Ви є тут

Морфофункціональна характеристика лімфатичних вузлів і селезінки гусей та качок

Автор: 
Мельник Володимир Васильович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U002925
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМКІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Матеріал і методи досліджень
2.1.1. Матеріал дослідження. Матеріал для порівняльних морфологічних досліджень (лімфатичні вузли, селезінка) відібрали від 13 голів гусей віком 11 місяців горьківської породи та 13 голів качок віком 6 місяців білої української породи (табл. 2.1). Птахи були клінічно здорові і придбані в господарствах Київської і Черкаської областей: гуси вирощувались у сільськогосподарському підприємстві "Маргус", м. Тараща Київської області, а качки ? у ВАТ "Благовіщинський", с. Кедина Гора Черкаської області. Годівлю птахів проводили за існуючими нормами. Щеплень і протипаразитарних обробок птахам не проводили. Матеріал для електронно-мікроскопічних досліджень відібрали від качки (n = 3).

Таблиця 2.1
Характеристика птахів, від яких був відібраний матеріал для порівняльних морфологічних досліджень
ПтахиПородаКількість, голівСтатьВік, місяцівМаса тіла, кгрядвид+>Гусе
подібніСвійська качкаБіла українська137661,931±0,077Свійська гускаГорьківська1367113,077±0,204
Забій проводили методом гострого знекровлення після ефірного наркозу.

2.1.2. Методи дослідження. Дослідження проводили після забою птиці і починали із визначення абсолютної маси гусей та качок за допомогою комбінованих настільних двочашкових терезів (ТИП?СДК). Після зважування проводили розтин птахів і макроскопічно препарували лімфатичні вузли та селезінку для визначення їх топографії і відношення до оточуючих органів. При цьому визначали її топографію і форму, описували забарвлення і визначали консистенцію. Зареєструвавши ці дані, лімфатичні вузли та селезінку відділяли від тушки і оточуючих їх тканин, визначали їх абсолютну масу шляхом зважування на електронних вагах "ВЛКТ-500", а окремі органи ? на торсійних терезах типу ВТ. Після визначення абсолютної маси селезінки та лімфатичних вузлів встановлювали їх відносну масу.
Морфометричними дослідженнями визначали ширину, довжину і товщину лімфатичних вузлів та селезінки. Їх вимірювали за допомогою штангенциркуля ГОСТ 166-89 і лінійки ГОСТ 17485-72.
Матеріал, відібраний для мікроскопічних досліджень, етикетували і фіксували у 10 %-му водному розчині нейтрального формаліну, протягом 5 діб. З фіксованого матеріалу відбирали окремі частки, які зневоднювали в етиловому спирті зростаючої концентрації і заливали в парафін за загальноприйнятою методикою [254, 255]. Матеріал, залитий в парафін, поміщали на дерев'яні блоки, з якого на мікротомі МПС-2 виготовляли зрізи завтовшки 5?11 мкм. Зрізи фарбували гематоксиліном Караці та еозином - для встановлення особливостей мікроскопічної будови селезінки та лімфатичних вузлів і тканинних компонентів, за ван Гізон - для визначення колагенових волокон ?256, 257?, резорцин-фуксином за Вейгертом - для виявлення еластичних волокон, та імпрегнували срібла нітратом - для виявлення ретикулярних волокон ?258?.
Для мікроскопічних досліджень використовували світлові мікроскопи "Olympus", "Acsiscop 2 plus","Biolar", МБИ-15, МБИ-6 та МБС-1. На одержаних препаратах вивчали тканини, які формують структурні компоненти органів, підраховували відсоткове співвідношення тканинних компонентів, особливості розташування лімфоїдних вузликів, визначали співвідношення структур між собою (кіркової і мозкової речовин, строми і паренхіми та строми і жирової тканини). Розміри лімфоїдних вузликів встановлювали за допомогою окуляр-мікрометра МОВ-1-15х і мікроскопа МБИ-1. Площу, яку займають у селезінці і лімфатичних вузлах окремі компоненти, встановлювали за допомогою мікроскопа МБС-1 та вимірювальної сітки, яка входить до його комплекту ?259?.
Цитоморфологічні дослідження проводили на препаратах-відбитках. Для їх виготовлення лезом розрізали орган, відібраний від свіжого матеріалу, видаляли з нього надлишок вологи фільтрувальним папером і прикладали зрізаною поверхнею до знежиреного предметного скельця.
Предметні скельця знежирювали в розчині такого складу: калій двохромовокислий ? 100 г, гаряча вода ? 1000 мл, неочищена сірчана кислота 100 мл. У цьому розчині їх витримували 2 доби. Після цього скельця промивали в проточній воді, витримували 2 доби в дистильованій воді і висушували в сушильній шафі при t? 100 °С.
Одержані відбитки висушували на повітрі і для цитоморфологічних досліджень фарбували за Паппенгеймом [260, 205, 206].
Препарати-відбитки вивчали за допомогою мікроскопів "Olympus", "Biolar", "Acsiscop 2 plus" (ок.?10, об.?100). Діаметр (поперечник) клітин вимірювали за допомогою шкали мікроскопа.
Електронно-мікроскопічні дослідження проводили для вивчення ультрамікроструктури селезінки та лімфатичних вузлів. Для цих досліджень матеріал відбирали не пізніше як через 5 хвилин після забою птиці. Досліджувані структури розрізали на шматочки завбільшки 1,5 мм3, фіксували 2,5 % глутаральдегідом протягом 1 год при t= +4 °C, промивали 0,1М Na-кокадилатним буфером і знову фіксували в 2 %-му розчині осмієвої кислоти. Потім шматочки зневоднювали в етанолах зростаючої концентрації та в ацетоні і заливали в суміш епон-аралдит за загальноприйнятою методикою. Зразки вміщували у капсули, заливали сумішшю епоксидних смол (епону і аралдиту), які полімеризувалися протягом 24 год при t= +37 °C і 24 год при t= +60 °C ?261?.
Виготовлені блоки різали мікротомними ножами на ультра томі LKB-III B, зрізи викладали на паладієві сітки.
Для більш точного дослідження необхідних структур селезінки та лімфатичних вузлів із частини блоків, виготовляли товсті зрізи для світлової мікроскопії й подальшого відбору зразків для ультратомного нарізання. Техніка отримання і аналізу товстих зрізів полягає в такому. Блоки із зразками заточували скляними ножами, формуючи піраміди, в яких містилися зразки. Такі блоки різали на ультратомі і отримували зрізи завтовшки 300?500 нм. Одержані зрізи монтували на предметне скло, фіксували над полум'ям горілки, забарвлювали 1 %-м розч