РОЗДІЛ 2
ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ, ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА ОБ'ЄКТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Програма досліджень
Для досягнення поставленої мети було передбачено дослідити карагану деревовидну
у лісових та придорожних захисних фітоценозах на Центральному Поділлі, а саме:
* систематичне становище роду, виду та форм;
* особливості фенології та онтогенезу в умовах Центрального Поділля;
* здатність до генеративного і вегетативного розмноження;
* динаміку зарощування;
* поновлення карагани деревовидної в штучних фітоценозах;
* особливості розвитку карагани в природі, можливості штучного розширення
популяцій;
* взаємодію карагани деревовидної з деревними породами та її роль в укріпленні
ґрунтового шару;
* особливості процесів ґрунтоутворення під наметом різних за віком, складом і
формою деревостанів;
* вплив карагани деревовидної на накопичення азоту в лісових ґрунтах;
* вміст загального азоту в вегетативних частинах рослини;
* особливості інтенсивності транспірації карагани деревовидної;
* пиловловлюючу здатність карагани деревовидної;
* роль карагани деревовидної у снігозатриманні;
* участь карагани деревовидної в культурфітоценозах;
* перспективи використання карагани деревовидної та її декоративних форм в
озелененні.
2.2. Методика досліджень
Теоретичні та експериментальні роботи проведено з використанням екологічних,
лісівничих, таксаційних, фенологічних, фізіологічних, біохімічних та
математичних методик [6, 27, 42, 56, 79, 82 та ін.].
Назви рослин, рослинних угруповань та хімічних сполук подавалися у варіанті
літературного джерела в незначній авторській редакції [17, 26, 101, 127, 129,
193, 210].
Таксаційні показники. Висоту, об’єм і площу проекції крони чагарника визначали
за відомими в лісовій таксації методиками [6]. За допомогою маятникового
високоміра, мірної лінійки та мірної стрічки визначали основні таксаційні
показники: вік, висоту дерева, діаметр стовбура та діаметр крони в двох
напрямках. Лісівничо-таксаційні показники (бонітет, тип лісорослинних умов,
повноту, склад, вік, продуктивність насаджень та ін.) встановлювали згідно з
лісівничими методиками [20, 53, 203].
Фенологічні спостереження за сезонним розвитком дослідних рослин проводили
згідно з основними положеннями, представленими в роботах А.А. Щегольова [282],
А.П. Шенникова [278], А.А. Щегольова, А.П. Шиманюка [283],
С.В. Щигольової [287], Г.Є. Щульца, В.В. Шанраєвського [280], Методи…[175],
Г.Н. Зайцева [96], І.О. Зайцевої [97], F.S. Zanon [310], F. Schnelle [306].
Спостереження за проходженням караганою окремих фенофаз росту та розвитку
проводилось нами протягом трьох років за методиками Н.Е.Булигіна [27, 28] та
І.Н.Бейдеман [16].
Характеристику ґрунтово-кліматичних умов Центрального Поділля подано згідно з
літературними джерелами [98, 209].
У роботі були використано дані метеостанцій (м. Хмельницького,
м. Кам’янця-Подільського і м. Нової Ушиці): температуру повітря і ґрунту,
вологість повітря, кількість опадів (крім освітленості).
Плодоношення. Оцінку плодоношення карагани проводили під час цвітіння та в
кінці липня під час заготівлі плодів. При цьому відзначали плодоношення як
окремих кущів, так і їх біогрупового зростання. Оцінку плодоношення здійснювали
за шкалою В.Г. Каппера [114].
Схожість насіння. Лабораторну схожість насіння визначали пророщуванням його у
чашках Петрі, ґрунтову – посівом у парник. Насіння висівали на глибину 1–1,5
см, що відповідає нормі – 2–3 діаметри насінини у піщано-торф’яному субстраті.
Дослід проводили у трикратній повторюваності [55, 56]. Для з’ясування впливу
глибини посіву на схожість насіння висівали на глибину 7,0 5,0, 2,5, 1,0 см та
на поверхню ґрунту (в останньому варіанті насіння лише трохи вдавлювали в
ґрунт).
Вегетативне розмноження вивчали способом зеленого живцювання та відводків.
Розмноження зеленими живцями проводили із застосуванням стимуляторів росту
(гетероауксин, корневін), а також залежно від періоду року. Живці зрізали із
нижньої частини пагона [9, 10, 163, 170, 212]. Основними критеріями, що
визначали стимулюючий ефект гетероауксину та корневіну при зеленому живцюванні,
були кількість, сира маса коріння вкоріненого живця, сумарна довжина коріння
одного живця, відсоток вкорінених живців. Кореневу систему кожного вкоріненого
живця відмивали водою, вологу з поверхні збирали фільтрувальним папером. Після
зважування заміряли довжину окремо кожного корінця з наступним їх
підсумовуванням. Визначення маси і довжини коріння проводили в першій декаді
листопада, після припинення росту. У кожному варіанті досліду відбирали середні
зразки для проведення обліку з кожної повторності, що дозволило одержати
статистично достовірні дані [94, 107]. При способі розкладання пагонів
(китайський спосіб) навколо рослини розчищали ділянку. Попередньо викопували
неглибокі канавки (4–10 см) для кожного пагона, дно канавки розрихлювали.
Пагони розкладали в канавки, пришпилювали, верхівку виводили назовні, при
необхідності фіксували вертикально до кілка. Пагони залишали відкритими до
появи з бруньок бічних пагонів другого порядку, потім нижні частини нових
пагонів засипали рихлим ґрунтом [212].
Природне вегетативне поновлення карагани деревовидної вивчали шляхом садінням
чагарників карагани „на пень” з визначенням кількості паросків залежно від
освітлення, насіннєве – шляхом підрахунку самосіву.
Приріст пагонів вивчали на підставі лінійного вимірювання приросту однорічних
пагонів. Для з’ясування приросту на кожній піддослідній рослині робили 35–40
замірів приросту пагонів за останній рік [181].
Динаміку опаду органічної маси вивчали на облікових ділянках після повного
опадання листя шл
- Київ+380960830922