Ви є тут

Структурно-функціональні зміни дванадцятипалої кишки при експериментальному кріогенному панкреатиті та їх корекція

Автор: 
Шутурма Олена Ярославівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005503
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Об’єкт ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Постановка досліду і об’єкт досліджень
Поставлені завдання реалізовано в експериментах на білих щурах–самцях, яких
вважають найбільш придатним видом тварин для даних досліджень. Тварини
утримувалися в одному приміщенні при постійній температурі 19 – 23 °С на
збалансованому стандартному раціоні віварію державного вищого навчального
закладу «Тернопільського державного медичного університету
імені І.Я. Горбачевського». Проводився щоденний контроль за загальним станом,
масою тіла, летальністю. Остання складала не більше 5 % у групі тварин з
експериментальною патологією. Маса тіла тварин складала 195–205 г. Коливання
масометричного показника було незначним. Експериментальні дослідження на
тваринах проводили відповідно до „Науково–практичних рекомендацій з утримання
лабораторних тварин та роботи з ними” (2002) та Європейської конвенції з
захисту лабораторних тварин (1986) [207, 208].
Використано 87 білих щурів, які були розділені на 3 групи. 1–а група – 11
інтактних тварини; 2–а група – 40 білих щурів, в яких був змодельований
кріогенний панкреатит різної тривалості; 3–я група – експериментальні тварини з
аналогічною патологією (36 особин), яким щоденно з першого дня експерименту
внутрішньошлунково вводили сорбент ГСГД та препарат антиоксидного та
гепатопротекторного спектру дії Ліволін форте. Тварин з експериментально
змодельованим кріогенним панкреатитом та його корекцією виводили з експерименту
на 2–у, 7–у та 14–у доби. Вуглецевий сорбент ІV покоління ГСГД розробленого в
Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Є
Кавецького НАН України під керівництвом проф. В.Г. Ніколаєва. Добова доза
сорбенту – 1 мл (що відповідає чистій масі вуглецевого сорбенту ГСГД 0,2 г) на
100 г маси тіла тварини. Препарат Ліволін форте вводили внутрішньошлунково в
добовій дозі поліненасиченого фосфатиділхоліну (лецитину) 150 мг на 100 г маси
тіла тварини. Доза препаратів була обгрунтована на підставі Методичних
рекомендацій з доклінічного вивчення лікарських засобів [209].
Розподіл тварин по групах та строках виведення з експерименту представлено в
таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Перелік груп досліджуваних тварин
Група спостережень
Кількість тварин
1. Інтактні тварини
11
2. Білі щурі з експериментальним кріогенним панкреатитом:
а) виведені з експерименту на 2–у добу
40
10
б) виведені з експерименту на 7–у добу
15
в) виведені з експерименту на 14–у добу
15
3.Білі щурі з експериментальним кріогенним панкреатитом, яким вводили сорбент
ГСГД в добовій дозі 0,2 г та препарат Ліволін форте в добовій дозі 150 мг на
100 г маси тіла тварини відповідно
36
а) виведені з експерименту на 2–у добу
12
б) виведені з експерименту на 7–у добу
12
в) виведені з експерименту на 14–у добу
12
Всього:
87
Головним об’єктом дослідження був середній відділ дванадцятипалої кишки, який
поміщали у відповідні фіксатори в залежності від методів досліджень. Одночасно
у піддослідних тварин забирали кров для біохімічних та імунологічних
досліджень.
2.2. Методи дослідження та їх обґрунтування
Експериментальне ураження підшлункової залози у білих щурів моделювали згідно
методики С.О. Шалімова [1989] шляхом локального заморожування обох поверхонь
підшлункової залози хлоретилом протягом 10 с [210]. В умовах
тіопентал–натрієвого знечулення тваринам проведено серединну лапаротомію з
метою отримання оперативного доступу до підшлункової залози. Контрольним
тваринам проводили ідентичну лапаротомію. Рану зашивали пошарово.
Для гістологічних досліджень матеріал дванадцятипалої кишки фіксували в 10 %
розчині нейтрального формаліну з триразовою зміною фіксатора, зневоднювали в
спиртах зростаючої концентрації і заливали у парафінові блоки. Виготовляли
гістологічні зрізи товщиною 5–6 мкм та фарбували їх гематоксиліном та еозином
[211]. Зрізи дванадцятипалої кишки досліджували і документували за допомогою
мікроскопа ЛОМО Биолам. Ці класичні методи дають можливість вивчити структуру
тканин в нормі, а також характер і глибину морфологічних змін, послідовність
розвитку деструктивних, некротичних і відновних процесів при експериментальному
ураженні підшлункової залози.
На даний час в медико–біологічних дослідженнях все ширше використовуються
кількісні методи, які дозволяють отримати найбільш адекватні та
високоінформативні дані про структуру і функції досліджуваних органів,
особливості їхніх перетворень в різних умовах функціонування організму, що
виникають при змінах його внутрішнього та зовнішнього середовищ.
Найширше визнання в морфологічних дослідженнях за останні роки отримали
морфометричні дослідження. Вони не тільки розширюють можливості дослідника, а
саме об’єктивізують отримані результати, але й дозволяють глибше розкрити
закономірності, що лежать в основі уражень досліджуваних структур та їхніх
компенсаторних перетворень [212, 213, 214, 215]
Морфометрично у гістологічних препаратах визначали товщину
слизової оболонки ДПК, її підслизової основи, м’язової та серозної оболонок,
товщину власної пластинки слизової оболонки, товщину м’язової пластинки
слизової оболонки, висоту й товщину ворсинок, глибину й ширину просвіту крипт,
висоту стовпчастих епітеліоцитів з облямівкою в медіальній частині ворсинок
[216, 217]. Про репаративну регенерацію епітеліоцитів, яка є надзвичайно
важливим механізмом відновлення клітин при кріогенному паекреатиті, судили за
швидкістю їх проліферації. Враховуючи те, що оновлення епітелію кишки
здійснюється за рахунок розмноження стовпчастих епітеліоцитів без облямвки,. ми
вивчали співвідношення числа