Ви є тут

Вплив норм висіву та удобрення на продуктивність сортів льону-довгунця в умовах центральних районів Полісся України

Автор: 
Маційчук Володимир Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U004259
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МІСЦЕ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Польові досліди проводили протягом 2004-2006 рр. на полях Житомирського
обласного державного центру експертизи сортів рослин Черняхівського району
Житомирської області. Лабораторні агрохімічні дослідження – в лабораторіях
центру експертизи сортів рослин та Житомирського обласного державного
проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції.
Технологічні дослідження льонопродукції – в Інституті сільського господарства
Полісся УААН.
2.1. Агрохімічна характеристика ґрунту в польових дослідах
Поля Житомирського обласного державного центру експертизи сортів рослин
знаходяться в Центральному (Житомирсько-Коростенському) агрогрунтовому районі
Полісся України, в Черняхівському районі Житомирської області на відстані 10 км
від районного центру смт Черняхів і 35 км від м. Житомир.
Досліди проводили на дерново-середньопідзолистих супіщаних ґрунтах, сформованих
на водно-льодовикових відкладах, з середнім ступенем окультурення. Грунт має
такі агрохімічні показники: глибина орного шару 20-22 см; (за Тюріним) вміст
гумусу 1,0-1,4%; (за Алямовським) рН сольове 5,5-5,7; (за Каппеном)
гідролітична кислотність - 2,6-2,7 мг-екв. на 100 г. ґрунту, ступінь насичення
основами - 55,3-60,0%; легкогідролізований азот (за Корнфільдом) - 7,8-8,3 мг;
рухомі форми фосфору (за Кірсановим) - 10,9-11,7 мг; обмінний калій (за
Кірсановим) - 9,1-10,0 мг на 100 г ґрунту. Грунт слабокислий і повністю
придатний для вирощування льону-довгунця. Забезпеченість ґрунту основними
елементами живлення, особливо калієм, недостатня.
Таблиця 2.1
Агрохімічна характеристика ґрунту дослідної ділянки
(за даними Житомирського обласного державного проектно-технологічного центру
охорони родючості ґрунтів і якості продукції)
Роки проведення аналізів
рН сольової витяжки
Гідролітична кислотність
Вміст гумусу,
мг/100г ґрунту
P
2004
5,6
2,7
1,4
7,9
11,4
9,1
2005
5,6
2,7
1,4
8,3
11,7
10,0
2006
5,7
2,6
1,4
7,8
10,9
9,4
За гранулометричним складом в орному шарі найбільша частина фракції піску
(1,0-0,05 мм) – 54,3 % та пружного пилу (0,05-0,01 мм) - 29,4 %. На долю
фізичної глини припадає 16,3 %.
Ґрунти дослідної ділянки характеризуються легким механічним складом, високою
водопроникністю і аерацією, що сприяє відносно швидкому розкладанню органічних
речовин і значному вимиванню елементів мінерального живлення з верхніх
горизонтів у нижні. Перерви у атмосферних опадах призводять до швидкого
пересихання верхнього шару ґрунту, що негативно впливає на нормальний розвиток
рослин льону, особливо у період його швидкого росту.
Дані агрохімічних аналізів свідчить про те, що ґрунти дослідної ділянки
малогумусні зі слабокислою реакцією ґрунтового розчину. Вони характеризуються
невисокою насиченістю основами і елементами мінерального живлення, чим і
зумовлена їх низька родючість (табл. 2.1).
Негативною властивістю даного грунту є здатність утворювати ґрунтову кірку і
ущільнюватися при обробітку.
Метеорологічні умови в роки досліджень
Ріст і розвиток рослин льону, формування врожаю і його якості в значній мірі
залежить від погодних умов, які в зоні Полісся в цілому відповідають
біологічним потребам культури, а тому тут можна отримати високі врожаї
льонопродукції, про що свідчать багаторічні дані основних метеорологічних
показників.
За багаторічними даними клімат у зоні з м’якою зимою, вологим і теплим літом.
Середньорічна температура повітря становить 6,9 0С, сума ефективних температур
за період вегетації - до 2500 0С. Тривалість безморозного періоду становить
160-165 днів. Перші заморозки бувають у другій декаді жовтня, останні - в кінці
квітня на початку травня. Літо достатньо тепле з середньою температурою липня
18-19 0С. Середньодобова температура самого холодного місяця січня дорівнює –
6,3 0С.
За середньобагаторічними даними в зоні за рік випадає до 580 мм опадів, з яких
за вегетаційний період - біля 320-350 мм, тобто біля 70 відсотків від
середньорічної кількості, з максимальною кількістю в червні-липні, проте іноді
і в літні місяці бувають посушливі періоди.
Середньорічна відносна вологість повітря в зоні проведення досліджень становить
75-85 %, з найнижчою в травні та найвищою – у зимові місяці року. В період
активного росту і розвитку льону відносна вологість повітря знаходиться в межах
середньорічного показника з можливим зниженням до 45-50 і нижче відсотків.
Аналіз метеорологічних умов показує, що клімат в районі проведення досліджень є
сприятливим для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, у тому
числі і льону-довгунця.
Графічне зображення характеру проходження основних складових умов протягом
вегетації льону, розраховане за даними агрометеостанції м. Житомир, свідчить,
що погодні умови в роки дослідження були різними (рис.2.1; 2.2).
2004 рік 2005 рік 2006 рік
Рис. 2.1. Температура повітря за квітень-липень, 0С
2004 рік 2005 рік 2006 рік
Рис. 2.2. Середньодобова сума опадів за квітень-липень, мм
Сівбу льону-довгунця в роки досліджень проводили в третій декаді квітня, а
збирання - в третій декаді липня.
У 2004 році сівбу льону-довгунця в дослідах провели 22 квітня. Недостатні
запаси вологи в ґрунті та кількість опадів у цьому місяці не сприяли швидкому і
дружньому з’явленню сходів сортів льону-довгунця.
У другій декаді травня кількість опадів відносно середніх багаторічних даних
була значно меншою, а у третій декаді також не досягла цього рівня на 5 мм.
Недостатня кількість вологи в ґрунті помітно стримувала ріст та розвиток рослин
льону-довгунця і накопиченню ними вегетативної маси. У червні близько до норми