РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених вагітних
Комплексно обстежено 111 вагітних жінок з хронічними запальними захворюваннями нирок, які знаходились у відділеннях профілактики гнійно-запальних захворювань в акушерстві та внутрішньої патології вагітних Інституту педіатрії, акушерства та гінекології в 2000-2005 рр.
Усіх обстежених було поділено на три групи: 1 дослідну групу склали 57 жінок з хронічним пієлонефритом (ХП), 2 - 24 з хронічним гломерулонефритом (ХГ). До 3 групи увійшли 30 практично здорових жінок (контрольна група). В 1 та 2 групі виділено по дві підгрупи: ХП і ХП+ПЕ, та ХГ і ХГ+ПЕ.
Розподіл вагітних в групах і підгрупах за віком представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл вагітних в групах і підгрупах за віком
Вік (років)12Контрольна групаХПХП+ПЕХГХГ+ПЕДо 2010 (22,7)2 (15,4)1 (7,6)--21-2518 (40,9)6 (46,2)6 (46,2)3 (27,3)16 (53,3)26-308 (18,2)2 (15,4)6 (46,2)5 (45,4)6 (20,0)> 308 (18,2)3 (23,1)-3 (27,3)8 (26,7)
Як видно, більшість вагітних була віком від 21 до 30 років.
Клінічну характеристику вагітних з захворюваннями нирок наведено нижче. Тривалість захворювання у досліджуваних вагітних коливалась від 1 до 10 років і більше (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Розподіл вагітних в групах і підгрупах за тривалістю захворювання, n (%)
Тривалість хвороби, рокиГрупа обстеженихХПХП+ПЕХГХГ+ПЕ<325 (56,8) 3 (23,1)2 (18,2)3 (23,1)3 - 55 (11,4)1 (7,7)2 (18,2) 1 (7,7)6 - 107 (15,9)6 (46,1)*4 (36,3)4 (30,8)> 107 (15,9)3 (23,1)*3 (27,3)5 (38,4) Примітка. * - різниця порівняно з показниками підгрупи ХП вірогідна, (p<0,05)
Як свідчать дані таблиці 2.2, в обох групах вагітних з тривалістю захворювання до 3 років більшу частку складали жінки, у яких ПЕ не було, причому у разі ХГ різниця не була виявлена, при ХП жінок без ПЕ було майже в 2,5 рази більше, ніж з ПЕ. Дещо інша картина виявлена при тривалості захворювання більше 5 років. В групі жінок з ХП, які хворіють 6-10 років, відсоток хворих з ПЕ був в 3 рази, а понад 10 років - майже в 2 рази вищим, ніж без ПЕ. З цього можна зробити висновок, що у вагітних, хворих на ХП із збільшенням тривалості захворювання ризик ПЕ зростає. При ХГ частота ПЕ в обох групах практично не залежить від тривалості хвороби. Статистичні розрахунки за методом ?2 підтвердили відсутність вірогідної різниці.
Аналіз перебігу захворювання в обох дослідних групах під час вагітності показав, що серед вагітних з ХП без ПЕ загострення процесу спостерігалось у 27 (61,4%), стан ремісії у 17 (38,6 %), у жінок з ХП та ПЕ у 4 (30,8 %) та 9 (69,2 %) відповідно.
При ХГ ці дані складали 1 (9,1 %) і 10 (90,9 %) та 2 (15,4 %) і 11 (84,6 %) відповідно (рис 2.1).
Рис. 2.1 - Розподіл вагітних з ХП і ХГ за частотою загострення процесу залежно від наявності ПЕ
Отже, якщо при ХГ з ПЕ загострення процесу мало місце у 15,4 %, при ХГ без ПЕ - у 9,1 %, тобто в 1,7 разів рідше, то при ХП - навпаки, загострення захворювання виявлялось у хворих без ПЕ у 61,4 % випадків, а при наявності ПЕ - у 30,8 (різниця достовірна).
Загострення ХГ спостерігалось у поодиноких хворих та проявилось змінами в аналізах сечі, які не могли бути пов'язані з вагітністю. У 19 з 24 вагітних (79,2 %) з ХГ захворювання проявлялось переважно сечовим синдромом, у 5 (20,8 %) - нефротичним. В підгрупі без ПЕ ці цифри склали 10 (76,9 %) і 3 (23,1 %), в підгрупі з ПЕ - 9 (81,8 %) і 2 (18,2 %) відповідно, тобто у вагітних з ХГ та ПЕ частота сечового та нефротичного синдрому була такою ж, як при ХГ без ускладнення ПЕ.
Догіпертензивна стадія захворювання була у 18 хворих (75,0 %), гіпертензивна - у 6 (25,0 %), в т.ч. при ХГ без ПЕ - у 13 (100 %) і 0, при ХГ з ПЕ - у 5 (45,4 %) у 6 (54,6 %) відповідно. Іншими словами, у всіх без виключення хворих з нефрогенною гіпертензією розвинулася ПЕ.
З наведених даних простежується характерна тенденція: різниці щодо частоти сечового і нефротичного синдрому в зв'язку з ускладненням ПЕ або без нього практично не було. Разом з тим, якщо при ХГ з ПЕ догіпертензивна стадія захворювання і гіпертензивна були у однакової кількості хворих, то за відсутності ПЕ - гіпертензивна стадія не констатована взагалі, а у всіх вагітних мала місце - догіпертензивна стадія (рис. 2.2).
Гінекологічні захворювання виявлені у 18 (31,6 %) з 57 з ХП та у 6 (25,0 %) з 24 вагітних з ХГ (табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Гінекологічні захворювання в анамнезі у вагітних з ХП та ХГ, n (%)
Група вагітнихnЗахворюваннязапалення матки, придатківбезпліддя в анамнезіпозаматкова вагітність в анамнезікіста
яєчникаКонтрольна306 (20,0)2 (6,7)-4 (13,3)ХП578 (14,0)3 (5,3)1 (1,7)6 (10,5)ХГ244 (16,7)2 (8,3)-1 (4,2)
В обох групах вагітних найчастіше (дещо частіше при ХГ) мали місце запальні захворювання матки та придатків, на другому місці були кісти яєчників. Можна припустити, що це пов'язане з бактеріальним обсіменінням сечових шляхів та, певною мірою, зі зниженням імунореактивності цих хворих, що збігається з даними досліджень низки авторів, наведеними в огляді літератури.
Рис. 2.2 - Характеристика вагітних з ХГ за синдромом та стадією
Заслуговує на увагу також аналіз соматичного анамнезу у обстежених вагітних (табл. 2.4).
З таблиці 2.4 випливає, що у вагітних з ХП виявляли два та більше вогнищ інфекції (1,7 %), алергічні реакції - у 19,3 % та запальні захворювання легень - у 5,3 %, тоді як у вагітних з ХГ ці цифри складали 4,2 %, 20,8 % та 20,8 % відповідно, та, крім того, у 3,5 % з них діагностовано хронічний тонзиліт та у 8,8 % - запальні захворювання жовчного міхура та ШКТ. Отже, крім інфекції сечових шляхів у вагітних з ХП і ХГ мали місце також інші вогнища інфекції, що можуть впливати на перебіг вагітності.
Таблиця 2.4
Соматичний анамнез у вагітних з ХП та ХГ, n (%)
Супутні захв