РОЗДІЛ 2
ЦІННОСТІ – МОРАЛЬНІСТЬ – РЕЛІГІЯ : ВІД І. КАНТА Д О Ю.ГАБЕРМАСА
Ідея людини і людства як реалізація духовності є актуальною і сьогодні – на
початку ХХІ ст. тому, що це постає завданням для ліквідації обмежень людського
існування. Це традиція, джерела якої знаходяться у глибині людської історії. До
її початкових тлумачень слід віднести припущення стародавніх греків щодо
трагедії людської долі, людського життя. Вся стародавня поезія погоджується із
філософією в цьому песимізмі та розпізнаванні безглуздості людського існування.
Цей песимізм був викликаний трагічною розбіжністю між сутністю й існуванням в
людському характері (природі людини).
І сьогодні релігія, теологія, мистецтво прагнуть відшукати шляхи для
одухотворення самої людини, для одухотворення її життя. В цьому зв’язку релігія
шукає і отримує підтримку в філософії, а їх синтез, що опосередкований сучасною
культурою, набуває нових форм. Аналіз сучасної ситуації підтверджує
необхідність всебічного розгляду напрямів і тенденцій філософії, релігії,
релігійної філософії й теології.
В цьому розділі ми розглянемо, перш за все, ті загальні положення німецьких
дослідників ХХ ст., які стосуються аналізу культури, функціонування цінностей,
характеру ціннісних орієнтацій людини в світі, тобто, йдеться про аксіологічний
аспект досліджуваної нами проблеми.
Сучасний стан релігії у світі можна охарактеризувати як подвійний стан:
відбувається певна криза самої релігії й водночас – активізація релігійності.
Криза духовних цінностей в багатьох країнах світу створює такий духовний
вакуум, який весь час ставить перед релігією, теологією, філософією,
культурологією все нові та нові завдання. Поглиблюється необхідність у формах
духовно-практичного освоєння світу, але філософія Західної Європи ХХ ст., за
більшою мірою, надавала цим формам ірраціонального характеру. Безперечно, це
поширює сфери впливів релігії, яка традиційно апелює до моральності людини, до
безпосереднього життєвого досвіду, до творчості й самотворчості людини.
Визначальними тенденціями релігії в сучасному світі є: певне включення змісту
християнського вчення до повсякденності, пошуки оновлення християнської релігії
завдяки охопленню «життєвої дійсності»
(К.Ранер); акцентація в християнстві «людського», «земного» початку, а саме:
світської культури, історичного розвитку людства, антропологічної природи
людини. Саме такою і є проблематика творчості таких німецьких дослідників ХХ
ст., як Е.Гуссерль, Е.Кассірер, М.Штірнер, Г.Рормозер, М.Мюллер,
У.Нойєншвандер, В.Вайєр, П.Тілліх. Ю.Габермас, головні положення яких і будуть
проаналізовані в цьому розділі.
Основною проблемою і одночасно головним засобом вирішення багатьох завдань
сучасності є феномен людини, її ціннісні орієнтації. Сьогодні стає очевидним,
що питання духовного, ціннісного плану, що визначають собою антропологічний
зміст культури, виходять на перший план. За думкою багатьох мислителів ХХ ст.
християнська релігія є культурно-історичною основою розвитку західних країн.
Християнство можна віднести до великих «осьових» культур історії ( К.Ясперс ),
які внесли значний вклад в історію цивілізації як сукупності культурних
досягнень людства і, одночасно, як основи самої людської цивілізації.
Християнська культурна традиція, за думкою таких німецьких філософів, як
В.Вайєр [240; 241], Г.Рормозер [231], У.Нойєншвандер [227] та ін.,
відрізняється духовним універсалізмом своїх світоглядних пріоритетів, які
висвітлюють загальнолюдські цінності. Християнський культурно-цивілізаційний
комплекс у сукупності своїх конфесійних проявів репрезентує собою такий симбіоз
ідей та цінностей, які багато в чому визначають пріоритети європейської
культури, всієї західної цивілізації. Як підкреслює російський дослідник
релігії Є.Рашковський в праці «Європейська культура нового часу: біблійний
контекст», багато ідей Святого Письма вплинули на становлення європейської
культури Нового часу [ 144, 80 – 81 ].
На його думку, йдеться про пост-середньовічну, секуляризовану добу, що охоплює
собою не тільки Новий час у звичному змісті цього слова, але також і сучасну
добу пост-модерну. Можна побачити, що думка російського дослідника збігається з
положеннями українського дослідника А.Баумейстера, які він розкрив у праці
«Ідея модерну і традиція Заходу» і які ми використовуємо як методологічні
засади нашої роботи, що було показано у першому розділі дисертаційної праці.
Необхідно сформулювати наступне питання: які саме цінності християнської
релігії актуалізували творчий характер діяльності людини? Слід зазначити, що,
по-перше, - це ідея особистісного Бога, яка постала взірцем для людини і не
тільки взірцем в плані необхідності духовно-практичних дій щодо вдосконалення
самої себе і світу, але і співрозмовником.
По- друге, ідея креаціонізму, ідея «творення світу з нічого», яка
продемонструвала творчість як теургію, як сакральну цінність.
По-третє, - антропоцентризм, - ідея Божественного походження людини і людства,
можливостей перетворення людства на Боголюдство.
Ідея людства як реалізації Божественного задуму заснована двома традиціями: 1)
філософією вічності (сюди входить й ісихазм); 2) німецькою філософією ХІХ ст. -
Новалісом, Ф.Шеллінгом, А.Шопенгауером, Е.фон Гартманом.
Кожний з вищезазначених філософів обґрунтовував ідею людського зв’язку з Богом,
ідею, яку почали розробляти такі відомі представники філософської думки як
Псевдо – Діонісій Ареопагіт, Майстор Екхарт, Микола Кузанський, Г.Ляйбніц.
Головним був пошук об’єднання духовного і матеріального, вірніше – піднесення
матеріального до рівня духовного. Як підкреслює відома російська дослідниця
П.Г
- Київ+380960830922