РОЗДІЛ 2
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ШКІЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ
– ПОЧАТКУ ХХ ст.
2.1. Форми та методи роботи з художнім текстом у навчальних закладах з метою
впливу на розвиток дитячої особистості.
2.1.1. Робота з художніми текстами підручників у навчальних закладах різного
типу.
Аналіз архівних матеріалів, дисертаційних досліджень, монографічних праць
дозволив зробити висновок, що питання організації дитячого читання та
керівництва ним були предметом обговорення на різних педагогічних форумах:
з'їздах учителів, спеціальних засіданнях Рад при попечителях навчальних
округів, педагогічних радах навчальних закладів та інших.
Так, наприклад, знайдені в архівах журнали засідань спеціальних Рад при
Попечителях навчальних округів, дозволяють вияснити ступінь вирішення ними
досліджуваної проблеми. Як свідчить один з протоколів засідання Ради при
Попечителеві Київського Навчального Округу від 5 жовтня 1860-го року, директори
навчальних закладів подавали «прохання-заяви про навчальні посібники з іншими з
цього приводу відомостями» з тим, щоб одержати у відповідь заключення: які саме
навчальні посібники корисно було б придбати для повітових училищ. Аналіз стилю
документа дозволяє висловити гіпотезу, що вважалося за необхідне дати вчителям
більше свободи дії в цьому питанні, оскільки наголошувалось «...кожен, хто
прийняв на себе звання вчителя, повинен мати багато знань з дисципліни, яку він
викладає, й достатньо педагогічного такту, щоб відрізнити важливе від
неважливого й доступне для дітей у їх віці від недоступного...» [451, 8].
Підкреслювалось, що це питання вже було піднято у представленні Попечителя від
23 лютого 1860-го року Міністрові Народної Освіти, у якому він піклувався про
надання йому права дозволити вчителям самостійне використання підручників і
посібників згідно їхньому вибору.
Протокол цього ж засідання підтвердив, що на підставі §6-го п.в.Положення Рад
при Попечителях керівникам навчальних закладів дозволялось вибирати посібники,
які могли бути використані в навчальних закладах з більшою користю, а для
успішного ходу справи право вирішувати використання підручників і керівництв,
які схвалені Піклувальною Радою, надавалось Попечителю [451, 9].
У представленні Директора 1-ї Київської Гімназії Деллена від 10 листопада цього
ж року під №1172 йшлося про висновок Комітету, який розглянув за проханням
Піклувальної Ради від 5-го жовтня представлення Директорів Гімназій про книги й
навчальні посібники, потрібні для Повітових Училищ, і додані до нього списки
книг і навчальних посібників під №І, ІІ, ІІ, які, на думку Комітету, варто було
б, у міру можливості, мати Повітовим Училищам [451, 15].
У пункті ІІІ зазначалося: складені особливим Комітетом Списки книг та інших
навчальних посібників схвалити й просити Попечителя надати розпорядження про
постачання повітових училищ зазначеними Комітетом книгами й навчальними
посібниками в міру можливості й спроможності кожного училища, звернувши
особливу увагу на навчальні посібники, наведені у списку під №1. Варто
зазначити, що серед навчальних посібників із вказаного списку значились «Живое
слово» М.Бунакова, «Мир в рассказах для детей» В. і Е.Вахтерових, «Зернышко»
Т.Лубенця, «Вешние всходы» Д.Тихомирова, «Родное слово» і «Детский мир»
К.Ушинського та інші [Додаток №1] [451, 15].
Як свідчить аналіз архівних матеріалів, питання організації дитячого читання
розглядались на педагогічному з'їзді вчителів повітових училищ Таврійської
дирекції у Симферополі протягом грудня 1963-го року. Проаналізована
записка-узагальнення про викладння мови в Одеському навчальному окрузі,
зачитана вчителем Симферопольського повітового училища Г.Петропавловським,
переконала, що на цьому педагогічному зібранні ставились ті ж питання, про які
йшла мова вище. Наголошувалось, що «... для читання повинні призначатися статті
згідно віку й розвитку дітей: у першому класі – переважно статті легкі, цікаві,
короткі, з розкриттям яких-небудь подій, що ознайомлюють дитячий розум із
природою та способом життя людей у приватному, домашньому побуті, із
предметами, які їх оточують». Для читання у другому класі пропонувались статті
більш серйозні, що збагачують дітей пізнаннями про звички, звичаї й взагалі про
спосіб життя народів, тварин і рослин різних країн, біографії окремих осіб, що
зробили послуги людству тощо, а в третьому класі учням рекомендувалось читати
твори оригінальних російських письменників, чудові переклади й взагалі такі
статті, які знайомили б їх з різними видами літератури, її жанрами та стилями
[362, 100].
Акцентувалось, що змалечку, з першого класу, треба намагатися привчати дітей до
свідомого, розумного читання з розповіддю прочитаного; пояснювати їм кожне
незрозуміле для них слово, звертати увагу на слова, що означають невідомі для
них предмети й такі, при поясненні яких можна повідомити які-небудь додаткові
відомості. При самому читанні радилось звертати увагу на виразність вимови,
правильність наголосу, темпу, тону, оскільки читання в перших двох класах має
подвійну мету: з одного боку, виробити в учнів швидкість і правильність
читання, що здобувається навичкою; з іншого – забезпечити розумовий і моральний
розвиток учнів. У зв'язку з цим вимагалось, щоб будь-яка стаття, обрана для
читання додому, була попередньо пояснена, як відносно незрозумілих слів, так і
самого змісту, з тим, щоб учень у підготовці уроку читання розумів, що він
читає.
Що стосується посібників і керівництв, то Рада при Попечителеві Одеського
навчального округу визнала кращими: для читання в 1-му класі - Паульсона, у
2-му – «Дитячий світ» і Хрестоматію К.Ушинського. Для чи
- Київ+380960830922