РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Об'єкт досліджень - насіння сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) Київського Полісся.
Фізико-географічна область Київського Полісся розташована між Житомирським і Чернігівським Поліссям. Західний кордон області відповідає східному кордону Українського кристалічного щита. Східний кордон проходить по долині Дніпра, південний - між Поліссям і Лісостепом, а на півночі Київське Полісся межує з Білоруссю.
Поверхня Київського Полісся рівнинна із загальним ухилом у південній половині на північний схід і схід, на півночі - переважно на схід. Абсолютні відмітки в північно-східній частині сягають 140-150 м.
У межах Київського Полісся період середньодобової температури повітря вище 00С - 240-245 днів, вище 50С - 200 днів. Період із середньодобовою температурою вище 100С триває на більшій території 155, а в південно-східній частині - 160-165 днів. Період із середньодобовою температурою понад 150С - 110 днів. Безморозний період - 160-165 днів. Суми активних температур у Київському Поліссі коливаються в межах від 25100С (північно-західна частина) до 26500С (на південному сході). Річна кількість опадів - 530-570 мм, а за період активної вегетації - 300-350 мм. Продовження періоду зі стійким сніговим покривом становить у середньому 95 днів.
У районі досліджень переважають дерново-підзолисті, піщані та глинисто-піщані грунти, що утворилися на водно-льодовикових відкладах. Гумусовий шар грунту становить близько 14 см. Материнська порода - це переважно дрібнозернистий, пухкий пісок, що залягає на глибині 70-100 см. Сприятливі для росту сосни звичайної свіжі бори, субори і судіброви займають понад 60 % території Київського Полісся, причому на частку свіжих суборів (В2) припадає більше третини території (35,5 %). Про високу продуктивність соснових лісів Київського Полісся свідчить велика частка деревостанів І класу бонітету. Таких насаджень налічується 118,7 тис. га, або 35,5 %. Третина насаджень характеризується ІІ і 17,6 % - ІІІ класом бонітету. Насадження Іа вищих класів бонітету займають 14 % території. Звичайно, продуктивність деревостанів залежить від їх повноти. У регіоні досліджень переважають високоповнотні соснові деревостани з повнотою 0,7-164,0 тис. га, або 49,0 % від вкритих лісовою рослинністю земель. Частка насаджень з повнотою 0,8-1,0 становить 32,2 %. Водночас, досить великий відсоток деревостанів із повнотою 0,6 (14,9 %) та 0,5 - 0,3 (3,9 %).
У складі відмічених фітоценозів, залежно від лісорослинних умов, зростають також береза повисла (Betula pendula Roth.), дуб звичайний (Quercus robur L.), тополя тремтяча або осика (Populus tremula L.), акація біла (Robinia pseudoacacia L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.), бузина чорна (Sambucus nigra L.) та червона (S. racemosa L.), верба гостролиста або шелюга (Salix acutifolia Willd.), бруслина бородавчаста (Evonymus verrucosa Scoр.), дрік красильний (Genista tinctoria L.). У мезофільних умовах з'являються липа серцелиста (Tilia cordata Mill.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.), бруслина європейська (Evonymus europaеa L.).
Надгрунтовий покрив досить різноманітний, представлений як індикаторами борового комплексу, так і іншими рослинами. Це, зокрема, цмин пісковий (Helichrysum arenarium (L.) Moench), чебрець повзучий (Thymus serpyllum L.), очиток їдкий (Sedum acre L.), кипець пісковий (Koeleria sabuletorum (Domin) Klok.) та сизий (K. glauca Sprend.), брусниця (Rhodococcum vitis-idaea (L.) Avzoz.), чорниця (Vaccinum myrtillus L.), сон широколистий (Pulsatilla latifolica Rupz.), плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.), зелені мохи (рунянка звичайна - Polytrichum commune Hedw., дікран багатоніжковий - Dicranum polysetum Sw., плеуроцій Шребера - Pleurozium schreberi (Brid. Mitt.), перстач прямостоячий (Potentila erecta L.) (Raeusch.), звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia L.), конвалія звичайна (Convallaria majalis L.), орляк звичайний ( Pteridium aqulinum (L.) Kuhn), грушанка круглолиста (Pyrola rotundifolia L.), суниця лісова (Fragaria vesca L.), куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), неруйвітер волохатий (Hieracium villosum Jacq.) тощо.
Умови Київського Полісся сприятливі для формування високопродуктивних біологічно стійких насаджень сосни звичайної - головної лісотвірної породи в цих умовах.
Основна біологічна особливість сосни звичайної - її надзвичайна оліготрофність і посухостійкість: вона росте як на сухих кварцевих пісках, так і на перезволожених торф'янистих грунтах, тобто в тих місцях, де інші деревні породи не ростуть зовсім або формують насадження з меншою продуктивністю [41]. Проте найпридатнішими для неї є свіжі піщані й легкосуглинисті грунти та деградовані чорноземи, де вона може досягти висоти 40 метрів і діаметра стовбура 1 м. Загалом у дендрологічних і ботанічних садах України зустрічається понад 70 видів сосни. У лісових насадженнях нашої держави на частку сосни звичайної припадає близько 2,2 млн. га, або 98 % від інших представників роду Pinus [42].
Дерева сосни звичайної, розташовані на вільному місці або на узліссі, починають насіненосити з 14-18 років. Неврожайні роки бувають дуже рідко, а досить високі врожаї повторюються через 2-3 роки [42]. За даними М.Е. Ткаченка [116], П.С. Погребняка [91], В.П. Шлапака [127], М.І. Гордієнка і Н.М. Гордієнко [42], в соснових насадженнях випадає на грунт щорічно від 0,2 до 32,4 кг, або 32,3 - 709,2 тис. насінин на 1 га при середній масі 1000 насінин від 6,40 до 8,05 г. Тобто, на Поліссі України у насадженнях сосни звичайної, починаючи з 20-річного віку і до рубки головного користування, щорічно на землю випадає велика кількість насіння, здатного утворювати самосів і підріст. Проте незважаючи на загалом достатню кількість насіння, сосна звичайна слабо поновлюється природним шляхом. Це пояснюється багатьма причинами,
- Київ+380960830922