Ви є тут

Імунний статус хворих на просту мігрень і роль герпетичної інфекції у патогенезі хвороби

Автор: 
Мальцев Дмитро Валерійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U002862
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Характеристика хворих дослідної групи
Для виконання поставлених завдань із більше, ніж 300 жінок, хворих на тяжку мігрень без аури, що перебували під нашим спостереженням, було відібрано дослідну групу із 60 пацієнток віком від 19 до 45 років. Тяжкою вважали таку мігрень без аури, при якій відзначалося більше 2-х нападів на 1 місяць тривалістю не менше 48 годин кожний, що відповідає міжнародним критеріям [107]. Для всіх хворих дослідної групи неодноразово виявилася неефективною специфічна профілактична терапія мігрені препаратами різних фармакологічних груп: ?-адреноблокаторами (67 %), трициклічними антидепресантами (74 %), протисудомними препаратами (42 % хворих) або відзначалися виражені побічні ефекти, що унеможливлювало подальший прийом ліків.
Діагноз мігрені виставляли за модифікованими критеріями Міжнародного товариства з вивчення головного болю (Headache classification committee of the international headache society, 2004) [93]. Попередньо виключали інші можливі причини головного болю за допомогою клінічних, лабораторних та інструментальних методів. Важливо відмітити, що до дослідної групи включалися лише пацієнтки з анамнезом хвороби не менше 1 року. Тяжкість мігрені кількісно оцінювали за допомогою опитувальника MIDAS (Migraine Disability Assessment Questionnaire) [6]. Жодна з хворих не приймала профілактичного лікування мігрені і пероральних контрацептивів протягом 1 року до початку дослідження.
Всі пацієнтки були клінічно обстежені на кафедрі з метою виявлення клініко-анамнестичних ознак дисфункцій імунної системи. При цьому використовувались критерії діагностики імунних дисфункцій, запропоновані Казмірчук В.Є. (2003) [42]. Крім того, аналізувалися дані медичних карток поліклінік за місцем проживання, де лікувалися ці хворі з приводу різних захворювань і проходили профілактичні огляди.
Для проведення порівняльного аналізу нами була створена контрольна група із 20 здорових жінок (КГ 1), віковий розподіл пацієнток якої відповідав дослідній групі. Такі пацієнти також проходили клінічне й лабораторне обстеження на кафедрі. Крім того, набрали контрольну групу жінок (КГ 2), що страждали на хронічні активні герпетичні інфекції верхніх дихальних шляхів, однак не відмічали мігрені (n=20).
Всі пацієнтки дослідної і контрольнх груп мешкали в м. Києві і Київській області. Для того, щоб виключити вплив регіональних умов, проводили порівняльний аналіз одержаних середніх величин показників формули крові з аналогічними популяційними показниками по Україні за 2006 рік [82].
На рис. 2.1. наведено розподіл жінок дослідної групи за віком.

Рис. 2.1. Розподіл пацієнток дослідної групи за віком (n = 60)
Як видно з рис. 2.1., найбільше пацієнток було у вікових групах від 19 до 30 і від 40 до 45 років, що відповідає літературним даним про тяжчий перебіг мігрені у зазначених вікових проміжках [6, 88, 89]. Таким чином, нами був зроблений висновок, що вік впливав на характер перебігу мігрені у обстежених нами пацієнток. У зв'язку з цим хворі на тяжку мігрень без аури були розділені на дві групи. До першої увійшли пацієнтки віком від 19 до 29 років (n = 23), а до другої - від 40 до 45 років (n = 29).
За даними опитування провокувальними чинниками нападів мігрені у хворих дослідної групи були психогенний стрес (94 % обстежених), зміни погоди (79 %), ГРВІ та інші інфекції (31 %), вплив фізичних факторів - яскравого світла, сильних запахів, шуму, вібрації (23 %), фізичне перенапруження (12 %), вживання певних харчових продуктів (7,5 %). При цьому 82 жінки (68 %) з дослідної групи зазначали, що у переважній більшості випадків не можуть пов'язати напад мігрені з дією якогось очевидного тригерного фактору. Слід зазначити, що хворі з так званою менструальною формою мігрені в дослідженні участі не брали.
Як відомо, мігрень характеризується середньою частотою нападів, інтенсивністю головного болю і середньою тривалістю кожного нападу [4]. Сам напад мігрені якісно характеризується низкою ознак - продромальним періодом, локалізацією болю, нудотою, блювотою, фото- і фонофобією [6]. Нижче наведений розподіл пацієнток дослідної групи за всіма наведеними параметрами.
Продромальний період відзначали лише 40 % хворих, тому у більшості хворих напад мігрені розвивався зненацька, часто - у досить незручний або відповідальний час (при поїздці у транспорті, виконанні невідкладної роботи, під час доповіді, на нараді), що створювало значні проблеми для соціальної адаптації жінок і викликало розвиток у них страху чергових пароксизмів хвороби.
Всі хворі дослідної групи мали головний біль лобно-скронево-орбітальної локалізації. Більшість пацієнток відзначали переважно однобічний характер головного болю (79 %). Переважно двобічний характер болю мав місце у 21 % хворих, однак більшість з них відзначали дебют хвороби у вигляді нападів однобічного болю. Тільки у третини хворих (34 %) головний біль мав стабільний бік виникнення (тільки праворуч або тільки ліворуч), більшість пацієнток відзначали переміщення болю від нападу до нападу, однак здебільшого ці хворі могли вказати найбільш частий бік ураження.
Регулярну нудоту під час нападу відмічали близько 93 % пацієнток, а блювоту - не більше 9 % жінок. В той самий час, хоча б одного разу блювота спостерігалася у не менше, ніж у 49 % хворих. Фотофобія під час нападу мала місце у переважної більшості пацієнток (71 %), фонофобія - майже у половини обстежених (47 %).
На рис. 2.2. продемонстровано розподіл пацієнток дослідної групи за середньою частотою нападів мігрені протягом одного місяця.

Рис. 2.2. Розподіл пацієнток дослідної групи за середньою частотою нападів мігрені протягом одного місяця (n = 60)

Таким чином, більшість хворих дослідної групи (79 %) страждали на мігрень з нападами головного болю 1 раз на тиждень і більше, що за міжнародними критеріями може обумовлювати значну соціальну дезадаптацію пацієнтів [6]. При ць