РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальна частина роботи виконана в 2002-2007 рр. на базі племрепродуктора ВАТ "Закарпатське племпідприємство", розташованого на території Берегівського району в урочищі "Чорний мочар". Господарство знаходиться в низинній зоні. Система утримання овець - пасовищно-стійлова.
У своїх дослідженнях ми застосували ввідне схрещування маток закарпатського внутріпородного типу овець породи прекос з помісними баранами одержаними шляхом осіменіння ярок місцевих прекосів Прикарпаття лапароскопічним методом, спермою баранів скороспілої м'ясо-вовнової породи суффольк, в селі Бучали Городоцького району Львівської області (ННВЦ "Комарнівський") науковцями кафедри технології виробництва продукції дрібних тварин Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького спільно із польськими спеціалістами кафедри вівчарства і козівництва Краківської рільничої академії. Загальна схема досліджень представлена на рис. 2.1, а схема застосованого схрещування - на рис. 2.2.
Селекційні ознаки адаптивної здатності овець до різних природно-господарських умов ґрунтовно ще не вивчені. Тому пристосувальні "адаптивні" можливості помісних баранів прекос ? суффльк (50% частки спадковості, F1) до умов низинної зони Закарпаття визначали опосередковано, на основі показників крові, відтворення та затрат необхідних на проведення зооветеринарних заходів при утриманні і догляді за ними.
Підбирали досліджуваних тварин за принципом аналогів. Відтворювальну здатність вівцематок оцінювали за їх кількістю на початок окотів, обліку тих, що фактично окотилися, абортували і кількістю ягнят: живих, мертвонароджених та визначення відсотка народжених ягнят до маток, які окотилися.
Порівняльна оцінка господарсько-корисних ознак
овець різних генотипів
Закарпатський внутріпородний Помісі прекос ? суффольк ?
тип овець породи прекос закарпатський ВТОПП
чистопородне розведення ввідне схрещування
Ріст, розвиток і біологічні особливості тварин
Жива маса новонародженихДинаміка живої масиЛінійні проміри та індекси будови тілаВідтворювальна здатністьФізіолого-біохімічна характеристика крові
Вовнова і м'ясна продуктивність
Приріст вовниДовжина вовниЯкість вовниСередньодобові, абсолютні та відносні приростиМорфологічний і сортовий склад
м'ясаЯкість м'ясаВивчення м'ясної продуктивності при згодовуванні МВАД
Виробнича перевірка і ефективність використання помісних тварин
Підвищення генетичного потенціалу продуктивності
овець закарпатського ВТОПП
Рис. 2.1. Загальна схема досліджень
Живу масу досліджуваного молодняку вивчали методом індивідувального зважування в такі періоди: при народженні, у віці 2; 100 днів, 4,5; 6,0; 8,5; 10,5; 12,0; 15,0; і 18 місяців; визначали середньодобовий, абсолютний і відносний прирости та витрати корму на 1 кг приросту до 100-денного, 4,5 та 8,5-місячного віку. Для характеристики лінійного росту та особливостей екстер'єру тварин брали такі проміри: висоту в холці, обхват грудей за лопатками, косу довжину тулуба, ширину грудей, глибину грудей, висоту в крижах, ширину заду, довжину голови, ширину голови та обхват п'ястя. Шляхом співвідношення відповідних промірів вираховували індекси будови тіла - довгоногості, розтягнутості, грудний, збитості, перерослості, костистості, великоголовості. Молодняк досліджуваних груп утримували згідно з прийнятою технологію в господарстві. З метою вивчення м'ясних якостей молодняку різних генотипів у віці 4,5 та 8,5 місяців оцінювали прижиттєву м'ясну продуктивність та проводили контрольний забій по 10 і 5 голів баранчиків з кожної групи, визначали масу парної та охолодженої туші, площу "м'язевого вічка", сортовий розруб туші (тазо-стегнова частина, поперекова частина, спинно-лопаткова частина, заріз, передпліччя, гомілка), м'якотна частина, окіст, коефіцієнт м'ясності. Оцінювали морфологічні властивості і якість м'яса за такими показниками: зовнішній вигляд, колір, аромат, соковитість, ніжність, смак. У пробах із найдовшого м'яза спини визначали: вміст вологи, сухої речовини, білків, жиру і золи відповідно до методики Петухової і співавторів [144]. Вміст води, жиру та золи визначали ваговим методом [144], білка - за Кьєльдалем [145], а енергетичну цінність - розрахунково [146].
Визначали також абсолютну і відносну масу анатомічних частин туші (передні і задні кінцівки, голова, шкура) та внутрішніх органів баранчиків у віці 4,5 і 8,5 місяців (серце, легені, трахея, печінка, селезінка, нирки, шлунок, кишківник).
Для вивчення фізіолого-біохімічної характеристики крові досліджуваних тварин її брали з яремної вени до ранкової годівлі, використовуючи в якості антикоагулянту гепарин. У крові визначали загальний білок рефрактометричним методом, вміст еритроцитів і лейкоцитів, ШОЕ, гематокрит, гемоглобін та співвідношення білкових фракцій з метою порівняльного вивчення біологічних особливостей різних генотипів овець [147].
Вивчали вплив ввідного схрещування на основі результатів зоотехнічної оцінки продуктивності тварин.
Оцінку фізико-механічних параметрів вовни та темпів її приросту визначали шляхом періодичного вистригання з облікової площі 5?5 см в ділянці лівої лопатки. Вовну річного росту відбирали під час стриження поруч з обліковою площею. Вивчали: вихід чистого волокна, масовий і у довжину добовий приріст вовни, діаметр (товщину) волокон і їх вирівняність за довжиною і товщиною, природну та істинну довжину і міцність [148]; вплив розробленої мінерально-вітамінно-амінокислотної добавки н