РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Матеріал для досліджень
Робота виконана впродовж 2003 – 2008 років. Експериментальна частина досліджень
виконувалася на базі відділу екологічної паразитології Інституту біології
південних морів (м. Севастополь); на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи
та в навчально-науково-виробничій клініці ННІ ветеринарної медицини, якості і
безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету і в
Українській лабораторії якості і безпеки продукції АПК (НАУ); в Центральній
державній лабораторії ветеринарної медицини (м. Київ); обласній державній
лабораторії ветеринарної медицини і ЛВСЕ № 1 „Центрального ринку”,
(м. Дніпропетровськ); на складах-холодильниках міст Дніпропетровська,
Новомосковська, Севастополя, а також у рибопереробному цеху „Бастіон” та на
агропродовольчих ринках.
Матеріалом для дослідження була риба, виловлена в азово-чорноморському басейні
(Керч, Генічеськ, Бердянськ, Маріуполь, Кирилівки). Паразитологічному
інспектуванню піддавали масові види промислової риби родини бичкових
(Gobiidae): бичок кругляк – Neogobius melanostomus (Pallas, 1811), бичок
пісочник – N. fluviatilis (Pallas, 1811), бичок ратан – N. ratan (Nordmann,
1840).
Із океанічної риби, яка імпортується на внутрішній ринок України, досліджували
представників родини мерлузових (Merluccidae) – тихоокеанську, або орегонську
мерлузу –Merluccius productus (Ayres, 1855); патагонську, або аргентинську
мерлузу (хека) – M. hubbsi (Marini, 1933) і із родини тріскових (Gadidae) –
південну путасу – Micromesistius australis (Norman, 1937). Таку рибу відбирали
як на міських ринках, так і безпосередньо на кораблях та
складах-рефрежераторах.
Риба (бички) Азово-Чорноморського басейну для досліджень була свіжою і
свіжомороженою, а риба океанічного походження – виключно свіжомороженою.
2.2. Методи досліджень
Дослідження проводилися за схемою, яка представлена на рис. 2.1.
Для визначення рівня ураження свіжої і свіжомороженої морської та океанічної
риби різних видів, яка надходить партіями в торговельну мережу різних регіонів
країни і по імпорту, проводили аналіз ветеринарної звітності за 2003-2007 рр.
Розрізняли необроблену рибу, випатрану обезголовлену, у якої видалено всі
нутрощі, і рибне філе [184-187]. Риба з акваторій Азово-Чорноморського басейну
та басейнів Тихого й Атлантичного океанів надходила для реалізації в
торговельньній мережі з терміном зберігання 18 місяців за температури -180 С.
Відбір проб проводили відповідно з ГОСТ 7631-85. „Риба, морські ссавці, морські
безхребетні і продукти їх переробки. Правила приймання, органолептичні методи
оцінки якості, методи відбору проб для лабораторних досліджень” [13]. Перед
відбором проб оглядали усю партію риби з метою визначення її якості. Потім
розкривали окремі одиниці упакування, оцінювали органолептичні показники
(зовнішній вигляд, запах, колір, консистенція, смак тощо) та відбирали проби
риби.
Для складання об’єднаної проби живої, свіжої, охолодженої, мороженої,
маринованої, солоної, пряної, копченої, сушеної та в’яленої риби,
напівфабрикатів, продуктів переробки риби з різних місць кожної розкритої
транспортної тари від всього об’єму вибірки брали по три точкових проби.
Рис. 2.1 – Схема проведення експериментальних досліджень риби.
Якщо маса риби була більшою за 2 кг, відбирали один екземпляр з кожної точки.
Рибу дрібну, подрібнену на шматки та філе відбирали по декілька екземплярів,
шматків, філе з кожної точки з таким розрахунком, щоб сформувати об’єднану
пробу масою не більше 5 кг. Об’єднану пробу ретельно оглядали і формували з неї
середню пробу (табл. 2.1), яку піддавали лабораторним дослідженням. Рибу
відбирали згідно чинних методик, зокрема методом випадкової вибірки в кількості
не менше 15-25 екз.
Таблиця 2.1
Відбір проб для лабораторних досліджень риби залежно від її маси
Вид рибопродукції
Маса одного екземпляра риби, кг
Маса середньої проби, кг
Риба жива, свіжа, охолоджена, морожена, солона, маринована, копчена, в’ялена
до 0,1
не > 5 кг (не менше 50 екз.)
від 0,1 до 0,5
не > 5 кг (10 – 50 екз)
від 0,5 до 1,0
не >5 кг (5 – 10 екз)
від 1,0 до 3,0
не > 5 кг (2 – 5 екз)
> 3,0
2 екземпляри
Ікра риби, крім далекосхідних прохідних лососів
не більше 0,450
Примітка: Якщо була необхідність у проведенні повторних досліджень маса
середньої проби подвоювалася.
Перед проведенням досліджень заморожену рибу дефростували, а живу
знерухомлювали і поміщали у емальований посуд.
Вид бичків визначали за атласом промислової риби [188-192]. Визначення видової
ідентифікації тушок риби океанічного походження іхтіологічними методами було
неможливим в силу складності їх технологічної обробки, то корекцію проводили з
урахуванням виявлених у ній паразитів та відповідних консультацій
промисловців.
Відібрану рибу, згідно чинної документації, піддавали зважуванню і замірів її
розмірів, та органолептичному дослідженню [193-195]. У морської риби (бички)
визначали загальну довжину, а океанічної (мерлузи та путасу) – довжину тушки.
Основними органолептичними показниками вважали зовнішній вигляд риби та стан
шкіряного покриву, консистенцію, запах та смак.
При оцінці зовнішнього вигляду виявляли поверхневі механічні пошкодження
(тріщини, розриви). Проводили оцінку шкіряного покриву: колір і прозорість
слизу, забарвлення шкіри, скуйовдження луски та механічні ушкодження. У
непатраної риби визначали стан зяберних кришок і колір та запах зябер. Для
визначення кольору м’язів за до