РОЗДІЛ 2
Умови, об’єкти та методи досліджень
2.1. Природно-кліматичні умови району досліджень
Польові досліди проводились на біостанції „Татарка” кафедри ботаніки
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова в м. Києві з
1998 по 2002 рр. Біостанція, загальною площею 1,06 га, розміщена в північній
частині міста і знаходиться на межі двох фізико-географічних зон: Полісся та
Лісостепу.
Тут проходить межа ґрунтових районів: на північ від Києва на території Полісся
переважають піщані ґрунти флювіогляціального походження, на південь – лесові
ґрунти [4, 86].
Територія біостанції „Татарка” знаходиться в північній частині м. Києва, на
схилах Київської височини, яка геоморфологічно належить до великої
Правобережної чи Придніпровської височини, що знаходиться в межиріччі Дніпра і
Південного Бугу. Середня висота її в межах Київської області – 220-240 м н. р.
м. Височина лежить на фундаменті Українського кристалічного щита, магматичні
породи якого мають різний вік (від 600 до 3700 млн. років) і походження,
прикриті великими товщами осадових порід, які можна побачити лише в глибоких
ярах і долинах річок [87].
В геологічному відношенні район м. Києва добре вивчений. Підстилаючим
горизонтом сучасних ґрунтів є відклади третинної та четвертинної систем.
Породи неогенової системи залягають безпосередньо на крейдових відкладах. В
нижній частині цих відкладів лежать сірі, темно-зелені, світло-зелені
глауконітові піски бучацького і канівського ярусів товщиною близько 40 м. Вище
залягають відклади київського ярусу, представлені зеленувато-блакитним
мергелем, так званою спондиловою глиною.
Товща Київського ярусу близько 26 м. Верхня відмітка його знаходиться на висоті
20-22 м вище рівня Дніпра і добре оголюється внаслідок сповзання порід на мисі
Чайка (територія Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України –
НБС НАНУ).
На Київських мергелях залягають породи Харківського ярусу, які складаються з
сіро-зелених і жовтуватих дрібнозернистих пісків і глини, завтовшки до 12 м.
Над ними розміщуються відклади Полтавського ярусу завтовшки понад 25 м, верхня
відмітка якого знаходиться близько 60 м н. р. м. Вони представлені каоліновими
пісковиками і оголюються на мисі Чайка і на схилі Красний двір (також територія
НБС НАНУ). Харківський і Полтавський яруси відповідають олігоценовій тафофлорі,
яка спочатку мала такий самий тропічний характер, склад і габітус, як і
еоценова, а пізніше ксероморфізувалась з переважанням середземноморських
елементів.
Неогенова система закінчується відкладами строкатої глини, які переходять у
каоліновий пісковик із залізоподібними порожняками, разом завтовшки 6-8 м.
Після цих відкладів починається антропогенова система. Товща антропогенових
відкладів дорівнює 30-35 м. На території біостанції вони частково зруйновані і
дуже розмиті, а тому на окремих ділянках мають різну потужність. У нижній
частині антропогенових відкладів на висоті 75-80 м над рівнем Дніпра залягають
бурі глини у вигляді двох прошарків, які чергуються з двома прожилками
прісноводного суглинку завтовшки до 16 м. Саме по поверхні цієї глини
найчастіше відбувається сповзання порід, розташованих вище.
У верхній частині антропогенової товщі осадових порід залягають лесові відклади
завтовшки 10-12 м. У більшості випадків лес є основною ґрунтоутворюючою
породою. Значна частина території біостанції вкрита перевідкладеними лесами,
які відрізняються від автохтонних тим, що у їхньому складі присутня багата
піщана фракція темного бурувато-палевого кольору.
Ґрунтові води на території біостанції знаходяться на великій глибині і на
ґрунтоутворюючі процеси впливу не мають.
В наш час геолого-морфологічні процеси – вивітрювання та формування елювія,
масовий рух пухкого (рихлого) матеріалу на схилах, змив і розмивання, вітрова
ерозія і акумуляція, карстові явища, сучасні тектонічні рухи, процеси
рельєфоутворення пов’язані з господарською діяльністю людини.
Серед інших абіотичних факторів, які впливають на рослини, розглянемо також
клімат м. Києва [48, 88].
Особливості зим в районі Києва визначаються втручанням атлантичних повітряних
мас, принесених західними та південно-західними вітрами, що призводять до
пом’якшення клімату. Під час вторгнення цих мас температура взимку коливається
у межах від –50С до +20С, а інколи наступають відлиги з плюсовими
середньодобовими температурами. Проникнення атлантичного повітря пов’язане з
циклонічною діяльністю, що характеризується рясними опадами у вигляді мокрого
снігу, а також туманами, заморозками та ожеледицею. Плюсова температура
призводить до зменшення або й зникнення снігового покриву.
Не менш важливе значення на формування зимової погоди Києва має континентальне
повітря, яке формується в даній місцевості або проникає зі сходу.
В таких випадках спостерігається похмура погода, помірний вітер з морозами в
межах від –100С до –150С.
Інколи спостерігається проникнення арктичного повітря, що призводить до
значного похолодання. Ці похолодання недовготривалі, температура при цьому
знижується до –200С, а іноді й до –350С.
Середньомісячна температура в зимовий період становить: у грудні не перевищує
–70С, у січні – наближається до –130С, у лютому – нижче –130С. В середньому
кількість морозних днів становить 136. Стійкий сніговий покрив спостерігається
з середини грудня і до кінця березня. Товщина снігового покриву незначна, не
перевищує 10 см.
Весна в Києві нестійка, з частою зміною теплих і холодних повітряних мас.
Залежно від напрямку руху циклонів, що змінюється, весна буває затяжною та
холодною, з хмарною і дощовою погодою, або теплою і ранньою, з м’якою со
- Київ+380960830922