тому, що вони називають внутрішні ознаки, властивості суб'єкта, які не виходять за його межі, - решту (белеть, тосковать, дышать, капризничать, кипеть, работать, звучать, существовать, говорить, видеть, чувствовать, соответствовать, лежать, иметь та ін.). У складі обох лексико-семантичних розрядів дієслів авторка виокремлює ядро і периферію. Ядро дієслів стану становлять: 1) дієслова, що визначають фізичний та психічний стани суб'єкта або зміни цього стану (белеть, болеть, загореть, загрубеть, зеленеть, твердеть, тускнеть, тлеть; волноваться, горевать, грустить, переживать, радоваться, страдать, тосковать та ін.); 2) дієслова зі значенням фізіологічних процесів (дышать, зевать, кашлять, мигать, спать тощо); 3) дієслова поведінки (безобразничать, безчинствовать, дебоширить, деликатничать, капризничать, лакействовать, любезничать, раболепствовать, шкодить та ін.); 4) "функтивні" дієслова (гореть, идти (часы идут), кипеть, накрапывать, работать (станок работает), светить, течь, мерцать й ін.); 5) дієслова звучання (барабанить, гудеть, жужжать, звенеть, звучать, шелестеть, шуметь тощо); 6) дієслова буття (быть, жить, зарождаться, предстоять, существовать, присутствовать, отсутствовать та ін.), а їхню периферію - дієслова на позначення мовленнєвої, мислиннєвої та психічної діяльності, дієслова відношення, розташування у просторі, володіння та належності [92, с. 59-60].
На думку З.Є. Ключникової, семантика дієслів стану ґрунтується на ідеї статичної рівноваги, за якої нічого не виникає та не переміщується. Згідно з цим визначенням дослідниця виокремлює: 1) дієслова внутрішнього стану, що об'єднують дієслова на позначення фізіологічних явищ (болеть, голодать, дремать, знобить, лихорадить, спать) та дієслова із семантикою психічних явищ (беспокоиться, благоговеть, бояться, волноваться, горевать, грустить); 2) дієслова зовнішнього стану, які також поділено на дві підгрупи: а) дієслова буття (быть, жить, зимовать, существовать, ночевать); б) дієслова, що визначають розташування у просторі (висеть, лежать, сидеть, стоять); 3) дієслова на позначення оптичних явищ (блестеть, блистать, сверкать) [94, с. 2-4].
Є.В. Падучева всі стани поділяє на два класи - сталі (знать) і тимчасові (мерзнуть), тематично розподіляючи їх на: 1) мовні стани: винить, звать, критиковать, отказывать (автору в таланте), отрицать, приветствовать, протестовать, угрожать; 2) інтенційні і волюнтативні: думать (тобто "мати намір зробити") жаждать, желать, иметь в виду, крепиться, надеятся, намереваться, метить, планировать, подумывать, претендовать, ратовать за, рассчитывать, собираться делать что-либо, стремиться, тяготеть, тянуться, хотеть(ся); 3) модальні: годиться (властивість), надлежать (безособ.), подлежать, нуждаться, предстоять (безособ.), стоить (безособ.); 4) стани спостереження (тимчасові; синхронна межа відліку; конкретна часова локалізація, що випливає із присутності спостерігача): алеть, виднеться, виться, вонять, выглядеть, выдаваться, выступать, зеленеть, зиять, лосниться, маячить, мерцать, парить, пахнуть, покоиться, реять, торчать, царить, чернеть; 5) фізичні стани (тимчасові): бодрствовать, болеть [про людину], бредить, знобить, кишеть, клонить(ся), мерзнуть, мокнуть, нездоровиться (безособ.), нарывать, мутить (безособ.), находиться, отсутствовать, пребывать, присутствовать, пустовать, спешить, чесаться (безособ.); 6) сталі фізичні стани: здравствовать, голодать; 7) емоційні стани (тимчасові): беситься, беспокоиться, веселиться, возмущаться, волноваться, восхищаться, гневаться, грустить, злиться, ликовать, любоваться, маяться, негодовать, нервничать, тосковать, хандрить, ужасаться; 8) емоційне ставлення: гордиться, дорожить, любить, недолюбливать, обожать, презирать, ревновать, сожалеть, сочувствовать, страдать, стыдиться; 9) ментальні стани: интересоваться, колебаться, знать, недоумевать, ожидать, подозревать, под
- Київ+380960830922