РОЗДІЛ 2
ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРАТУРИ
У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ
2.1. Особливості представництва прокурором інтересів стягувача у виконавчому
провадженні
Конституцією України не лише закріплене широке коло прав громадян, а й
встановлені гарантії їх реалізації. Однією з таких гарантій є право громадян на
захист суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Найбільш повному
здійсненню права особи на судовий захист значною мірою сприяє інститут
представництва прокуратурою України інтересів громадянина або держави в суді у
випадках, визначених законом (пункт 2 ст. 121 Конституції України).
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави має місце й у
виконавчому провадженні.
У процесі примусового виконання рішень , ухвалених за позовами (заявами)
прокурора, він набуває статусу учасника виконавчого провадження за умов:
1) здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді у порядку
ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”;
2) відкриття виконавчого провадження за заявою прокурора, як то встановлено
пунктом 2 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження”.
У цьому разі прокурор ініціює своєю заявою виконавче провадження у випадках
представництва інтересів громадянина або держави в суді, і державний виконавець
на підставі виконавчого документа (перелічені у ст. 3 Закону) за заявою
прокурора відкриває його. Такі роз’яснення дає Пленум Верховного Суду України у
постанові від 26 грудня 2003 р. № 14 „Про практику розгляду судами скарг на
рішення , дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої
служби та звернень учасників виконавчого провадження” , відповідно до абзацу 3
пункту 1 якого, прокурор набуває статусу учасника виконавчого провадження за
умови, що в передбачених ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру” випадках він
здійснював представництво інтересів громадянина або держави в суді й зазначене
провадження було відкрито на підставі виконавчого документа за його заявою
(пункт 2 ч.1 ст.18 Закону України „Про виконавче провадження”).
За загальним правилом, державний виконавець починає виконавчі дії на усну або
письмову заяву стягувача, прокурора, осіб, які мають право звернутися до суду з
заявами на захист прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, на
підставі належно виданих виконавчих документів. Таким чином, участь прокурора у
виконавчому провадженні, може здійснюватися у формі його відкриття (пункт 2 ст.
18 Закону України “Про виконавче провадження”). У виконавчому провадженні
прокурор керується вимогою необхідності захисту порушених державних і
суспільних інтересів або прав і охоронюваних законом інтересів громадян. Для
цього він наділений певними процесуальними правами на відкриття виконавчого
провадження і має державну заінтересованість у наслідках виконання судового
рішення (захист прав стягувача, при необхідності - боржника та інших осіб під
час провадження виконавчих дій).
При визначенні відповідних повноважень щодо представництва прокурором інтересів
громадянина або держави у виконавчому провадженні, за положенням ст. 18 Закону
України “Про виконавче провадження”, ця діяльність повністю має відповідати за
змістом і бути фактично продовженням представницької функції, що виконувалась
прокуратурою в суді. Адже, у Законі чітко зазначено, що прокурор вправі
звернутися із заявою про відкриття виконавчого провадження лише в одному
випадку – якщо він раніше звертався до суду на захист інтересів громадянина або
держави (суспільства).
Слід зазначити, що сторони виступають головними учасниками виконавчого
провадження . Поряд з іншими особами, які можуть брати участь у ньому, вони
мають юридичну заінтересованість, що зумовлено цивільно – процесуальними
відносинами, які породжують стягувача і боржника, тобто відповідної сторони
виконавчого провадження. Сторони пов’язані допроцесуальними правовідносинами,
що пояснює їх заінтересованість реалізувати свій інтерес у виконавчому
провадженні, який має як матеріально - правову , так і процесуально - правову
спрямованість. Вона полягає в отриманні через виконавче провадження очікуваного
матеріально – правового результату, а також задоволення морально – правового
характеру. Для прав і обов’язків сторін у виконавчому провадженні характерно й
те, що воно ведеться в інтересах стягувача, коли він особисто не бере участі у
провадженні, але належним чином пред’явив виконавчі документи до виконання
[295].
Звертаючись до державного виконавця із заявою і реалізуючи свої права та
обов’язки у виконавчому провадженні, прокурор насамперед діє в інтересах
стягувача. Слід відзначити, що на відміну від дій стягувача, дії прокурора
спрямовані тільки на розпорядження процесуальними правами, передбаченими
Законом України „Про виконавче провадження ” (відповідними нормами ЦПК, ГПК,
КАС). Отже, прокурор – процесуальна особа, яка здійснює свої повноваження
(процесуальні дії) тільки відповідно до цивільного, господарського та
адміністративного процесуального законодавства. Кожна дія прокурора у
виконавчому провадженні (виконавчому процесі) має процесуальний характер і
підтверджується складанням відповідного процесуального документа (заяви,
подання, скарги тощо).
Водночас самостійність прокурора у виконавчому провадженні не означає
протиставлення державних інтересів інтересам стягувача або ухилення від
реалізації прав і обов’язків, передбачених ст. 11-1 Закону України „Про
виконавче провадження ” . Прокурор, за заявою якого відкрито виконавче
провадження, що випливає зі змісту цієї норми Закону, реалізує передусім права
стягувача самостійно, внаслідок дії пункту 2 с
- Київ+380960830922