РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ЗАСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ
2.1. Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань
В умовах переходу до ринкової економіки зростає вірогідність невиконання
боржником своїх зобов’язань. Причиною невиконання може бути пряма
недобросовісність боржника, збіг обставин, внаслідок яких він не зміг виконати
зобов’язання, відсутність послідовної законодавчої політики, вина третіх осіб,
які не виконали в свою чергу зобов’язання перед боржником та інші причини.
Особливість природи цивільного права полягає в тому, що виконання зобов’язання
може бути забезпечено не лише шляхом державного примусу, а і шляхом
використання спеціальних забезпечувальних форм. Такі гарантії належного
виконання цивільно-правових зобов’язань розглядаються в науці цивільного права
і в законодавстві як види (способи) забезпечення виконання зобов’язання.
В сучасному цивільному праві розроблена і функціонує спеціальна система
правових засобів, метою якої є забезпечення стабільного становища кредитора в
укладених договірних правовідносинах. Звичайно, за основу видів забезпечення
зобов’язань покладені види, розроблені ще в римському цивільному праві.
В радянський період видами (способами) забезпечення виконання зобов’язання
вважалася неустойка, застава, завдаток і порука. ЦК УРСР 1963 р. додав до цього
переліку і гарантію. В той же час норма ст. 178 ЦК УРСР 1963 р. „Види
забезпечення виконання зобов’язань” вважалася імперативною і застосування інших
видів забезпечення не передбачалося.
Прийняття ЦК України 2003 р. обумовило і істотні зміни у відношенні до
традиційних цивільно-правових інститутів, в тому числі і до інституту
забезпечення виконання зобов’язання. Принципово новий підхід законодавця до
цього інституту знайшов своє відображення в ст.546 ЦК України, в якій не лише
наведені традиційні види забезпечення виконання зобов’язання (неустойка,
порука, гарантія, застава, завдаток), і невідоме раніше вітчизняному
законодавцю притримання, а й прямо зазначено, що законом і договором можуть
бути встановлені й інші види забезпечення виконання зобов’язання.
В більшості випадків контрагенти виконують взяті на себе договірні зобов’язання
вчасно і в повному обсязі. Якщо ж боржник буде ухилятися від виконання
зобов’язання, то свій майновий інтерес кредитор може задовольнити з частини
майна кредитора. В той же час майна боржника може не вистачити для задоволення
претензій кредитора, у боржника на час виконання стягнення майно може бути
відсутнє взагалі або процедура стягнення буде пов’язана з певними труднощами
практичного характеру.
Кредитори намагаються забезпечити задоволення своїм вимог додатковими
гарантіями – порукою третіх осіб за виконання зобов’язання, відокремлення
певної частки майна боржника. Цій меті слугують такі види забезпечення
зобов’язання як порука, банківська гарантія і застава.
Будь-яке порушення договірних зобов’язань неодмінно обумовлює настання певних
негативних наслідків для кредитора. Матеріальні збитки, заподіяні невиконання
договору боржник, як правило, відшкодує. В той же час за певних обставин навіть
відшкодування понесених збитків може не задовольнити інтерес кредитора.
Негативні наслідки не завжди можуть бути втілені у вигляді матеріальних
збитків. Відшкодування боржником майнових збитків лише поновлює порушені
майнові права кредитора, але не може виступати достатньою компенсацією за час,
працю, які були витрачені на доведення наявності збитків і їх стягнення, за
частину збитків, які настали, але кредитор не зміг їх довести, за перспективні
втрати кредитора, пов’язані із невиконанням боржником зобов’язання, за шкоду,
що заподіяна діловій репутації боржника, його честі, гідності, якщо мова йде
про договірні зобов’язання з участю фізичних осіб.
Й.О. Покровський підкреслював, що грошове стягнення є прямим задоволенням
кредитора лише у тих випадках, де зміст зобов’язання полягає в певній грошовій
сумі [51 Див.: Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. – М.:
Статут, 1998. – С. 243. ].
Питання про легальне поняття способу забезпечення виконання зобов'язань
залишається й досі відкритим. Автори коментарів до ЦК РФ, наприклад, також не
ставлять за мету розкрити це поняття. [52 Див., напр.: Комментарий к части
первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М.,
1995. - С. 331; Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части
первой / Под ред. O.H. Садикова. – М., 1996. – С. 343.]
Разом з тим, на думку В. Бєлова, покоління вчених б’ються над визначенням
поняття “способи забезпечення виконання зобов'язань”. [53 Белов В.A.
«Плодотворная дебютная идея», или новый учебник с министерским грифом // Вестн.
МГУ. – Сер. 11. – Право. – 2003. – № 5. – С. 121.] Спроба вирішити цю проблему
виявляє недосконалість прийнятого за основу критерію: способи забезпечення
виконання зобов'язань неоднорідні і тому позбавлені цементуючої ознаки. [54
Навряд можна погодитися із С.Н. Братусем в тому, що такою єдиною ознакою слід
визнати цільове призначення цих способів – стимулювання зобов’язаної особи до
реального виконання (див.: Братусь С.Н. Предмет и система советского
социалистического гражданского права. – М., 1963. – С. 101). Якщо таку мету
приписати неустойці та завдатку, то порука чи застава майна, що не належить
боржнику, на її досягнення не спрямовані.]
На це звертають увагу М.І. Брагинський і В.В. Вітрянський, які підкреслюють, що
неустойка і завдаток, будучи одночасно засобами відповідальності, лише
орієнтують боржника на належне виконання, тоді як застава і поручительство
підвищують для
- Київ+380960830922