РОЗДІЛ 2
ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Гідрометеорологічне середовище і ґрунтовий потенціал будь-якої географічної та
сільськогосподарської зони за своїм впливом на продуктивність агроценозів
кукурудзи в багатьох випадках перевищує значення технологічних прийомів
вирощування та засобів інтенсифікації виробництва. Об’єктивне врахування
ресурсних можливостей природних факторів формує вимоги до технологічних
процесів, які дозволяють досягти оптимального балансу режимів
вологозабезпечення, живлення, фотосинтетичної радіації, підтримання належного
фітосанітарного стану посівів.
З іншого боку, результат дослідження буде тим точніший, чим більше кількість
факторів життєзабезпечення рослин знаходитиметься під контролем, а оцінка їх
матиме відповідні параметри і величини.
Виходячи з цього, для проведення досліджень добирались типові для зони Степу
ділянки за ґрунтовим покривом, системами ведення землеробства та господарськими
умовами. Сучасні методи досліджень давали можливість оцінити комплекс
біологічних, метеорологічних і технологічних факторів за їх статистичним
значенням для урожаю зерна кукурудзи та виявити перспективні напрями подолання
стримуючих негативних елементів агроекосистем.
2.1. Грунтово-кліматичні умови зони і місця проведення досліджень
Експериментальна частина дисертаційної роботи виконувалась в 2005-2007 рр. на
Дослідному господарстві “Дніпро” Інституту зернового господарства УААН. Місце
проведення польових науково-дослідних робіт відноситься до північної частини
степової зони України і характеризується достатньо сприятливими гідротермічними
умовами і потенціалом родючості для одержання високих урожаїв зерна гібридів
кукурудзи з різними біологічними ознаками і напрямками господарського
використання.
Основними обмежувальними факторами кліматичних ресурсів для степової зони
виступає волога, а тепло і фізіологічно активна радіація не лімітують
вирощування високих врожаїв зерна гібридів кукурудзи.
Середня багаторічна сума опадів за рік в північній частині Степу знаходиться в
межах 425-500 мм. На Дослідному господарстві “Дніпро” середньорічна температура
повітря складає 8,40С, сума опадів – 472 мм. Дві третини річної норми опадів
випадає в теплий період року.
Середньомісячні температури повітря в січні коливаються від 4 до 80С, в липні
– від 21 до 230С. Період з активними температурами триває 200-300 днів.
Характерною особливістю клімату Степу є його посушливість, яка посилює
випаровуваність з поверхні ґрунтів і збільшує непродуктивні витрати вологи. Як
наслідок, рослини значну частину вегетації проходять за стресового дефіциту
водозабезпечення.
Відносна вологість повітря в Степу також невисока. В квітні о 13 годині вона
буває 50-60%, в травні – 40-50, в червні – 45-55 і в липні 40-45%. Особливо
небезпечна для росту і розвитку кукурудзи низька відносна вологість, яка
супроводжується вітром і високими температурами в період квітування, формування
і наливу зерна.
Літо в Степу жарке, а зима зазвичай м’яка, малосніжна, з частими і сильними
відлигами, коли температура повітря підвищується до 9-140С. Тривалість періоду
з середньодобовою температурою нижче 00С складає 120 днів. Середня висота
снігового покриву в північний частині степової зони 10-15 см.
Весною в Степу складаються, як правило, більш сприятливі умови для
забезпечення сівби ярих розвитку озимих культур.
Звичайні чорноземи, що утворилися на карбонатних лесах різного механічного
складу, також розрізняються за цією ознакою і варіюють від піщаних до
важко-суглинкових і навіть глинистих. В складі цих чорноземів є близько 35-40%
мулистих часток і не більше 5% піску, що вказує на здатність їх агрегатуватись
в міцні зернисті і дрібно грудкуваті агрегати. Наявність зернистої структури
надає грунту сприятливих фізичних властивостей: водопроникність, водо- і
повітремісткість, провітрюваність. Поєднання оптимальної щільності і аерації з
тепловим режимом цих ґрунтів сприяє також інтенсифікації мікробіологічних
процесів. Не дивлячись на процеси деградації ґрунтів оцінка Гаркуші І. [222]
залишається справедливою: “Никакие другие почвы в природе не обладают столь
совершенной, агрономически ценной структурой, как черноземы”. Реакція
ґрунтового розчину нейтральна, рН водної витяжки коливається в межах 6-7.
Завдяки з відміченим вище фізико-хімічним властивостям ці грунти відрізняються
високою родючістю і мають підвищену біологічну активність, що, в свою чергу,
відбивається на динаміці елементів живлення в період вегетації рослин.
Ґрунтовий покрив дослідної ділянки представлений чорноземами звичайними
малогумусними середньосуглинковими. За даними відділу агрохімії Інституту
зернового господарства Кизяков Ю.Е. и др. [223] загальна потужність гумусового
горизонту цих ґрунтів варіює в межах 75-85 см. Вміст фізичної глини (часток <
0,01 мм) складає 34-40%, мулистої фракції (часток < 0,0001 мм) – 24-25%, гумусу
в орному шарі – 3,2-3,8%. Поживний режим характеризується вмістом азоту, що
легко гідролізується (за Тюриним) – 2,9-5,2 мг, рухомого фосфору (за Чириковим)
– 12,7-13,5 мг і обмінного калію (за Бровкиною) – 18,9-25,8 мг на 100 г сухого
грунту.
Вологість стійкого в’янення рослин (ВВ) невисока і по всьому профілю (до 150
см) її значення не виходять за межі 9,9-11,2%. Непродуктивної вологи (при ВВ) в
1,5-метровому шарі – 210,7 мм, а в шарі 0-50 см – 62,9 мм. Найменша (польова)
вологоємкість (НВ) по профілю до 150 см коливається в межах від 22,1 до 27,0%.
В 1,5-метровій товщі при вологості, яка відповідає НВ, вміщується вологи 467,9
мм. У зв’язку з цим розрахунковий діапазон активної вологи при НВ в шарі 0-150
см виявляєтьс
- Київ+380960830922