РОЗДІЛ 2 ГЕОМОРФОЛОГІЧНА, ГІДРОГРАФІЧНА ТА ГЕОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ
Район досліджень знаходиться в межах Східних Карпат. В адміністративному відношенні це Верховинський район Івано-Франківської області і Путильський район Чернівецької області (рис. 2.1).
Враховуючи те, що необхідною умовою для формування золотоносності алювіальних товщ є наявність корінних джерел металу та сприятливі геоморфологічні, гідродинамічні та палеогеографічні умови, то нижче ми розглянемо їх.
В Українських Карпатах чергуються низькогірські і середньогірські масиви, що пов'язано із структурно-літологічними особливостями, а також дещо відмінною інтенсивністю неотектонічних рухів.
Середньовисотні масиви домінують у Полонинсько-Чорногірських Карпатах (Полонинський хребет, Свидівець, Чорногора, Гринява і Лосева), Рахівсько-Чивчинському масиві, Скибових і Привододільних Горганах, Загальноприйнятих абсолютних висот для високогірського рельєфу немає, вони коливаються залежно від географічної широти і положення снігової границі. Щодо альпійського рельєфу, то він зустрічається в горах різної висоти. Так, в Українських Карпатах з типовим середньогірським і низькогірським рельєфом, фрагменти альпійського рельєфу збереглися у середньогірських масивах: Мармароському, Свидовці, Чорногорі і Горганах. Цей рельєф є реліктом епохи плейстоценових зледенінь, коли снігова лінія в Українських Карпатах опустилася (Є.Ромер, 1906; Іванов, 1956) до 1450 - 1500 м.
На території Українських Карпат розміщені північно-західні відроги Мармароського масиву. Мармароський масив - це високо піднята зона метаморфічного комплексу порід, яка утворилася протягом байкальської і герцинської складчастостей.
Виділяють у межах масиву два покриви . Білопотоцький і Діловецький, які на всьому протязі насунені на флішові Карпати. В їх будові домінують давні метаморфічні породи діловецької (протерозой-палеозой) і білопотоцької (верхній протерозой) серій. У діловецькій серії переважають зелені аргіліти і кварцити, у білопотоцькій сланці, кварцити, гнейси і амфіболіти (Круглов, 1971, 1986). У відкладах юри, тріасу і пермі провідна роль належить вапнякам і доломітам, а також пісковикам і конгломератам. У рельєфі цим структурам відповідають Рахівські гори і Чивчини із бриловим альпійським рельєфом. Максимальна абсолютна висота 1936,2 м (г. Піп Іван). Вершина складена гнейсами і має пірамідальну форму.
Відносні висоти досягають 600 - 1100 м. Переважають глибокі, часто ущелиноподібні долини, гострі гребені хребтів з конічними вершинами (г. Жербан, 1793,4 м). Головний гребінь Чивчинських гір проходить через вершини Будичевська Велика (1677,9 м), Чивчин (1766,1 м), Лостун (1653,5 м), Коман (1723,6 м), Гнатася (1766,5 м). Амплітуда відносних висот 500 - 800 м. Переважають дуже круті і надзвичайно круті схили (25 - 35о). Долини потоків мають вигляд ущелин у місцях виходу вапняково-доломітових товщ.
На схилах вершини Піп Іван Мармароський є рештки льодовикових карів. Погана їх збереженість пояснюється перш за все літологічним складом порід (гнейси), які беруть участь в будові вершини. На схилах вершини Чивчин форми льодовитого рельєфу збереглися краще. У кількох кароподібних заглибинах розміщені невеликі озера.
Більша частина території досліджень належить до Чивчино-Скуповської геоморфологічної зони (Бизова С. Л. і ін.), яка простягається з території Румунії (верхів'я Сучави, Чорного і Білого Черемошу) дугою північно-західного напрямку, виклинюючись в районі г. Под - Бірдо (північніше г. Говерла), де з'єднуються її північно-східні і південно-західні межі. Рельєф місцевості середньогірський, головною особливістю якого є поєднання пологих вододільних просторів і глибоко врізаних долин з крутими випуклими схилами. Абсолютні висоти вододілів над рівнем моря 1200 - 1500 м. Відносні перевищення рельєфу в районі становлять в середньому приблизно 500 метрів. Крутизна схилів змінюється від 15 до 30 градусів. Найбільш крупний хребет району - хребет Пневе, яиий є вододілом Білого і Чорного Черемошу. Абсолютні висоти хребта лежать в межах 1500 - 1580 м. Головний вододіл Карпат представлений вершинами Коман (1728,6 м), Паленіца (1749,6 м) та Чивчин (1764,3 м). Всі хребти, як і другорядні вододіли є залишками древніх полого-горбистих поверхонь вирівнювання. На схилах хребтів розвинуті осипи. Річкова сітка району дуже розгалужена. Основними ріками є: Білий і Чорний Черемош, Путила, Сучава. Білий Черемош утворюється при злитті річок Перкалаб і Сарата. По річці Сучава проходить кордон між Україною та Румунією. Живлення рік змішане - за рахунок ґрунтових вод і поверхневого стоку атмосферних опадів. Найбільшими річками в межах площі робіт є річки - Чорний і Білий Черемош. Довжина Чорного Черемоша ? 80 км, Білого Черемоша ? 55 км. Це типові гірські ріки, з великим ухилом (Чорний Черемош ? 14 м/км і Білий Черемош ? 9.7 м/км), швидким плином (від 8 до 20 км/годину і більше). Білий Черемош має розгалужену систему притоків. Найбільшими лівими притоками є Срибник, Гостовець і Пробійна, правими ? Яловичора і Лопушна. Річка Чорний Черемош утворюється при злитті чисельних дрібних витоків. Будова його долини асиметрична ? ліві притоки (струмки Чемурний, Попадинець, Альбин, Добрин, Робинець Великий Керничний і Шибени) мають більшу довжину і вищий порядок, аніж праві (струмки Прелуки, Стеферець, Озірний та інші). Глибина врізу долини Білого Черемошу більша, ніж Чорного.
В геологічному відношенні район являє собою досить строкатий набір відкладів (рис.2.2). Опираючись на основні завдання роботи в подальшому ми будемо розглядати лише четвертинні алювіальні відклади, але для відтворення
процесів седиментації і прогнозу ймовірних корінних джерел нижче ми розглянемо відклади всіх стратиграфічних рівнів.
Територія досліджень належить до Чорногорської, Рахівської і Мармароської зони Східних Карпат. У будові Чивчинської частини Мармароського покриву значну роль відіграють породи метаморфічного комплексу палеозойського віку. Еродован